Продаж частки в ТОВ: договір, переважне право, реєстрація

Що продається насправді

Учасник товариства має право відчужити свою частку у статутному капіталі іншим учасникам товариства або третім особам (ст. 21 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII). Дозвіл чи згода загальних зборів для цього не потрібні — як не потрібні вони й для передачі частки в заставу.

Але варто розуміти, що саме є предметом угоди. Частка у статутному капіталі — це не річ і не майно у вузькому сенсі, а сукупність майнових і корпоративних прав. Належність частки певній особі засвідчується відомостями про товариство, що містяться в ЄДР. Тому угода без реєстрації змін у реєстрі залишається незавершеною в очах третіх осіб, банків і контрагентів.

Що переходить до покупця разом із часткою:

• право на участь у загальних зборах і голосування;
• право на отримання дивідендів;
• право на інформацію про діяльність товариства;
• право на частину майна при виході або ліквідації;
• переважне право на придбання часток інших учасників;
• обов’язки учасника, зокрема щодо внесення вкладу, якщо частка оплачена не повністю.

Останній пункт — головний ризик покупця, і про нього далі окремо.

Альтернатива продажу — вихід з товариства з виплатою вартості частки. Коли що вигідніше, розібрано в матеріалі про вихід учасника з ТОВ. Контекст — практика корпоративного права.

Переважне право учасників: головна перешкода

Якщо частка продається третій особі, інші учасники товариства мають переважне перед іншими особами право придбати цю частку (ч. 1 ст. 20 Закону про ТОВ). Це правило спрацьовує автоматично — і саме через його недотримання угоди найчастіше оспорюють.

Три речі, які треба знати про цей механізм.

Перше: воно діє лише при продажу. Закон прямо й буквально передбачає переважне право на придбання частки, тобто переважне право купівлі, що виникає лише в разі продажу частки за договором купівлі-продажу. Верховний Суд у справі № 904/4790/20 застосував це розмежування: договір про передачу майна (майнових прав) від боржника стягувачу в рахунок погашення боргу в межах виконавчого провадження не є продажем, і переважне право учасників на нього не поширюється. Так само воно не діє при даруванні, спадкуванні чи внесенні частки до статутного капіталу іншої юридичної особи.

Друге: якщо право реалізують кілька учасників, вони придбавають частку пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі товариства (ч. 2 ст. 20). Тобто «хто перший встиг» тут не працює.

Третє — і найважливіше: переважне право можна виключити статутом. Частина 6 ст. 20 Закону про ТОВ дозволяє статутом встановити інший порядок реалізації переважного права, інший розподіл відчужуваної частки між учасниками, порядок відмови від реалізації переважного права, а також передбачити, що переважне право взагалі не застосовується.

Практичний висновок: перш ніж планувати продаж або купівлю частки, читайте статут. Якщо переважне право виключене — процедура спрощується до договору, акта й реєстрації. Якщо ні — доведеться пройти повний цикл повідомлення. Для компаній, які планують залучати інвесторів або запускати опціонні програми, виключення переважного права статутом варто зробити завчасно — див. зміни до статуту ТОВ.

Процедура повідомлення: 30 днів і 31-й день

Учасник, який хоче продати частку (частину частки) третій особі, зобов’язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства (ч. 3 ст. 20 Закону про ТОВ). У повідомленні зазначаються ціна та розмір частки, що відчужується, інші умови продажу.

Далі працює механізм із чіткою датою:

Дві деталі, на яких ламаються угоди:

• Умови мають бути ті самі. Якщо ви повідомили ціну 1 000 000 грн, а продали третій особі за 700 000 грн, переважне право порушене — бо учасники відмовилися від купівлі на інших умовах. Зміна ціни або будь-якої істотної умови вимагає нового повідомлення й нових 30 днів.
• Доказ отримання повідомлення. Строк рахується з дати отримання, а не з дати надсилання. Тому повідомлення надсилають рекомендованим листом з описом вкладення й повідомленням про вручення, а краще — дублюють вручення під підпис. Без доказу отримання весь механізм не доводиться.

Наслідок порушення. Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов’язків покупця частки (частини частки), якщо його переважне право порушене. Це спеціальний спосіб захисту, і судова практика з цього питання для позивачів позитивна. Позовна давність за такими вимогами становить один рік (ч. 5 ст. 20 Закону про ТОВ).

Тобто покупець, який придбав частку з порушенням переважного права, протягом року живе з ризиком, що його просто замінять на іншого учасника за тією самою ціною.

Оформлення угоди: договір

Закон не встановлює обов’язкової нотаріальної форми для самого договору купівлі-продажу частки — нотаріального посвідчення вимагають підписи на акті приймання-передачі. Але на практиці договір нерідко посвідчують нотаріально разом з актом, і для складних угод це виправдано.

