Податкове планування та оптимізація для бізнесу

Що таке податкове планування

Податкове планування — це законне використання передбачених законодавством інструментів для зменшення податкового навантаження. Воно ґрунтується на правомірних діях і реальній діловій меті.

Право платника обирати найвигіднішу з дозволених законом моделей не заперечується. Ніхто не зобов’язаний вести діяльність у спосіб, що дає максимальні податкові надходження. Але межа між використанням закону і його обходом тонка, і проходить вона не там, де здається більшості підприємців.

Ця стаття — не перелік «схем». Схеми не працюють: те, що вважалося оптимізацією десять років тому, сьогодні є типовою підставою для донарахування. Працює інше — структура, яка відповідає реальній діяльності.

Три рівні: планування, уникнення, ухилення

Юридично це три різні речі з різними наслідками, і плутанина між ними дорого коштує.

Найнебезпечніша — середня колонка. Підприємець упевнений, що діє в межах закону: договори підписані, платежі проведені, звітність подана. Але за формою немає економічного змісту, і податкова це бачить.

Ухилення від сплати податків у великих розмірах є кримінальним правопорушенням — про наслідки ми пишемо в матеріалі про відповідальність за ухилення від сплати податків.

Ділова мета — головний критерій

Якщо запам’ятати з усієї статті одну річ, то цю. Ділова мета — розумна економічна причина операції, не пов’язана виключно з податковою вигодою.

Питання, яке ставить перевіряючий: «навіщо ви це зробили, якби податків не існувало?» Якщо відповіді немає, операція вразлива незалежно від бездоганності документів.

Що підтверджує ділову мету:

• Економічний розрахунок, складений до операції, а не після претензій.
• Ділове листування — переговори, узгодження умов, обговорення альтернатив.
• Реальний результат — послуга справді надана, товар справді поставлений, працівник справді працює.
• Ринкові умови — ціна відповідає ринковій, строки реалістичні.
• Ресурси виконавця — у контрагента є персонал, обладнання, приміщення для виконання договору.

Останній пункт — найчастіша точка провалу. Договір на мільйон із ФОП без жодного працівника викликає питання незалежно від того, наскільки акуратно оформлені акти.

Вибір системи оподаткування

Найпростіший і найбезпечніший інструмент оптимізації — той, яким користуються рідше за все.

Спрощена система дає передбачуване навантаження та мінімальну звітність, але має ліміти доходу, обмеження за видами діяльності та за колом контрагентів. Розбір груп — у матеріалі про групи єдиного податку.

Загальна система дозволяє враховувати витрати. Для бізнесу з високою часткою підтверджених витрат вона нерідко вигідніша за спрощену, хоча інтуїтивно здається навпаки.

Реєстрація платником ПДВ — окреме рішення. Якщо ваші клієнти самі є платниками ПДВ, відсутність реєстрації робить вас менш привабливим постачальником. Якщо клієнти — кінцеві споживачі, ПДВ здебільшого зайвий.

Практична порада: перерахунок системи оподаткування варто робити раз на рік, а не один раз при реєстрації. Бізнес змінюється — структура витрат, склад клієнтів, обсяг доходу, — а система залишається обраною за обставинами трирічної давності. Про механізм зміни ми пишемо в матеріалі про перехід на загальну систему.

Структурування бізнесу

Розділення діяльності між кількома юридичними особами — законний інструмент, якщо в основі лежить не податкова вигода, а управлінська логіка.

Коли структурування виглядає обґрунтованим:

• Різні напрями діяльності з різними ризиками — виробництво і роздріб, послуги та оренда.
• Різні партнери в різних проєктах.
• Ізоляція активів — нерухомість в одній компанії, операційна діяльність в іншій, щоб операційні ризики не досягали майна.
• Підготовка до продажу частини бізнесу або до входження інвестора.
• Різні регуляторні вимоги — ліцензовані та неліцензовані напрями.

Про побудову таких конструкцій ми пишемо в матеріалі про холдингову структуру. Операції між пов’язаними компаніями потребують окремої уваги — див. трансфертне ціноутворення.

Дроблення бізнесу: де межа

Найпоширеніша претензія податкової до малого й середнього бізнесу. Суть: єдина діяльність штучно поділена між кількома ФОП або компаніями лише для того, щоб не перевищити ліміти спрощеної системи.

