Холдингова структура: групування активів та захист бізнесу

Що таке холдинг за законом — і чим він не є

Слово «холдинг» у бізнесі вживають широко: будь-яку групу компаній з одним власником називають холдингом. Юридично це не так, і різниця має практичні наслідки.

В Україні діє Закон «Про холдингові компанії в Україні» від 15 березня 2006 року № 3528-IV — він чинний, і його поточна редакція датована 28 серпня 2025 року (зміни внесено Законом № 4196-IX, тим самим, яким скасовано Господарський кодекс). Цей закон дає вузькі визначення:

Звідси три висновки, які одразу знімають багато запитань:

• Холдингова компанія може бути лише акціонерним товариством. ТОВ, яке володіє частками в інших ТОВ, холдинговою компанією в розумінні цього закону не є — і це не проблема, бо жодних переваг статус сам по собі не дає.
• Потрібно щонайменше два корпоративні підприємства.
• Закон № 3528-IV значною мірою «заточений» під державні холдингові компанії та Державну керуючу холдингову компанію — ним регулюються утворення, статут, особливості державного сектору.

Для приватного бізнесу практичний висновок такий: групу компаній будують не за «законом про холдинги», а за Цивільним кодексом, Законом «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» і Законом «Про акціонерні товариства» — через звичайну участь однієї юридичної особи в капіталі іншої, корпоративний договір і внутрішні правила управління. Статус «холдингової компанії» — окрема вузька конструкція, а не умова для побудови групи.

Контекст — практика корпоративного права.

Головна зміна: «дочірнє підприємство» більше не форма

Це те, що треба перевірити в першу чергу, якщо у вашій групі є компанії зі словом «дочірнє» чи «іноземне» в назві організаційно-правової форми.

Закон № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» від 9 січня 2025 року опублікований 27 лютого 2025 року, набрав чинності 28 лютого 2025 року і введений у дію 28 серпня 2025 року. З цього дня Господарський кодекс втратив чинність.

За ч. 1 ст. 13 Закону № 4196-IX забороняється створення юридичних осіб в організаційно-правових формах:

• державного підприємства (державного комерційного, державного некомерційного, казенного);
• комунального підприємства (комерційного, некомерційного) та спільного комунального підприємства;
• приватного підприємства;
• іноземного підприємства;
• дочірнього підприємства;
• підприємства об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки);
• підприємства споживчої кооперації.

Тобто з 28 серпня 2025 року зареєструвати нове «ДП» просто неможливо.

Що робити з наявними

Протягом перехідного періоду до таких підприємств застосовуються положення Закону про ТОВ — якщо відповідні відносини не врегульовані статутом підприємства та іншими законами.

Важливе розмежування, яке знімає половину паніки. Скасовано організаційно-правову форму «дочірнє підприємство», а не саму ідею дочірньої компанії. «Дочірнє товариство» — тобто ТОВ або АТ, 100 % капіталу якого належить материнській компанії, — повністю законне й залишається стандартним інструментом побудови групи. Змінився не принцип, а форма: замість ДП у структурі має бути ТОВ чи АТ.

Практичний висновок: якщо у групі є ДП, перетворення на ТОВ — не формальність на 2028 рік, а робота, яку краще зробити заздалегідь. Разом із нею переглядають статут, договори, печатки, реквізити й банківські документи. Орієнтир — матеріал про зміни до статуту ТОВ.

Об’єднання юридичних осіб: асоціація, корпорація, консорціум, концерн

Глава 12 Господарського кодексу «Об’єднання підприємств» не зникла — її зміст перенесено до ст. 4-10 Закону № 4196-IX. Об’єднання юридичних осіб створюються та діють у формі асоціації, корпорації, консорціуму, концерну або іншого об’єднання, передбаченого законом.

Ключова норма для всіх форм: юридичні особи — учасники об’єднання зберігають статус юридичної особи незалежно від виду і форми об’єднання, і на них поширюється дія законів щодо регулювання діяльності юридичних осіб.

На практиці приватні групи рідко оформлюють себе як об’єднання юридичних осіб: ці конструкції важчі й менш гнучкі за просту структуру «материнська компанія — дочірні товариства плюс корпоративний договір». Асоціація виправдана там, де учасників багато й вони не пов’язані спільним власником (галузеві об’єднання), консорціум — під конкретний великий проєкт із кількома незалежними партнерами.

Навіщо структурувати групу: реальні переваги

Структура — це інструмент, а не самоціль. Ось для чого вона справді працює.

