Розбираємо п’ять рівнів відповідальності керівника — від збитків за ст. 44 і 45 Закону про ТОВ до солідарної за ч. 6 ст. 34 і субсидіарної за ч. 2 ст. 61 Кодексу з процедур банкрутства — і що реально зменшує ризик.

Чому найманий директор — це особистий ризик

Поширена помилка: вважати, що обмежена відповідальність товариства захищає і керівника. Це не так. За статтею 3 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство відповідає за своїми зобов’язаннями всім належним йому майном, а директор — за свої дії власним.

Базовий стандарт поведінки встановлює частина 3 статті 92 Цивільного кодексу: особа, яка діє від імені юридичної особи, зобов’язана діяти в її інтересах, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Усі подальші види відповідальності — це наслідки порушення цього стандарту.

Особливо вразливі так звані номінальні директори: людина погоджується «просто підписати», не вникаючи в діяльність, а відповідає за все нарівні з тими, хто справді керував. Відсутність фактичного впливу на рішення від відповідальності не звільняє.

Ще одна зміна, яку варто врахувати. З 28 серпня 2025 року введено в дію Закон № 4196-IX від 09.01.2025, яким скасовано Господарський кодекс України з трирічним перехідним періодом. Цей Закон, серед іншого, деталізує критерії відповідальності посадових осіб за завдані збитки, тому вимоги до обґрунтування таких позовів стають конкретнішими.

Нижче — п’ять незалежних рівнів відповідальності. Вони можуть настати одночасно за одним і тим самим епізодом.

Відповідальність перед товариством за збитки

Це базовий рівень. Якщо директор завдав компанії збитків, він відповідає за них у повному обсязі, без обмежень, характерних для звичайних трудових відносин, де матеріальна відповідальність працівника зазвичай обмежена середнім заробітком.

Типові підстави: укладення завідомо невигідних договорів, виведення активів, перевищення повноважень, встановлених статутом, безпідставні виплати, невжиття заходів для стягнення дебіторської заборгованості.

Окремо стаття 40 Закону про ТОВ встановлює обов’язки та відповідальність членів виконавчого органу, зокрема заборони, які діють без згоди загальних зборів — щодо конкуруючої діяльності та участі в органах інших суб’єктів господарювання в тій самій сфері. Порушення цих обов’язків за пунктом 8 статті 42 Закону може бути підставою для розірвання товариством договору (контракту) з директором без виплати компенсації.

Позов про стягнення збитків подається від імені товариства. Учасник теж може ініціювати таку вимогу — це один з інструментів у корпоративних спорах, і він часто використовується після зміни контролю над компанією.

Що підлягає доказуванню: протиправність поведінки керівника, наявність і розмір збитків, причинний зв’язок між ними та вина. Слабка ланка більшості таких позовів — саме причинний зв’язок: збиткова угода сама по собі не означає, що збитки завдані діями директора, а не ринком.

Значні правочини: межа, за якою потрібна згода зборів

Стаття 44 Закону про ТОВ виділяє два види значних правочинів, і їх часто змішують.

Перший вид (частина 1) — факультативний: статут може встановити особливий порядок надання згоди на вчинення певних правочинів залежно від вартості їх предмета або інших критеріїв. Якщо в статуті цього немає, цей вид просто не існує для вашої компанії.

Другий вид (частина 2) — обов’язковий і діє незалежно від статуту: якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом правочину, перевищує 50 % вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, рішення про надання згоди приймається виключно загальними зборами учасників.

Три практичні деталі, через які директори потрапляють у спори.

  • Заборона дроблення. За частиною 4 статті 44 Закону, якщо замість кількох правочинів товариство могло вчинити один значний правочин, кожен із таких правочинів вважається значним. Розбити дорогу угоду на п’ять договорів не допоможе.
  • Товариства з одним учасником. Вимога частини 2 статті 44 винятків не робить: формально згода потрібна навіть там, де єдиний учасник одночасно є директором. Протокол (рішення єдиного учасника) має бути оформлений.
  • Солідарна відповідальність. За частиною 5 статті 44 посадові особи товариства, винні у порушенні порядку вчинення значних правочинів, солідарно відповідають за збитки, заподіяні товариству.

