Трансфертне ціноутворення: коли операція стає контрольованою

Що таке трансфертне ціноутворення

Трансфертне ціноутворення (ТЦУ) — це правила, за якими податковий орган перевіряє, чи відповідають умови операцій між пов’язаними чи прирівняними до них сторонами тим умовам, на яких домовилися б незалежні компанії. Регулювання міститься у статті 39 ПКУ.

Логіка проста: якщо українська компанія продає товар своїй іноземній «сестрі» дешевше за ринок, прибуток переміщується за кордон, а база оподаткування в Україні зменшується. ТЦУ дозволяє органу донарахувати податок так, ніби ціна була ринковою.

Важливо, чим ТЦУ не є. Це не заборона працювати з пов’язаними особами й не вимога продавати їм за тією самою ціною, що й стороннім. Це обов’язок обґрунтувати, чому умови операції відповідають ринковим, і бути готовим це довести документально. Різниця велика: порушенням є не сама ціна, а відсутність обґрунтування або економічно необґрунтоване відхилення.

Контекст — на сторінці податкове право.

Три фільтри: коли операція стає контрольованою

Операція визнається контрольованою, лише якщо виконуються умови за всіма трьома групами критеріїв одночасно. Це головне, що варто перевірити перед тим, як занурюватися в методи.

1. Суб’єктний критерій. Операція з нерезидентом, який є: пов’язаною особою; резидентом держави з переліку низькоподаткових юрисдикцій, затвердженого Кабінетом Міністрів; особою з організаційно-правової форми з окремого переліку КМУ; комісіонером у операціях з товарами. Окремо — операції між нерезидентом і його постійним представництвом в Україні.
2. Характер операції. Операція має впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток — тобто бути господарською операцією, що формує дохід або витрати.
3. Вартісні показники. Пороги за обсягом, розібрані нижче.

Про пов’язаність варто сказати окремо, бо саме тут найбільше хибних уявлень. Пов’язаність визначається не лише формальною часткою у статутному капіталі. Вона може встановлюватися через вплив на рішення, через кредитні відносини, а в оновлених підходах — і через економічну залежність без формального юридичного зв’язку, коли значна частка доходів або вартості продукції пов’язана з одним нерезидентом. Тому відповідь «ми не пов’язані, у нас немає спільних власників» не є остаточною.

Вартісні критерії

Два порогові показники, і обидва мають виконуватися одночасно за результатами звітного року:

Другий показник рахується окремо по кожному контрагенту, а не сукупно по всіх. Компанія з доходом 200 млн ₴ і п’ятьма іноземними пов’язаними контрагентами по 5 млн ₴ кожен контрольованих операцій не має — хоча сукупно це 25 млн ₴. І навпаки: один контрагент на 11 млн ₴ створює обов’язок звітувати.

Із цього випливає практичне планування: обсяги по кожному контрагенту варто відстежувати протягом року, а не дізнаватися про перевищення в момент підготовки звіту, коли документацію вже доводиться збирати заднім числом.

Для платників із річним доходом нижче порога передбачені спрощені вимоги до документації — але це не означає відсутності вимог до обґрунтування цін узагалі: загальні правила «розумної економічної причини» діють незалежно від порогів ТЦУ.

Принцип «витягнутої руки» і методи

Центральне поняття ТЦУ — принцип «витягнутої руки» (arm’s length): умови контрольованої операції мають відповідати умовам, які були б у операції між незалежними сторонами в порівнянних обставинах.

Відповідність встановлюється одним із методів, передбачених статтею 39 ПКУ:

• порівняльної неконтрольованої ціни — найпряміший, але вимагає зіставних операцій;
• ціни перепродажу;
• «витрати плюс»;
• чистого прибутку;
• розподілення прибутку.

Платник обирає метод, найбільш доречний для конкретної операції, і зобов’язаний обґрунтувати вибір. Орган може не погодитися з методом — і тоді спір зводиться не до арифметики, а до методології: чи правильно підібрані зіставні компанії, чи коректно виконані коригування на відмінності.

Для великих платників податків існує окремий інструмент — попереднє узгодження ціноутворення (стаття 39.6 ПКУ): процедура, під час якої платник і центральний податковий орган узгоджують критерії відповідності принципу «витягнутої руки» на підставі договору на обмежений строк. Якщо до податкового законодавства вносяться зміни, що впливають на такі критерії, сторони мають право внести зміни до тексту договору. Для компаній зі стабільними великими внутрішньогруповими потоками це спосіб зняти спір до того, як він виникне.

Звітність і документація

Обов’язків три, і вони різні за природою.

1. Звіт про контрольовані операції. Подається до 1 жовтня року, що настає за звітним. Форма звіту затверджується наказом Мінфіну й періодично змінюється — перевіряйте чинну форму перед поданням. Передбачені нові та уточнюючі звіти: новий — до закінчення граничного строку подання за той самий період, уточнюючий — після його закінчення.
2. Документація з трансфертного ціноутворення. Не подається автоматично — складається та подається на запит контролюючого органу. Її потрібно мати готовою, бо строк на подання після запиту короткий, а скласти якісну документацію за цей час неможливо.
3. Звітність міжнародних груп компаній. Повідомлення про участь у МГК, глобальна документація (мастер-файл) і звіт у розрізі країн. Звіт у розрізі країн подається, якщо сукупний консолідований дохід групи за фінансовий рік, що передує звітному, дорівнює або перевищує встановлений поріг. Звіт містить дані по кожній юрисдикції та кожному учаснику групи — зокрема суму нерозподіленого прибутку, чисельність працівників і балансову вартість матеріальних активів.

Штрафи за неподання звіту, документації та повідомлень встановлені в кратності до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому їх гривневий розмір щороку змінюється; конкретні суми варто дивитися в чинній редакції ПКУ на дату порушення. Принципово інше: штраф за неподання документації не звільняє від обов’язку її подати, і несплата штрафу не закриває питання.

Ризики та що робити

Де саме виникають проблеми:

• Документація, складена після запиту. Найчастіший і найдорожчий сценарій. Документ, створений заднім числом, видно за структурою, і він слабо захищає.
• Непомічене перевищення порога по одному контрагенту. Компанія не вважала себе суб’єктом ТЦУ й не звітувала.
• Пов’язаність, яку не визнали. Формально незалежні контрагенти виявляються пов’язаними за критеріями впливу або економічної залежності.
• Контрагент із переліку КМУ. Пов’язаності немає, але юрисдикція або організаційно-правова форма контрагента самі створюють контрольованість.
• Методологічний спір. Орган не приймає вибрані зіставні компанії або коригування.

Практичний порядок дій для компанії, яка не впевнена у своєму статусі:

1. порахувати річний дохід за минулий рік — якщо він нижчий за 150 млн ₴, обов’язку звітувати з ТЦУ немає;
2. якщо вищий — скласти перелік іноземних контрагентів з обсягами по кожному окремо;
3. перевірити кожного за переліками КМУ (юрисдикції та організаційно-правові форми) і за критеріями пов’язаності;
4. для операцій, що проходять усі три фільтри, готувати документацію до запиту, а не після;
5. поставити в календар дату 1 жовтня.

Ми супроводжуємо визначення контрольованості операцій, підготовку документації з ТЦУ та звітності, а також спори з органом щодо методології — у межах практики податкового права та судових спорів. Дотична тема для груп з іноземними компаніями — правила КІК.

Більше матеріалів — у розділі податкове право.