• Ізоляція ризиків за напрямами. Виробництво, торгівля, нерухомість, ІТ-розробка — у різних юридичних особах. Проблема одного напряму (позов, перевірка, борг, арешт рахунку) не зупиняє решту.
• Відокремлення активів від операційної діяльності. Нерухомість, обладнання, права на торговельні марки — в окремій компанії, яка не веде ризикової операційної діяльності й передає активи в користування за договорами.
• Підготовка до залучення інвестора або продажу частини бізнесу. Продати один напрям як окрему юридичну особу значно простіше, ніж виділяти його з єдиної компанії. Це ж стосується й due diligence: чиста структура прискорює перевірку й підвищує оцінку.
• Різні партнери в різних напрямах. Один проєкт — з одним співінвестором, другий — з іншим, без змішування часток у материнській компанії.
• Керованість і прозорість управлінського обліку. Кожен напрям має власний фінансовий результат, а не «котел».
• Спадкове планування. Частки в материнській компанії простіше передати, ніж розділяти діючий бізнес між спадкоємцями.

І чого структура не дає. Вона не знижує податки автоматично. Українське податкове право оперує поняттям пов’язаних осіб і контрольованих операцій: угоди всередині групи перебувають під особливою увагою, а штучне дроблення з метою зберегти спрощену систему або перерозподілити прибуток — класична підстава для донарахувань. Податкова вигода в групі виникає не з факту існування структури, а з конкретних законних механізмів, і кожен із них має економічне обґрунтування пройти.

Як структура захищає активи

Механізм захисту — у принципі окремої юридичної особи та обмеженої відповідальності. Учасник ТОВ не відповідає за зобов’язання товариства, а товариство не відповідає за зобов’язання учасника. Якщо активи перебувають в одній юридичній особі, а ризикова діяльність — в іншій, кредитор операційної компанії не має прямого доступу до активів.

Але цей механізм не абсолютний, і про межі варто знати заздалегідь.

Головне правило: захист працює наперед, а не назад. Структура, побудована до виникнення претензій, із реальними договорами й реальним економічним змістом, витримує перевірку. Структура, зібрана після отримання позову, зазвичай не витримує.

Контроль, пов’язаність і внутрішньогрупові операції

Це найчастіше джерело неприємних сюрпризів у групах. Українське право не має єдиного визначення «групи», зате має кілька різних критеріїв зв’язку — і вони не збігаються між собою.

• Пов’язані особи за пп. 14.1.159 Податкового кодексу — критерій для трансфертного ціноутворення й контрольованих операцій. Пов’язаність виникає не лише через частку в капіталі, а й через повноваження призначати керівника, кредитні відносини та інші ознаки фактичного контролю.
• Відносини контролю за конкурентним законодавством — критерій для антимонопольних дозволів.
• Кінцевий бенефіціарний власник — критерій для реєстрів і фінансового моніторингу.
• Контроль для цілей консолідованої фінансової звітності.

Практичний наслідок: одна й та сама компанія може бути «пов’язаною» для податкової, «непов’язаною» для АМКУ і навпаки. Тому відповідь на питання «чи ми одна група» завжди залежить від того, для якого закону питання ставиться.

Що варто врахувати по внутрішньогрупових операціях:

• операції між пов’язаними особами потрапляють під трансфертне ціноутворення (ст. 39 ПКУ), якщо виконуються вартісні критерії — а для нерезидентів із групи це майже завжди так;
• умови внутрішньогрупових договорів мають відповідати принципу «витягнутої руки»: безвідсоткова позика, роялті «як вийшло» чи управлінські послуги без доказів наданого обсягу — типовий матеріал для донарахування;
• звітність про контрольовані операції розвивається: у 2026 році до Порядку складання Звіту про контрольовані операції додано нові коди 525 і 526 для відображення економічної пов’язаності — ознаки пов’язаності розширюються, і структура, яка «не пов’язана» формально, може бути визнана пов’язаною економічно;
• іноземна компанія в структурі означає окремий блок зобов’язань щодо контрольованих іноземних компаній — див. матеріал про КІК.

Коли потрібен дозвіл АМКУ

Створення або зміна структури групи може бути концентрацією в розумінні Закону «Про захист економічної конкуренції» — зокрема набуття контролю над суб’єктом господарювання, придбання часток чи акцій понад встановлені порогові показники, злиття та приєднання.