Що варто детально прописати в договорі:

1. Предмет: розмір частки у відсотках і в номінальній грошовій сумі, найменування та код ЄДРПОУ товариства.
2. Ціну й порядок оплати: одноразово чи частинами, до чи після реєстрації, через рахунок умовного зберігання (ескроу) для великих угод.
3. Момент переходу права власності на частку — це ключова умова, і її варто ув’язати з підписанням акта та реєстрацією.
4. Порядок приймання-передачі частки і строки внесення змін до ЄДР, із розподілом обов’язків: хто подає документи, хто сплачує збір.
5. Заяви й гарантії продавця (representations and warranties): частка повністю оплачена, не обтяжена, не є предметом спору, переважне право дотримане або виключене статутом, у товариства немає прихованих зобов’язань, податкових боргів, судових справ.
6. Відповідальність за недостовірність гарантій — конкретна, у вигляді відшкодування або зменшення ціни.
7. Підтвердження дотримання переважного права — має сенс зафіксувати в договорі, що повідомлення надіслані й строк сплив, із посиланням на документи.
8. Згоду подружжя, якщо частка набута в шлюбі. Про це далі.

Про ухилення продавця. Закон про ТОВ передбачає право покупця в разі ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу звернутися до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу частки укладеним на умовах, передбачених попереднім договором. Це корисний інструмент, коли сторони домовилися й зафіксували умови, а продавець передумав через зростання ціни.

Про згоду подружжя. Якщо частка набута під час шлюбу за спільні кошти, продаж без відома другого з подружжя створює ризик. Сам продаж частки другий з подружжя оспорити зазвичай не зможе — за практикою Великої Палати ВС він має право вимагати компенсацію половини вартості частки, а відчуження частки під час спору цього права не позбавляє. Але покупцеві спокійніше мати письмову згоду. Докладніше — у матеріалі про поділ бізнесу при розлученні.

Акт приймання-передачі частки: обов’язковий документ

Це документ, без якого реєстрація неможлива. При продажу частки (її частини) у статутному капіталі ТОВ необхідно скласти акт приймання-передачі частки, і підписи на такому акті обов’язково засвідчуються нотаріально (ч. 5 ст. 17 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Саме актом приймання-передачі підтверджується факт переходу до покупця права власності на частку у статутному капіталі. Договір фіксує домовленість, акт — перехід права.

Перелік документів для державної реєстрації змін:

• заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР;
• акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з нотаріально засвідченими підписами;
• документ про сплату адміністративного збору;
• паспорт при особистому поданні або нотаріально посвідчена довіреність представника.

Адміністративний збір за державну реєстрацію змін становить 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, округлених до найближчих 10 грн; у 2026 році, при прожитковому мінімумі 3 328 грн, це 1 000 грн. Строк реєстрації — 24 години після подання документів, крім вихідних і святкових днів.

Що перевіряє реєстратор. З 2022 року Закон про державну реєстрацію прямо встановлює: під час реєстрації змін у зв’язку зі зміною частки учасника в результаті її відчуження на підставі правочину, що не посвідчений нотаріально, або на підставі нотаріально посвідченого правочину, правовий наслідок якого пов’язується з настанням певної обставини, державний реєстратор також встановлює наявність чи відсутність зареєстрованих обтяжень щодо відповідної частки. Це означає, що заставлену частку перереєструвати не вдасться — і це варто перевірити до оплати.

Статут при продажу частки змінювати не обов’язково, якщо він не містить переліку учасників і розмірів їхніх часток: за Законом про ТОВ ці відомості містяться в ЄДР. Якщо ж статут їх містить, потрібна й нова редакція статуту.

Податки при продажу частки

Для фізичної особи продаж частки — операція з інвестиційним активом.

Оподатковується не вся сума, отримана від покупця, а інвестиційний прибуток — позитивна різниця між доходом від продажу корпоративних прав і документально підтвердженими витратами на їх придбання, зокрема на внесення коштів до статутного капіталу (пп. 14.1.81-1 ПКУ). Ставки:

• 18 % ПДФО;
• 5 % військового збору;
• разом — 23 % від інвестиційного прибутку.

Приклад. Учасник вніс до статутного капіталу 50 000 грн, продав частку за 1 200 000 грн:

• інвестиційний прибуток: 1 200 000 − 50 000 = 1 150 000 грн;
• ПДФО 18 %: 207 000 грн; військовий збір 5 %: 57 500 грн;
• разом податків 264 500 грн, на руки — 935 500 грн.