Ознаки, за якими податкова визначає штучність:

• однакові види діяльності та спільна клієнтська база;
• спільні приміщення, обладнання, склад, каса;
• ті самі працівники, які працюють на всі структури;
• єдине управління — рішення ухвалює одна особа;
• спільні IP-адреса, телефон, сайт, вивіска, банківський клієнт;
• розрахунки переважно між своїми ж структурами;
• реєстрація нової структури саме тоді, коли попередня наблизилася до ліміту.

Жодна з цих ознак сама по собі не є доказом. Небезпечна їх сукупність — і саме сукупність зазвичай і трапляється.

Що робить розділення законним: кожна структура має власних клієнтів, власні ресурси, власне управлінське рішення про створення, і може пояснити, навіщо вона існує окремо. Якщо єдина відповідь — «щоб не вийти за ліміт», конструкція не витримає перевірки.

Робота з ФОП замість працівників

Друга за поширеністю претензія. Компанія укладає договори з ФОП замість трудових договорів, економлячи на єдиному внеску та ПДФО.

Сам по собі цей формат законний — залучення підрядників є нормальною практикою. Питання в тому, чи є відносини насправді цивільно-правовими.

Ознаки прихованих трудових відносин:

• дотримання встановленого графіка роботи;
• підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;
• виконання роботи на території та обладнанні замовника;
• регулярна однакова оплата, не прив’язана до результату;
• відсутність у ФОП інших замовників;
• відповідальність за процес, а не за результат;
• оплата відпусток, лікарняних, надання соціальних гарантій.

Наслідки перекваліфікації важкі: донарахування єдиного внеску, ПДФО і військового збору за весь період, штрафи за трудові порушення, які нараховуються за кожного працівника окремо. Сума зазвичай кратно перевищує всю економію.

Реалістична порада: якщо людина працює за графіком у вашому офісі на вашому обладнанні п’ять днів на тиждень — це працівник. Про обов’язки, які виникають при оформленні, ми пишемо в матеріалі про бухгалтерський супровід.

Міжнародний елемент

Структури з іноземними компаніями законні, але прозорість тут значно вища, ніж очікують.

Що потрібно враховувати:

• Правила КІК — контрольовані іноземні компанії. Український резидент, який контролює іноземну компанію, зобов’язаний подавати звітність, а нерозподілений прибуток за певних умов оподатковується. Деталі — у матеріалі про контрольовані іноземні компанії.
• Автоматичний обмін інформацією між податковими органами держав.
• Тест ділової мети при виплатах нерезидентам і застосуванні знижених ставок за конвенціями про уникнення подвійного оподаткування.
• Бенефіціарний власник доходу — знижена ставка не застосовується, якщо отримувач є лише проміжною ланкою.
• Розкриття структури власності — див. матеріал про кінцевого бенефіціарного власника.

Оподаткування виплат нерезидентам розібране окремо — у статті про оподаткування нерезидентів.

Що робити до, а не після

Головна теза: податкове планування працює до операції. Після отримання акта перевірки простір для маневру зводиться до оскарження.

Практичний порядок дій:

1. Раз на рік перераховувати систему оподаткування під фактичну структуру доходів і витрат.
2. Оформлювати ділову мету письмово — розрахунок, службова записка, рішення органу управління — до, а не після операції.
3. Перевіряти контрагентів до укладення договору, а не коли прийшов запит. Див. зустрічні звірки контрагентів.
4. Тестувати структуру на ознаки дроблення за переліком вище — чесно, без самозаспокоєння.
5. Переглядати відносини з ФОП на предмет ознак трудових.
6. Зберігати первинні документи з описом реального змісту операцій.

І чесна ремарка на завершення: універсальних рішень тут немає. Схема, яка працює у виробничій компанії, руйнується в сервісному бізнесі, а те, що безпечно за обсягу в мільйон, стає ризиком за обсягу в десять. Тому будь-яку модель варто перевіряти під конкретні цифри й конкретну діяльність, а не переймати з чужого досвіду.

Юристи практики податкового права LEGIUS оцінюють податкові ризики наявної структури, супроводжують реструктуризацію та захищають бізнес під час перевірок і в спорах з контролюючими органами.