Крім збитків, виникає ризик недійсності самого правочину: відсутність рішення загальних зборів означає, що волевиявлення, виражене директором, не відповідає внутрішній волі товариства, а це підстава недійсності за статтями 203 і 215 ЦК. Водночас стаття 46 Закону допускає схвалення значного правочину та правочину із заінтересованістю згодом — тому помилку часто можна виправити, якщо виявити її вчасно.

Правочини із заінтересованістю

Стаття 45 Закону про ТОВ визначає правочин із заінтересованістю як правочин, укладений товариством із певним колом осіб:

  • посадовою особою товариства або її афілійованою особою;
  • учасником, який одноосібно або спільно з афілійованими особами володіє часткою, що становить 20 % статутного капіталу, або його афілійованими особами;
  • юридичною особою, в якій будь-яка з цих осіб є членом органу товариства;
  • особою, яка здійснює функції управління товариством у разі передання їй повноважень виконавчого органу;
  • іншою особою, визначеною статутом.

А тепер критичний нюанс, який мало хто враховує. Порядок надання згоди на такі правочини може бути визначений статутом, і відповідні положення вносяться, змінюються чи виключаються одностайним рішенням загальних зборів, у яких взяли участь усі учасники. Якщо учасники не домовилися і в статуті порядку погодження немає — правила статті 45 не застосовуються взагалі.

Практичний наслідок двоякий. Для директора це означає, що без статутного регулювання формальної заборони укладати угоди з пов’язаними особами немає — але залишається загальний стандарт частини 3 статті 92 ЦК, і збитки від невигідної угоди з пов’язаною особою стягуватимуть саме за ним. Для учасників це сигнал: якщо ви хочете контролювати угоди з пов’язаними особами, порядок треба прописати у статуті, інакше норма мертва.

Якщо порядок у статуті є, діє та сама санкція: посадові особи, винні у порушенні порядку вчинення правочинів із заінтересованістю, солідарно відповідають за збитки, завдані товариству.

Солідарна відповідальність за несвоєчасну заяву про банкрутство

Цей рівень плутають із субсидіарним, хоча це різні механізми з різними підставами. Йдеться про обов’язок керівника, встановлений частиною 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства: при загрозі неплатоспроможності керівник боржника зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Якщо цей обов’язок порушено, керівник фактично залучається до солідарного обов’язку з виконання зобов’язань суб’єкта господарювання, який перебуває у стані неплатоспроможності. Тобто кредитор може вимагати виконання і від компанії, і від директора особисто — без необхідності спершу доводити недостатність майна боржника.

Процесуальна послідовність тут важлива: кредитор набуває права подати заяву про покладення солідарної відповідальності після відповідної ухвали суду, у якій зазначено про порушення керівником вимог частини 6 статті 34 КУзПБ. Керівник, зі свого боку, може заявити про застосування позовної давності, і така заява має бути розглянута.

Що з цього виходить для директора на практиці: найважливіше — зафіксувати момент (дату) загрози неплатоспроможності. Саме в інтересах керівника встановити цю дату й документально обґрунтувати свої дії після неї, бо «нарощування боргів до останнього» в надії, що ситуація виправиться, перетворюється на особисту відповідальність.

Субсидіарна відповідальність при банкрутстві

Найважчий сценарій. За частиною 2 статті 61 КУзПБ, у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на цих осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями.

