Захист авторського права в Україні

Новий закон і що він змінив

З 2023 року відносини у цій сфері регулює Закон України від 01.12.2022 № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», який замінив закон 1993 року. Його змінювали Законами № 2849-IX від 13.12.2022 і № 2974-IX від 20.03.2023; чинна редакція діє з 31.07.2026 (підстава — Закон № 4742-IX), а наступна набирає чинності 24.03.2027 (Закон № 4888-IX). Тому в довгих справах редакцію варто звіряти на дату відповідних подій.

Закон регулює відносини щодо набуття, здійснення та захисту особистих немайнових та майнових авторських і суміжних прав, а також прав особливого роду (sui generis), пов’язаних із цією сферою.

Базові визначення, від яких залежить уся конструкція захисту:

• твір — оригінальне інтелектуальне творіння автора (співавторів) у сфері науки, літератури, мистецтва тощо, виражене в об’єктивній формі;
• автор — фізична особа, яка своєю творчою діяльністю створила твір;
• службовий твір — твір, створений працівником у зв’язку з виконанням обов’язків за трудовим договором (контрактом);
• піратський примірник — примірник твору, фонограми, відеограми, відтворений та/або розповсюджений з порушенням авторського права та/або суміжних прав.

Стаття 5 Закону розділяє зміст авторського права на дві частини: особисті немайнові права автора і майнові права суб’єктів авторського права. Первинним суб’єктом авторського права є автор твору, але суб’єктами майнових прав можуть бути й інші фізичні або юридичні особи, до яких ці права перейшли на підставі правочину або закону.

Практичний висновок, який визначає половину спорів: автором завжди є людина, а компанія може бути лише власником майнових прав — і лише якщо ці права до неї перейшли належним чином. Якщо документів про перехід немає, права залишилися в автора. Ці питання — зона практики інтелектуальної власності LEGIUS.

Право виникає без формальностей

Ключовий принцип: виникнення і здійснення авторського права не вимагає виконання будь-яких формальностей. Право виникає з моменту створення твору у об’єктивній формі — без реєстрації, без депонування, без публікації.

Із цього випливають два наслідки, які діють у протилежних напрямках:

1. Добра новина: ваші текст, фото, дизайн, код охороняються автоматично, щойно створені. Доводити «реєстрацію» не потрібно.
2. Погана новина: саме тому в спорі доводиться не наявність права, а авторство і дата створення. А це вже питання доказів, і тут автоматизму немає.

Для сповіщення про свої права можна використовувати знак охорони авторського права: латинська літера C у колі, ім’я (найменування) особи, яка має авторське право, і рік першої публікації твору. Сам знак права не створює, але він знімає в порушника аргумент «я не знав, що в цього матеріалу є правоволоділець», а це впливає на оцінку умисності порушення.

Ще одне розмежування, яке постійно плутають: авторське право і право власності на матеріальний об’єкт, у якому виражено твір, не залежать одне від одного. Купівля картини не дає права її тиражувати; оплата роботи дизайнера не означає автоматичного переходу майнових прав на макет; передання флешки з кодом не передає прав на код.

Нарешті, важлива межа охорони: охороняється форма, а не ідея. Концепція, метод, принцип, сама ідея продукту авторським правом не охороняються — охороняється конкретне оригінальне вираження. Для захисту технічного рішення існує патент: про це в матеріалі про патентування винаходу.

Навіщо реєстрація, якщо вона не обов’язкова

Реєстрація авторського права не породжує право, але створює доказ. Особа, яка має авторське право, може у будь-який час протягом строку охорони зареєструвати його в офіційному державному реєстрі — для засвідчення авторства, факту й дати опублікування твору або договорів, що зачіпають права автора.

Коли реєстрація справді потрібна:

1. Перед комерційним запуском продукту, дизайну, персонажа, назви серії — тобто коли цінність об’єкта очевидна і копіювання передбачуване.
2. Перед передачею прав або видачею ліцензії: контрагент хоче бачити підтвердження, що права саме у вас.
3. Перед інвестиційним раундом: під час due diligence відсутність підтверджених прав на ключовий об’єкт — типова причина зниження оцінки або зриву угоди.
4. Коли твір створювався колективно: свідоцтво фіксує склад авторів і розподіл прав.
5. Коли вже є ознаки конфлікту — щоб зафіксувати свою позицію до того, як її почнуть оспорювати.

