Пояснюємо правову природу корпоративного договору за ст. 7 Закону про ТОВ, його ключові механізми, відповідальність за порушення та співвідношення зі статутом.
Чому статуту недостатньо
Статут товариства — публічний документ, що визначає базову структуру компанії, але він погано пристосований для тонкого балансу інтересів між засновниками та інвесторами. Він доступний будь-кому, його зміна потребує реєстраційних дій, і він не може містити багатьох домовленостей, важливих для сторін угоди.
Корпоративний договір (shareholders agreement) закриває цю прогалину: він регулює, як саме учасники голосуватимуть, за яких умов продаватимуть частки, як розв’язуватимуть конфлікти та виходитимуть із проєкту. Це конфіденційний документ, який не подається державному реєстратору, тому в ньому можна закріпити чутливі комерційні умови. Складання такого договору — центральний елемент супроводу інвестицій, що перетворює усні домовленості на зобов’язальні правила гри.
Правова основа: стаття 7 Закону про ТОВ
Можливість укладати корпоративний договір прямо передбачена статтею 7 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». За цією нормою учасники товариства можуть домовитися про реалізацію своїх прав і повноважень певним чином або про утримання від їх реалізації, зокрема голосувати в узгоджений спосіб.
Закон встановлює кілька важливих правил:
- Корпоративний договір укладається в письмовій формі, інакше він є нікчемним.
- Його зміст за загальним правилом є конфіденційним, якщо інше не встановлено законом чи самим договором.
- Договір не може зобов’язувати учасників голосувати за вказівкою органів товариства.
- Стороною може бути не лише учасник, а й сама компанія чи третя особа (наприклад, кредитор-інвестор за конвертованою позикою).
Аналогічні механізми для акціонерних товариств передбачає законодавство про акціонерні товариства. Корпоративна природа цих інструментів детально розкрита в практиці корпоративне право.
Голосування та право вето
Серцевина корпоративного договору — узгодження того, як ухвалюються рішення. Інвестор, навіть міноритарний, зазвичай домагається права вето (protective provisions) на стратегічні питання: зміну статуту, додаткову емісію часток, відчуження ключових активів, схвалення великих правочинів, зміну виду діяльності та призначення керівника.
Засновники, своєю чергою, прагнуть зберегти контроль над операційним управлінням, не віддаючи інвестору вето на повсякденні рішення. Збалансований перелік питань під вето — результат перемовин, де важливо відокремити справді стратегічні рішення від поточних. Договір може також закріплювати порядок формування наглядового органу та погодження річного бюджету. Як ці механізми узгоджуються з умовами входу фонду — у статті «Венчурний фонд та term sheet».
Продаж часток, опціони та вихід
Окремий блок договору регулює рух часток і сценарії виходу:
- Переважне право (right of first refusal) — перш ніж продати частку третій особі, учасник зобов’язаний запропонувати її іншим сторонам договору.
- Tag-along — право міноритарія приєднатися до продажу частки мажоритарія на тих самих умовах, щоб не залишитися з новим небажаним партнером.
- Drag-along — право мажоритарія примусити міноритаріїв продати частки разом із ним, що забезпечує можливість продажу всієї компанії стратегу.
- Опціони — call-опціон (право викупити частку) та put-опціон (право вимагати викупу своєї частки) за заздалегідь визначеною формулою ціни.
Сюди ж входять механізми розв’язання глухого кута (deadlock) — від примирних процедур до формул «російська рулетка». Опціонні механізми тісно пов’язані з мотивацією команди — про опціони для працівників у статті «Опціонна програма ESOP». Якщо вихід відбувається через продаж усієї компанії, застосовуються інструменти практики M&A.
Відповідальність за порушення та конфіденційність
Корпоративний договір сильний рівно настільки, наскільки реальна відповідальність за його порушення. Тому в документ закладають конкретні наслідки: неустойку (штраф) за порушення зобов’язань щодо голосування чи продажу часток, право на викуп частки порушника, відшкодування збитків.
Важлива особливість: правочин, укладений стороною всупереч корпоративному договору, за певних умов може бути визнаний недійсним, якщо інша сторона знала про обмеження. Це посилює дієвість домовленостей. Договір також містить застереження про конфіденційність та non-solicitation (незалучення працівників і клієнтів). Для угод з іноземним елементом критичним є вибір застосовного права й арбітражного застереження — про захист на рівні міжнародного арбітражу у статті «Інвестиційний арбітраж».
Співвідношення договору та статуту
Корпоративний договір і статут мають працювати узгоджено, а не суперечити один одному. Статут залишається публічним документом, що визначає базову структуру, тоді як договір деталізує конфіденційні домовленості сторін. Якщо положення договору вимагають відображення в установчих документах (наприклад, особливий порядок голосування), статут приводиться у відповідність.
Суперечність між статутом і договором — джерело спорів, тому ми готуємо обидва документи в одному пакеті. Грамотно складений корпоративний договір захищає інтереси сторін саме тоді, коли відносини псуються. Щоб обговорити структуру договору для вашого проєкту, запишіться на консультацію або перегляньте інші матеріали в розділі блог.
Послуги напряму: Структурування інвестиційних проєктів, Юридичний та фінансовий due diligence, Розробка та аналіз інвестиційних договорів.