Ключові параметри механізму:

  • Хто заявляє. Вимоги заявляє ліквідатор під час здійснення своїх повноважень. Кодекс не містить терміна «особа, що контролює боржника»: перевіряються засновники, керівник та «інші особи» — наприклад власник майна, орган, уповноважений управляти майном, або головний бухгалтер.
  • Розмір. Визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
  • Куди йдуть кошти. Стягнені суми включаються до ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості. Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі № 5024/980/2011 виходив з того, що витрати ліквідаційної процедури кредиторськими вимогами не є і за рахунок субсидіарних боржників задоволені бути не можуть.
  • Вирок не потрібен. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності і не пов’язується з наявністю вироку в кримінальній справі (постанова ВС від 30.10.2019 у справі № 906/904/16).
  • Вина спростовна. Презумпція наявності ознак доведення до банкрутства є спростовною: відповідні особи мають можливість довести відсутність своєї вини.
  • Позовна давність. Верховний Суд виходить з того, що її перебіг починається з обставини встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Класичний приклад підстави з практики: у постанові КГС ВС від 30.01.2018 у справі № 923/862/15 суд виходив з того, що протиправне виведення з обігу коштів підприємства-боржника, яке призвело до неспроможності виконати грошові зобов’язання, є підставою для покладення на керівника субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями боржника.

Механізм детальніше розібраний у матеріалі про банкрутство компанії.

Адміністративні штрафи та кримінальні ризики

Штрафи. Ця група стягнень накладається персонально на керівника, а не на компанію, і сплачує їх він зі своєї кишені. Найчастіші підстави:

  • неподання відомостей про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності;
  • порушення строків подання податкової звітності;
  • порушення трудового законодавства — оформлення працівників, виплата заробітної плати;
  • порушення правил ведення бухгалтерського обліку;
  • порушення у сфері військового обліку працівників.

За повторне порушення протягом року розміри зростають, а систематичні порушення привертають увагу контролюючих органів до компанії загалом.

Кримінальні ризики. Кримінальна відповідальність настає не за помилку в управлінні, а за умисні дії. Але на практиці межа між господарським прорахунком і умислом встановлюється вже під час розслідування, і саме тут керівник найбільш уразливий.

Найпоширеніші склади, що стосуються керівників: ухилення від сплати податків, доведення до банкрутства, службове підроблення, привласнення майна службовою особою, легалізація доходів.

Ключове для захисту — документальне підтвердження ділової мети кожної операції: договір, акт, ділове листування, розрахунок економічної доцільності. Саме відсутність документів, а не сам факт збиткової угоди, зазвичай перетворює господарський спір на кримінальне провадження.

Як зменшити ризик

  • Порахувати чисті активи до підписання. Перед кожною великою угодою перевіряйте 50 % вартості чистих активів станом на кінець попереднього кварталу. Це механічна дія, яка знімає найчастішу підставу для стягнення збитків.
  • Чітко окреслити повноваження у статуті. Директор має точно знати межу, за якою потрібне рішення зборів, а учасники — вирішити, чи регулювати правочини із заінтересованістю, бо без статутних положень стаття 45 не працює.
  • Фіксувати рішення власників протоколами. Якщо власник наполягає на угоді — вона має бути схвалена зборами письмово, а не в усній розмові. Усна вказівка власника захистом не є.
  • Зберігати ділову документацію щодо кожної значної операції, включно з обґрунтуванням ціни й вибору контрагента.
  • Відслідковувати момент загрози неплатоспроможності і документувати дії після нього — це єдиний захист від солідарної відповідальності за частиною 6 статті 34 КУзПБ.
  • Оформити трудові відносини належно — про це в матеріалі про трудові відносини з топменеджментом.
  • Не погоджуватися на номінальне керівництво. Жодна винагорода не покриває цього ризику.

Окремо про звільнення. Воно не припиняє відповідальності за період керівництва. Претензії можуть з’явитися через роки — і найчастіше з’являються саме тоді, коли колишній директор уже не має доступу до документів компанії. На момент звільнення варто оформити передачу справ актом, зафіксувати стан документації та фінансові показники, зберегти копії ключових документів свого періоду. Це єдиний спосіб згодом довести, що саме було зроблено за вашого керівництва, а що — після. Про процедуру читайте в матеріалі про зміну директора ТОВ.

Юристи практики корпоративного права LEGIUS супроводжують керівників у спорах про стягнення збитків, у питаннях солідарної та субсидіарної відповідальності й на етапі передачі справ. Якщо до вас уже заявлено вимогу або ви бачите наближення неплатоспроможності компанії, запишіться на консультацію.

