Штрафи ДПС: розміри санкцій і як їх зменшити

Три групи санкцій, які не варто змішувати

Коли говорять «штраф від податкової», зазвичай мають на увазі одну з трьох різних речей із різною природою.

Ключове: штраф і пеня нараховуються паралельно, а не замість одне одного. Платник, який прострочив сплату, отримує і те, і те. Це найчастіша причина, чому підсумкова сума в податковому повідомленні-рішенні виявляється більшою за очікувану.

Окремо від цього існують санкції за порушення, виявлені перевірками, — за заниження зобов’язань, порушення правил обліку, неподання документів на запит. Види перевірок і строки ми розібрали в матеріалі про види податкових перевірок.

Контекст — на сторінці податкове право.

Штрафи за неподання звітності

Стаття 120 ПКУ встановлює фіксовані суми за неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій і розрахунків:

• 340 ₴ за кожне таке порушення;
• 1 020 ₴ за кожну декларацію чи розрахунок у разі повторного вчинення аналогічного порушення протягом року.

Суми невеликі, і саме це створює хибне відчуття безпеки. Два застереження.

Перше: штраф за кожен документ. Підприємство, яке не подало десять розрахунків, отримує десять штрафів, а не один. Для компанії з багатьма формами звітності це вже відчутна сума.

Друге, і важливіше: неподання звітності не є ізольованим порушенням. Воно тягне за собою інші наслідки — від підстави для позапланової перевірки до блокування реєстрації податкових накладних. Тобто реальна ціна не 340 ₴, а те, що настає після.

Конкретні суми варто звіряти на дату порушення: вони періодично змінюються, і різні джерела дають різні цифри для повторних порушень.

Штрафи за несплату: 5 % і 10 %

Стаття 124 ПКУ встановлює санкції за несплату або несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов’язання. Для неумисного порушення розмір залежить від тривалості прострочення:

Межа 30 днів — найдешевша цифра в усій статті. Різниця між 29-м і 31-м днем — це подвоєння штрафу, і вона цілком залежить від дати платежу.

Практичний висновок: якщо прострочення вже відбулося, погашати борг потрібно до спливу 30 календарних днів, навіть якщо для цього доводиться платити частинами. Часткове погашення в межах 30 днів дає 5 % на погашену частину — а не 10 % на все.

І окремо: якщо зобов’язання оспорюється, воно залишається неузгодженим, і штрафу за несплату не виникає взагалі. Логіку ми розібрали в матеріалах про вибір шляху оскарження ППР та податковий борг.

Умисність: коли штраф стає 25 % і 50 %

Це найважливіша частина матеріалу, бо саме тут виникають основні спори.

Якщо контролюючий орган доводить умисність діяння, застосовуються інші розміри:

• 25 % суми боргу — за умисну несплату;
• 50 % суми боргу — за повторне протягом 1 095 днів порушення з простроченням понад 90 днів.

Різниця між 10 % і 50 % — п’ятикратна, і вона визначається не фактом несплати, а кваліфікацією суб’єктивної сторони. Тому в акті перевірки й у ППР потрібно читати не лише суму, а й те, чи орган посилається на умисність і чим він її обґрунтовує.

Що важливо знати про доказування:

• обов’язок доводити умисність покладено на контролюючий орган, а не на платника — платник не має доводити свою неумисність;
• загальні формулювання не є доведенням. Фраза «платник усвідомлював протиправність своїх дій» без конкретних обставин — це не обґрунтування умислу, і суди на це зважають;
• обставини, що свідчать проти умислу: наявність переплати за іншим платежем, технічна помилка в реквізитах, арешт рахунків, блокування податкових накладних, що унеможливило розрахунки, самостійне виправлення помилки до перевірки.

Практично це означає: у справах, де застосовано 25 % або 50 %, перша лінія захисту — не сума, а відсутність належного обґрунтування умисності. Перекваліфікація з умисного на неумисне порушення зменшує штраф у два з половиною — п’ять разів без спору про саму суму зобов’язання.

Пеня

Пеня — не штраф, а компенсація за користування бюджетними коштами. Вона нараховується за кожен календарний день прострочення й розраховується від облікової ставки Національного банку.

Три речі, які варто врахувати:

1. Пеня йде додатково до штрафу, а не замість нього.
2. Вона залежить від облікової ставки НБУ, тому за високої ставки сума зростає швидко. Конкретну ставку потрібно дивитися на дату нарахування.
3. Нарахування припиняється з погашенням боргу, тому затягування сплати в розрахунку «спочатку оскаржимо, потім заплатимо» коштує щодня.

Окремо: під час оскарження, поки зобов’язання неузгоджене, питання пені має власну логіку й вирішується залежно від результату спору. Це ще один аргумент на користь того, щоб ухвалювати рішення про оскарження швидко, а не через місяці.

Як зменшити санкції: що реально працює

1. Самостійне виправлення до перевірки. Уточнюючий розрахунок, поданий до того, як орган виявив порушення, суттєво змінює картину — і щодо розміру санкцій, і щодо оцінки умисності.
2. Погашення в межах 30 днів. Утримує штраф на рівні 5 % замість 10 %.
3. Оспорювання умисності. Головний інструмент у справах із 25 % і 50 %: обов’язок доводити умисел лежить на органі.
4. Оскарження самого зобов’язання. Поки воно неузгоджене, штраф за несплату не нараховується; строки й вибір шляху — у матеріалі про оскарження ППР.
5. Розстрочення або відстрочення. Переносить строк сплати законно, замість того щоб прострочувати; механізм описано в матеріалі про врегулювання спору з ДПС.
6. Перевірка процедури. Порушення строків перевірки, виходи за межі предмета, дефекти наказу — підстави для скасування ППР разом із санкціями.

Чого робити не варто: сплачувати санкцію «щоб не було проблем» до оцінки обґрунтованості ППР. Сплата не є визнанням, але вона знімає мотивацію розбиратися, і платник втрачає суми, яких міг не платити — особливо там, де орган застосував умисність без належного обґрунтування.

Ми оцінюємо обґрунтованість санкцій, оспорюємо кваліфікацію умисності й супроводжуємо оскарження ППР у межах практик податкового права та судових спорів.

Більше матеріалів — у розділі податкове право.