Порогові показники встановлює ст. 24 Закону і прив’язані вони до сукупної вартості активів та обсягів реалізації учасників концентрації та їхніх груп. Ці пороги потрібно рахувати під конкретну операцію, враховуючи всю групу, а не лише дві компанії, що безпосередньо беруть участь, — і саме на цьому етапі найчастіше помиляються.

Реорганізація всередині однієї групи, яка не змінює відносин контролю, як правило, дозволу не потребує — але це теж треба перевіряти під конкретну операцію, бо «як правило» тут не є гарантією.

Чому це не теоретичне питання. АМКУ регулярно штрафує за здійснення концентрації без дозволу (п. 12 ст. 50 Закону). Для орієнтиру — рішення 2026 року: групу пов’язаних відносинами контролю компаній оштрафовано на 1 200 000 грн і 170 000 грн за набуття прямого та опосередкованого контролю без дозволу; в іншій справі фізичну особу оштрафовано на 181 572 грн. Штраф накладається на всіх учасників групи, а не лише на формального покупця.

Висновок простий: антимонопольний скринінг робиться до підписання документів, а не після. Загальний контекст — матеріал про антимонопольне право.

Бенефіціари і структура власності: постійний обов’язок

Будь-яка багаторівнева структура автоматично створює зобов’язання щодо розкриття кінцевого бенефіціарного власника (КБВ) і структури власності. Це не одноразова дія при реєстрації, а постійний режим.

За неподання або несвоєчасне подання інформації про КБВ чи документів для підтвердження відомостей — штраф на керівника юридичної особи або особу, уповноважену діяти від її імені, у розмірі від 1 000 до 3 000 НМДГ, тобто від 17 000 до 51 000 грн (ч. 6 ст. 166-11 КУпАП).

Застосування цих штрафів обмежене на період воєнного стану Законом № 2115-IX — але покладатися на цей мораторій не варто з двох причин. По-перше, сам обов’язок не скасовано: він існує, а мораторій стосується лише відповідальності. По-друге, реальні проблеми від розбіжностей у реєстрі настають незалежно від штрафу: питання від банків при фінмоніторингу, зупинка реєстраційних дій, зрив угоди на етапі перевірки покупцем, відмова контрагента з комплаєнс-процедурами.

Для багаторівневої групи це означає окрему роботу: структура власності має бути намальована й описана послідовно до фізичної особи, а при кожній зміні на будь-якому рівні — оновлена. Чим більше рівнів і чим більше іноземних компаній, тим більше часу ця рутина забирає, і це варто врахувати, оцінюючи «складність» бажаної структури.

Ризики побудови групи та як ними керувати

Структура має ціну, і її варто порахувати до того, як будувати.

• Адміністративна вартість. Кожна юридична особа — окремий облік, звітність, директор, банківські рахунки, підтвердження КБВ. Три компанії замість однієї — це приблизно втричі більше рутини.
• Ризик визнання дроблення штучним. Якщо компанії групи фактично ведуть одну діяльність, мають спільний персонал, адресу й склад, а розділені лише для збереження спрощеної системи чи зменшення податків, податкова має шанси довести єдиний суб’єкт. Кожна юридична особа має мати власний економічний сенс.
• Втрата керованості. Складна структура без чітких правил ухвалення рішень на рівні групи породжує корпоративні конфлікти. Відповідь — корпоративне управління: регламенти, повноваження директорів дочірніх компаній, обов’язкові узгодження з материнською компанією.
• Непослідовність у договорах. Після скасування ГК у багатьох договорах групи залишилися посилання на його статті. Самі договори від цього не стають недійсними, але окремі умови можуть втратити зміст — тому ревізія договірної бази групи це окрема задача, описана в матеріалі про договірну роботу.
• Приховані забезпечення. Поруки, гарантії й застави, видані однією компанією групи за іншу, зводять нанівець ізоляцію ризиків. Їх треба інвентаризувати.

Порядок дій, який працює

1. Скласти карту як є: юридичні особи, форми, частки, УБО, активи, договори, забезпечення, ліцензії.
2. Знайти «червоні» елементи: скасовані організаційно-правові форми (ДП, ПП, іноземне підприємство), прострочені підтвердження КБВ, активи в операційній компанії.
3. Сформулювати мету: ізоляція ризиків, вхід інвестора, продаж напряму, спадкове планування. Від мети залежить форма.
4. Перевірити податкові та антимонопольні наслідки кожного кроку до його виконання.
5. Зафіксувати правила управління: статути, корпоративний договір, регламенти.
6. Виконати реорганізацію й одразу оновити реєстри, договори, банківські документи й структуру власності.