Коли реєстрація не дасть переваги: для оперативного контенту, який створюється щодня (пости, фото, статті), реєструвати кожен об’єкт недоцільно. Для них працюють інші способи фіксації — про них у розділі про докази.

Що реєстрація не робить:

• не перевіряє оригінальність твору по суті;
• не захищає ідею чи концепцію;
• не заважає іншій особі доводити власне авторство, якщо вона має раніші докази;
• не замінює договір про передання майнових прав.

Службовий твір і права на код

Це найчастіша і найдорожча прогалина в українських компаніях, особливо в IT.

Закон визначає службовий твір як твір, створений працівником у зв’язку з виконанням обов’язків за трудовим договором (контрактом). Два слова тут вирішальні: працівником і за трудовим договором.

Що це означає для різних моделей оформлення команди:

Типова ситуація, яка руйнує угоди: продукт написали ФОПи за договорами, у яких про майнові права не сказано нічого або сказано загальними словами. Формально права на код залишилися в розробників, а не в компанії. Виправляти це через роки дорого, а інколи неможливо — розробник може вже не йти на контакт або прямо відмовитися підписувати.

Що має бути в кожному договорі з виконавцем:

1. Прямі умови про передання (відчуження) майнових прав на створені результати — із зазначенням обсягу, території і строку;
2. момент переходу прав — як правило, з моменту створення або з моменту оплати;
3. акти приймання-передачі з описом конкретних результатів, а не «послуг з розробки»;
4. запевнення виконавця, що результат створений ним, не порушує прав третіх осіб і не містить чужих об’єктів без належної ліцензії;
5. умови щодо похідних творів, вихідного коду, документації та сторонніх компонентів з відкритими ліцензіями.

Деталі B2B-договору з розробником ми розібрали окремо — у матеріалі про договір з розробником, а механіку ліцензій — у матеріалі про ліцензійний договір.

Компенсація замість збитків: головний інструмент

Доказування збитків в авторських спорах майже завжди складне: потрібно показати втрачений прибуток і причинний зв’язок. Саме тому ключовою вимогою стала компенсація.

Стаття 55 Закону № 2811-IX зберегла роль компенсації як альтернативної санкції, що заявляється на розсуд правоволодільця замість відшкодування збитків або стягнення доходу від порушення. Закон передбачає два способи її розрахунку:

Законодавець тут повернувся до раніше скасованого підходу з мінімальною і максимальною межею, одночасно залишивши альтернативу у вигляді кратної винагороди.

Як обирати між двома способами:

1. Кратно до прожиткового мінімуму — коли вартість ліцензії складно обґрунтувати або вона низька, а порушення масштабне. Головна перевага: у законі відсутні приписи, які зобов’язували б встановлювати еквівалентність такої компенсації майновим втратам правоволодільця. Тобто доводити розмір власних втрат не потрібно.
2. Кратно до винагороди — коли у вас є прозорий прайс або реальні ліцензійні договори з іншими користувачами, і подвоєна сума перевищує 200 прожиткових мінімумів. Але цей спосіб на практиці потребує чіткого розрахунку, і категорія співрозмірності тут розуміється як доведений розмір майнових втрат.

Окремо про умисел: він збільшує кратність із подвоєної до потроєної. Саме тому важливо заздалегідь створювати докази того, що порушник знав про ваші права — знак охорони, попередня претензія, листування, попередня ліцензія, яка закінчилася.

Як суд визначає розмір компенсації

Межі широкі — від 2 до 200 прожиткових мінімумів, тобто різниця у сто разів. Тому критерії визначення мають значення не менше за саму вимогу.

Пункт 4 частини 3 статті 55 Закону встановлює, що розмір компенсації має бути ефективним, співрозмірним і стримуючим, спрямовуватися на відновлення порушених прав і застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній діяльності та забезпечити захист від зловживань.

Що суди враховують на практиці:

• обсяг порушення — кількість примірників, тривалість використання, охоплення аудиторії;
• вартість контрафактних товарів або отриманий порушником дохід;
• поведінку порушника — чи припинив він порушення після звернення, чи співпрацював;
• умисність порушення;
• засади справедливості та стримуючий ефект.