Три практичні моменти:

• Покупець не є податковим агентом. Купуючи частку у фізичної особи, він не зобов’язаний утримувати ПДФО чи військовий збір — продавець рахує й сплачує сам. Покупці часто про це не знають і дарма резервують суму;
• декларація про майновий стан і доходи подається до 1 травня року, наступного за роком продажу, податок сплачується до 1 серпня;
• без документів про витрати податок буде з усієї суми. Платіжні документи про внесення вкладу, попередній договір купівлі-продажу частки, статут у редакції на момент внесення — усе це потрібно мати. Відтворити їх через 10 років ніде.

Якщо продавець — юридична особа, результат від продажу корпоративних прав враховується у фінансовому результаті до оподаткування за загальними правилами податку на прибуток. Якщо покупець або продавець — нерезидент, додаються правила трансфертного ціноутворення й питання оподаткування доходів нерезидента з джерелом в Україні, і такі угоди потребують окремого аналізу до підписання.

Що перевірити перед купівлею частки

Купуючи частку, ви купуєте не лише права, а й стан товариства — із його боргами, судами, податковими ризиками й недооформленими активами. Мінімальний чек-лист покупця:

1. Витяг з ЄДР: склад учасників, розміри часток, керівник, обмеження його повноважень, відомості про УБО, реєстраційні дії за останній період.
2. Статут у чинній редакції: чи виключене переважне право, які кваліфікації більшості, чи є обмеження на відчуження частки, порядок виходу й розрахунків.
3. Чи повністю оплачена частка. Якщо ні — покупець успадковує обов’язок внести вклад, а за прострочення товариство може застосувати механізм ст. 15 Закону про ТОВ. Вимагайте платіжні документи.
4. Обтяження частки: застава, арешт, судові заборони. Реєстратор це перевіряє, але дізнатися про проблему до оплати дешевше.
5. Судові справи товариства — за реєстром судових рішень і реєстром боржників.
6. Податкові борги та податкові перевірки, стан звітності.
7. Корпоративний договір, якщо він існує: він може містити обмеження на відчуження, опціони, зобов’язання голосувати певним чином — і зміст його конфіденційний, тому про нього потрібно прямо питати.
8. Рішення загальних зборів за останні роки: чи немає оспорюваних, чи дотримувалися процедури.
9. Активи й дозволи: чи належить товариству те, що ви вважаєте його майном; чи чинні ліцензії, дозволи, права на землю й нерухомість.

Для угод із помітною ціною цей чек-лист перетворюється на повноцінну перевірку — див. матеріал про due diligence бізнесу. Умови про гарантії продавця й відповідальність за їхню недостовірність — те, що переносить виявлені ризики на продавця, і без них перевірка втрачає половину сенсу. Для багатосторонніх домовленостей корисний корпоративний договір.

Спірні ситуації

• Переважне право порушено. Учасник заявляє позов про переведення на себе прав і обов’язків покупця; давність — один рік. Покупець у цей період уразливий. Профілактика: документальне підтвердження надсилання й отримання повідомлень, фіксація спливу 30-денного строку, посилання на це в договорі.
• Ціна в договорі нижча за повідомлену учасникам. Пряме порушення, бо згода учасників стосувалася інших умов. Виправляється лише новим повідомленням і новим строком.
• Продавець ухиляється від підписання після домовленості. Якщо умови зафіксовані попереднім договором — позов про визнання договору купівлі-продажу укладеним на цих умовах.
• Частка заставлена. Реєстрацію зупинять. Потрібне погашення зобов’язання або згода обтяжувача й зняття обтяження до подання документів.
• Оспорювання самого правочину. Типові вимоги в таких спорах: визнання договору недійсним, визнання недійсним акта приймання-передачі частки, скасування реєстраційного запису, визнання недійсним рішення загальних зборів. Варто врахувати: якщо сторони виконали договір — покупець набув право власності на частку, реєстрацію змін проведено — оспорюваний правочин, за практикою, не може бути кваліфікований як фіктивний.
• Спір про частку померлого учасника. Тут діє інший режим: право на частку як майнове право входить до складу спадщини, а право на участь у товаристві як різновид корпоративних прав не спадкується. Це окрема процедура, не продаж.
• Звернення стягнення на частку боржника. Переважне право учасників на придбання тут теж працює — але не тоді, коли частка передається стягувачу в рахунок погашення боргу за договором про передачу майна в межах виконавчого провадження: такий договір не є купівлею-продажем.

Загальне правило: у цій процедурі найдорожче коштують пропущені строки й непідтверджені факти. Якщо є доказ надсилання й отримання повідомлень, доказ оплати частки, нотаріальний акт і запис у ЄДР — угода стійка. Якщо хоча б однієї ланки немає, у наступного року з’являється сценарій, у якому покупець залишається без частки.