Ліцензія на медичну практику: отримання та супровід

Кому потрібна ліцензія на медичну практику

Медична практика — ліцензований вид господарської діяльності. Це означає просту річ: надавати медичну допомогу за плату без ліцензії не можна незалежно від того, наскільки кваліфікований лікар і наскільки добре обладнаний кабінет. Орган ліцензування — Міністерство охорони здоров’я України.

Ліцензія потрібна кожному з цих заявників:

Окремо — про салони краси. Межа проходить не по вивісці, а по суті процедури. Манікюр і стрижка медичною практикою не є. Ін’єкції, пілінги певної глибини, апаратні методики з проникненням у тканини — є. Саме тут бізнес найчастіше отримує претензії, бо працював «як салон», а фактично надавав медичні послуги.

Кому ліцензія не потрібна. Закладам, що не надають медичну допомогу: продаж медичних виробів, оптика без офтальмологічного прийому, масаж без медичних показань і без медичного персоналу, консультації нутриціолога без медичної освіти. Але кожен із цих випадків варто перевіряти окремо — межа тонка, і зміна формату послуги часто переводить діяльність у ліцензовану.

Загальний огляд дозвільної системи ми наводимо у статті про ліцензування господарської діяльності, а напрям у цілому — на сторінці практики корпоративне право.

Що змінилося з 1 вересня 2026 року

Базовий документ — Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 285. Загальні правила ліцензування встановлює Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VIII.

Ліцензійні умови суттєво оновлено постановою Кабінету Міністрів від 24 червня 2026 року № 813, яка набрала чинності 1 вересня 2026 року. Ключові зміни, які впливають на підготовку документів:

• Оновлена форма Відомостей про стан матеріально-технічної бази. Саме цю форму потрібно заповнювати при отриманні ліцензії та внесенні змін до неї після 1 вересня 2026 року. Подання за старою формою — готова підстава для залишення заяви без розгляду.
• Кваліфікаційні вимоги до медичних працівників переорієнтовано на професійні стандарти. Це змінює логіку підтвердження кваліфікації: орієнтуватися треба не лише на запис у дипломі, а на відповідність стандарту за конкретною спеціальністю.
• Пряме закріплення обов’язку закладів і лікарів-ФОП забезпечувати позачергове обслуговування ветеранів війни та членів сімей загиблих захисників і захисниць. Це вимога не лише до внутрішніх правил, а й до фактичної організації прийому.

Раніше Ліцензійні умови вже змінювалися постановою № 781 від 2025 року, якою, зокрема, впроваджено заяву про розширення провадження господарської діяльності з медичної практики. Через цю послідовність змін форми додатків застаріли в багатьох відкритих джерелах — і це головна технічна причина відмов: заявник завантажує шаблон, що був чинним два роки тому.

Перед поданням форму додатка завжди звіряємо з чинною редакцією Ліцензійних умов, а не з шаблоном із пошуку. На цьому етапі втрачається найбільше часу.

Що перевіряє МОЗ

Ліцензійні умови висувають вимоги за чотирма напрямами, і провал в одному з них зупиняє весь процес.

1. Приміщення. Воно має бути придатним для заявлених видів діяльності: набір і площі кабінетів, окремі зони для процедур, санітарні приміщення, вентиляція, водопостачання. Потрібне документальне підтвердження права користування — право власності або договір найму з достатнім строком. Формальна деталь, на якій часто спотикаються: цільове призначення приміщення й фактична його конфігурація мусять відповідати тому, що зазначено у Відомостях.

2. Матеріально-технічна база. Обладнання під кожну заявлену спеціальність, введене в експлуатацію, з документами на нього та з організованим технічним обслуговуванням. Для діагностичної техніки додається метрологічне забезпечення. Якщо обладнання орендоване — потрібні підтвердні документи саме на ліцензіата.

3. Персонал. Кваліфікація кожного медичного працівника за спеціальністю, яку ви заявляєте: освіта, спеціалізація, підтверджена кваліфікація, відповідність професійному стандарту. Заявити спеціальність, за якою немає жодного кваліфікованого фахівця, неможливо — і це найчастіша причина, чому перелік у ліцензії виходить вужчим за плани власника.

4. Організаційні вимоги. Внутрішні документи, порядок ведення медичної документації, обробка персональних даних пацієнтів, інфекційний контроль, поводження з медичними відходами, забезпечення позачергового обслуговування ветеранів.

Чого Ліцензійні умови не вимагають, а бізнес часто робить зайве. Акредитація закладу охорони здоров’я — окрема процедура за іншим актом, Порядком акредитації закладу охорони здоров’я (постанова Кабінету Міністрів № 765 від 15 липня 1997 року, зі змінами, зокрема постановою № 42 від 17 січня 2025 року). Її не можна плутати з ліцензуванням: ліцензія дає право працювати, акредитація оцінює рівень надання допомоги. Для аптечних закладів акредитація може здійснюватися на добровільних засадах.