Потрібна персональна консультація з теми «Корпоративне право»? Перейдіть на сторінку практики або залиште заявку — відповімо протягом 15 хвилин.
Послуги напряму: Захист від рейдерських захоплень, Ліцензування та дозвільні документи, Ліцензія на медичну практику.
Матеріал підготувала команда LEGIUS Юридична компанія в Києві, практика з 2011 року. Текст має інформаційний характер: обставини кожної справи різні, і остаточний висновок можливий лише після розбору документів. Про компанію · Наші адвокати · RSS
Конфлікт учасників або загроза захоплення?Адвокати LEGIUS ведуть такі справи в Києві. Перша консультація — безкоштовна.

Питання та відповіді

Чи відповідає директор ТОВ своїм майном?

Так, за власні дії. Обмежена відповідальність стосується товариства, а не керівника: за ст. 3 Закону про ТОВ товариство відповідає своїм майном, а директор зобов’язаний діяти добросовісно й розумно за ч. 3 ст. 92 ЦК і відповідає за завдані збитки в повному обсязі.

Коли на угоду потрібна згода загальних зборів?

Коли вартість майна, робіт або послуг за правочином перевищує 50 % вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу — тоді рішення приймається виключно загальними зборами (ч. 2 ст. 44 Закону про ТОВ). Додатково статут може визначити власні критерії значних правочинів.

Чи можна розбити велику угоду на кілька договорів?

Ні. За ч. 4 ст. 44 Закону про ТОВ, якщо замість кількох правочинів товариство могло вчинити один значний правочин, кожен із таких правочинів вважається значним. Дроблення не звільняє від обов’язку отримати згоду зборів.

Чим солідарна відповідальність керівника відрізняється від субсидіарної?

Солідарна настає за порушення обов’язку звернутися до суду при загрозі неплатоспроможності (ч. 6 ст. 34 КУзПБ) і дозволяє вимагати виконання від директора поряд із компанією. Субсидіарна за ч. 2 ст. 61 КУзПБ настає у разі банкрутства з вини керівника і лише за недостатності майна боржника, а її розмір — різниця між вимогами кредиторів і ліквідаційною масою.

Чи потрібен вирок для субсидіарної відповідальності?

Ні. Верховний Суд виходить з того, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності й не пов’язується з наявністю вироку в кримінальній справі щодо керівника чи засновників.

Чи захищає номінального директора те, що він не приймав рішень?

Ні. Відсутність фактичного впливу на рішення від відповідальності не звільняє: суб’єктами субсидіарної відповідальності є особи, які мають право давати обов’язкові вказівки або можуть іншим чином визначати дії боржника, і номінальний керівник формально належить до органів товариства.

Чи можна притягнути до відповідальності колишнього директора?

Так. Звільнення не припиняє відповідальності за період керівництва, а перебіг позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність ВС пов’язує з встановленням недостатності майна боржника. Тому при звільненні варто оформити передачу справ актом і зберегти копії ключових документів свого періоду.

Читайте також

Корпоративне право · 10 хв

Зміна директора ТОВ: порядок, документи та типові помилки

Покроковий порядок зміни директора ТОВ: що вирішують учасники, які документи подаються реєстратору, як оформлюються накази та з якого моменту діють повноваження.

Читати
Корпоративне право · 14 хв

Банкрутство компанії: процедура, наслідки та захист бізнесу

Кредитор має 30 днів на заявлення вимог, ліквідація обмежена 12 місяцями, а субсидіарна відповідальність керівника не потребує вироку. Розбираємо процедури за Кодексом з процедур банкрутства, черговість виплат і обмеження воєнного часу.

Читати
Корпоративне право · 13 хв

Корпоративні спори: види, причини та шляхи вирішення

Корпоративні права виникають не з договору, а з реєстрації в ЄДР, неповідомлення про збори саме по собі рішення не скасовує, а похідний позов доступний з 5 відсотками капіталу. Розбираємо підсудність, категорії спорів і позиції Верховного Суду.

Читати