Показовий орієнтир із практики: суд визначив справедливий розмір компенсації, що підлягає стягненню, на рівні 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб — за ПМ 3 328 грн це 49 920 грн. Суд дійшов цього, оцінивши обсяг порушення, вартість контрафактних товарів і поведінку порушника з метою припинення подальшого порушення прав, не встановлюючи еквівалентності компенсації майновим втратам.

Висновок для позовної заяви:

1. не просіть максимум «про запас»: 200 прожиткових мінімумів без обґрунтування масштабу порушення суд зменшить, і це послабить решту позиції;
2. обґрунтовуйте розмір через перелічені критерії — обсяг, тривалість, дохід порушника, його поведінку;
3. збирайте докази масштабу: скриншоти з датами, кількість публікацій, дані про тиражі, прайси порушника;
4. доводьте умисел, якщо претендуєте на потроєну винагороду;
5. заявляйте компенсацію як основну вимогу, а відшкодування збитків — як альтернативну.

Фіксація доказів: авторство і дата

Оскільки право виникає без формальностей, у спорі доводиться саме авторство й дата. Це робота, яку потрібно робити до порушення.

Що працює як доказ авторства і дати створення:

1. Чернетки й проміжні версії з метаданими — файли з датами створення та редагування.
2. Системи контролю версій для коду: історія комітів із датами й авторами — один із найсильніших доказів у IT-спорах.
3. Листування з клієнтом або всередині команди, у якому обговорювався твір у процесі створення.
4. Договори й акти з виконавцями та замовниками з описом результатів.
5. Перша публікація з фіксованою датою — запис у реєстрі, публікація на платформі, пост із датою.
6. Свідоцтво про реєстрацію авторського права.
7. Депонування або нотаріальне засвідчення дати.
8. Знак охорони © на всіх матеріалах — не доказ сам по собі, але знімає довід про незнання.

Окремо про фіксацію самого порушення — її потрібно зробити до будь-якої комунікації з порушником, бо після претензії контент зникає за години:

• нотаріальний огляд інтернет-сторінки або фіксація з відображенням URL, дати й часу;
• збереження в архівних сервісах;
• купівля примірника з повним комплектом розрахункових документів, якщо йдеться про товар;
• встановлення порушника: дані про власника сайту, витяг з ЄДР щодо продавця;
• фіксація масштабу: кількість сторінок, публікацій, тиражів, період використання.

Паралельно з позовом варто застосувати забезпечення позову — заборону вчиняти дії з контрафактною продукцією або передання її на зберігання, інакше партію розпродадуть за час процесу.

Порушення в інтернеті та вибір шляху

Закон № 2811-IX передбачає окрему позасудову процедуру припинення порушень, вчинених із використанням мережі Інтернет: правоволоділець звертається із заявою про припинення порушення до власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, які мають відреагувати у встановлені законом строки. Конкретні строки й вимоги до заяви слід звіряти з чинною редакцією Закону, оскільку ця частина змінювалася.

Практично це найшвидший шлях для типового онлайн-піратства: він не вимагає суду і дає результат у межах днів, а не місяців. Але він не приносить грошей — лише видалення контенту.

Порівняння шляхів:

Щодо юрисдикції: спори щодо прав інтелектуальної власності формально віднесені до Вищого суду з питань інтелектуальної власності, але він станом на жовтень 2026 року роботу не розпочав, тому справи розглядають господарські суди. Перед поданням позову юрисдикцію слід перевіряти на актуальну дату.

Чотири дії, які варто зробити ще до будь-якого порушення:

1. упорядкувати права на ключові об’єкти: договори з усіма виконавцями, акти, передання майнових прав;
2. налаштувати фіксацію створення — контроль версій, архіви чернеток;
3. проставити знак охорони © на матеріалах і сайті;
4. зареєструвати найцінніші об’єкти.

Якщо ваш контент, дизайн або код використовують без дозволу, зверніться за консультацією: порядок кроків тут важливіший за їх зміст, бо претензія, надіслана до фіксації доказів, зазвичай знищує справу.