Процедура, строки й плата

Порядок виглядає так:

1. Аудит перед поданням. Перевіряємо приміщення, обладнання, кадри й документи на відповідність чинним Ліцензійним умовам. На цьому етапі видно реальний перелік спеціальностей, який можна заявити, і що потрібно доукомплектувати.
2. Підготовка пакета. Заява встановленої форми, Відомості про стан матеріально-технічної бази за чинною редакцією додатка, документи щодо персоналу, приміщення та обладнання.
3. Подання до МОЗ. Заява розглядається протягом десяти робочих днів з дня її одержання органом ліцензування.
4. Плата за видачу. Становить один прожитковий мінімум для працездатних осіб на дату ухвалення рішення про видачу ліцензії — у 2026 році це 3 328 гривень. Платіж здійснюється за кодом бюджетної класифікації 22011800 за місцем провадження діяльності. Документ про сплату треба зберігати: його відсутність дає підставу для зупинення ліцензії повністю або частково.
5. Запис у ліцензійному реєстрі. Саме він підтверджує наявність ліцензії; окремого паперового «бланка» як єдиного доказу вже немає.

Строк дії. Ліцензія видається на необмежений строк, якщо інше прямо не встановлено законом. Тобто «продовжувати» її не потрібно — але її потрібно підтримувати в актуальному стані, і саме тут виникає більшість подальших проблем.

Реальні строки проєкту. Десять робочих днів — це строк розгляду, а не строк усього проєкту. Якщо приміщення та кадри вже готові, від старту до запису в реєстрі зазвичай виходить кілька тижнів. Якщо приміщення потребує дообладнання або бракує фахівця за заявленою спеціальністю, визначальним стає саме цей етап, а не процедура в МОЗ.

Мережа, кілька адрес і зміни до ліцензії

Це найменш зрозуміла для бізнесу частина, і водночас та, де найдорожче помилитися.

Ліцензія одна на суб’єкта господарювання. Друга клініка не означає другу ліцензію. Місця провадження діяльності перелічуються у заяві та документах до неї, а кожна нова адреса додається до вже наявної ліцензії окремою процедурою.

Як додається адреса. Подається повідомлення із заповненим додатком до Ліцензійних умов, у якому зазначаються лише ті відомості, що змінилися. Розділ про матеріально-технічну базу заповнюється тільки щодо тих підрозділів і кабінетів, де відбулися зміни. Орган ліцензування не ухвалює щодо такого повідомлення окремого рішення — він розглядає його та вносить зміни до ліцензійного реєстру.

Пастка, через яку мережі втрачають адреси. У повідомленні має бути однозначно видно, що нова адреса додається до наявних, а не замінює їх. Некоректне формулювання призводить до того, що стару адресу з реєстру знімають — і діяльність за нею раптово виявляється неліцензованою. Стару адресу видаляють лише тоді, коли діяльність за нею дійсно припинено.

Розширення переліку спеціальностей. Якщо клініка додає новий напрям, подається заява про розширення провадження господарської діяльності з медичної практики за формою відповідного додатка. Працювати за спеціальністю, якої немає в ліцензії, не можна навіть за наявності кваліфікованого лікаря.

Інші зміни, які потребують дій: зміна найменування або організаційно-правової форми, зміна місцезнаходження, поява чи закриття відокремленого підрозділу, зміна складу спеціальностей. Наявність актуальних відомостей у реєстрі — це не формальність: саме за реєстром перевіряють ліцензіата і контролюючі органи, і контрагенти, і пацієнти.

Докладні розбори за типами заявників — у статтях про ліцензію для стоматології, ліцензію для медичного центру та ліцензію для лікаря-ФОП.

Що ми робимо і чому відмовляють

LEGIUS веде ліцензування медичної практики повним циклом: аудит готовності, формування реального переліку спеціальностей, підготовка пакета за чинними формами, подання до МОЗ, супровід до запису в реєстрі, а далі — підтримання ліцензії в актуальному стані при відкритті нових адрес і розширенні напрямів.

Найчастіші причини відмов і залишення заяв без розгляду, які ми бачимо на практиці:

• додаток заповнено за формою, що втратила чинність після змін 2025–2026 років;
• заявлено спеціальність, за якою немає фахівця з підтвердженою кваліфікацією;
• документи на приміщення не підтверджують право користування на весь строк або не відповідають фактичній конфігурації кабінетів;
• обладнання не введене в експлуатацію або документи на нього оформлені на іншу особу;
• розбіжність між Відомостями та тим, що фактично є в кабінетах;
• для мережі — повідомлення, сформульоване як заміна адреси замість додавання.

Якщо відмова вже отримана, ми розбираємо її підставу: частина відмов усувається доукомплектуванням пакета й повторним поданням, частина — оскаржується, якщо орган вийшов за межі Ліцензійних умов. Для спорів із регулятором залучаємо практику судових спорів, а податкові наслідки структури медичного бізнесу опрацьовуємо разом із практикою податкового права.

Обсяг робіт і формат співпраці погоджуємо заздалегідь — від разового аудиту готовності до супроводу мережі на постійній основі. Замовте консультацію, і ми скажемо, що саме у вашому випадку бракує для подання.