Податкова перевірка: що це, які бувають види та як підготуватися

Що таке податкова перевірка

Податкова перевірка — це передбачена Податковим кодексом процедура контролю за правильністю обчислення, повнотою й своєчасністю сплати податків і зборів. Її результатом може бути акт і податкове повідомлення-рішення з донарахуванням.

Кодекс передбачає три види перевірок — камеральні, документальні (планові й позапланові, виїзні та невиїзні) і фактичні. Види, строки проведення за статтею 82 ПКУ та різницю між ними ми докладно розібрали в окремому матеріалі про види податкових перевірок; тут — про саму процедуру й поведінку платника.

Головне, що визначає результат: перевірка — це процедура, і її законність перевіряється окремо від суті донарахувань. Процедурне порушення може скасувати ППР навіть тоді, коли по суті орган має рацію. Але оцінюється лише те, що зафіксовано, — тому фіксація з першого дня важить більше за аргументи наприкінці.

Контекст — на сторінці податкове право.

Підстави призначення

Підстава залежить від виду перевірки, і від неї ж залежить, чи можна її оспорити.

Перелік підстав позапланової перевірки закритий, і це дає платнику інструмент: якщо в наказі зазначена підстава, яка фактично відсутня, перевірка є неправомірною. Найчастіші підстави з практики:

• ненадання відповіді на письмовий запит органу — порядок роботи із запитами в матеріалі про податковий запит ДПС;
• отримання податкової інформації, що свідчить про порушення;
• подання уточнюючого розрахунку за перевірений період;
• процедура припинення платника;
• заявлене бюджетне відшкодування ПДВ.

Перше, що варто зробити ще до перевірки — перевірити, чи є компанія в оприлюдненому план-графіку. Планову перевірку можна підготувати; позаплановій зазвичай просто дивуються.

Що пред’являють на вході: три документи

Для виїзної та фактичної перевірки доступ на об’єкт можливий лише після пред’явлення трьох документів. Це той момент, де вирішується більшість процедурних спорів.

1. Наказ про проведення перевірки — із зазначенням платника, виду перевірки, підстави, предмета й періоду, що перевіряється, та строків.
2. Направлення на перевірку — на кожну посадову особу, із зазначенням її даних, мети, виду, підстав і дат.
3. Службове посвідчення кожної особи, зазначеної в направленні.

Що робити практично:

• зняти копії або сфотографувати всі три документи до початку перевірки — згодом отримати їх складніше;
• звірити склад осіб у направленнях із тими, хто фактично прийшов: особа без направлення участі в перевірці брати не може;
• звірити предмет і період у наказі з тим, що фактично запитують: вихід за межі предмета — процедурне порушення;
• зафіксувати дату фактичного початку — від неї рахуються строки за статтею 82 ПКУ.

Про право не допустити. Платник має право не допустити до перевірки, якщо належно оформлені документи не пред’явлено. Але недопуск за наявності законних підстав є самостійною підставою для адміністративного арешту майна за статтею 94 ПКУ. Тому рішення ухвалюється після перевірки документів, а не емоційно на порозі. Механіку арешту ми розібрали в матеріалі про податковий борг та арешт рахунків.

Права платника під час перевірки

• бути присутнім під час проведення перевірки особисто або через представника;
• отримувати копії наказу, направлень, інших документів, що складаються в ході перевірки;
• надавати пояснення й документи, зокрема з власної ініціативи, якщо вони підтверджують позицію;
• не надавати документів, не пов’язаних із предметом перевірки, зазначеним у наказі;
• вимагати зазначення в акті поданих документів і пояснень;
• подати заперечення на акт у встановлений строк;
• оскаржити дії посадових осіб і результати перевірки.

Два права з цього переліку використовують рідко, а вони найцінніші.

Перше: не надавати документи поза предметом перевірки. Наказ визначає предмет і період; запити «заодно покажіть і це» за межами наказу виконувати не обов’язково. Відповідь на такий запит розширює перевірку власними руками.

Друге: вимагати фіксації поданого в акті. Документ, поданий під час перевірки й не відображений в акті, згодом важко довести. Тому подання оформлюється описом із відміткою, а в заперечення на акт включається окремий пункт про неврахування поданого — це одна з найсильніших підстав для скасування ППР.

Що робити з актом перевірки

Акт — ще не рішення. Між актом і ППР є вікно, у якому можна вплинути на результат, і його регулярно втрачають.

1. Отримати акт і прочитати повністю, включно з розрахунками й додатками.
2. Підписати з запереченнями. Підпис не означає згоди — він фіксує отримання. Відмова підписати не скасовує акта, зате позбавляє зручної позиції.
3. Подати письмові заперечення у встановлений строк, із документами.
4. Перевірити процедуру: строки проведення за статтею 82, наявність рішень про продовження чи зупинення, відповідність предмета наказу, склад осіб.
5. Готуватися до ППР паралельно: зібрати документи й позицію до його винесення, а не після.

Окремо про вимогу скасувати сам акт у суді: це спірна процесуальна конструкція. Надійніша — оскаржувати ППР, а процедурні порушення під час перевірки використовувати як підставу цієї вимоги. Логіку й строки ми розібрали в матеріалі про оскарження ППР, а вибір шляху — у матеріалі про адміністративне чи судове оскарження.

І головне про строк: після ППР на скаргу є 10 робочих днів. Якщо позицію почати готувати лише з отриманням ППР, цього строку не вистачить.

Підготовка та типові помилки

Що зробити заздалегідь:

1. Перевірити себе в план-графіку на поточний рік.
2. Привести первинні документи до стану, у якому їх можна пред’явити — особливо щодо перевезення, приймання, наявності ресурсів для операцій.
3. Призначити відповідальну особу з письмовими інструкціями: хто спілкується з перевіряльниками, хто фіксує документи, кому дзвонити.
4. Навчити персонал на точках — фактична перевірка вирішується в перші хвилини руками того, хто на місці.
5. Зберігати доступним архів: перевірятися може період у кілька років.

Типові помилки:

• не зняти копії наказу й направлень на вході;
• надавати документи поза предметом перевірки;
• усно пояснювати те, що потім зафіксують в акті по-своєму;
• не фіксувати подання документів описом;
• відмовлятися підписувати акт замість підпису з запереченнями;
• не контролювати строки й не перевіряти наявність рішень про продовження;
• почати готувати позицію лише після ППР.

Ми супроводжуємо перевірки з першого дня, готуємо заперечення на акт і оскаржуємо ППР у межах практик податкового права та судових спорів.

Більше матеріалів — у розділі податкове право.