Забезпечення позову та арешт рахунків боржника

Що таке забезпечення позову та навіщо воно

Забезпечення позову — це тимчасові заходи, які суд застосовує, щоб гарантувати реальне виконання майбутнього рішення. Якщо боржник виведе активи під час багатомісячного процесу, навіть виграна справа втратить сенс. Тому забезпечення нерідко визначає долю всього спору, особливо у справах про стягнення боргу.

Інститут урегульовано паралельно у трьох кодексах, і норми варто розрізняти:

Три речі, які дає забезпечення позову, крім самого арешту:

1. Можливість виконати рішення, якщо позов задовольнять.
2. Збереження предмета спору — щоб спірне майно не було перепродано третій особі, яка згодом заявить про добросовісність набуття.
3. Переговорну позицію. Заарештовані кошти часто змінюють готовність опонента до мирової угоди швидше, ніж будь-які аргументи по суті.

Забезпечення допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Частина 2 статті 136 ГПК прямо охоплює й стадію апеляційного провадження — а не лише розгляд у першій інстанції, як іноді помилково заперечують відповідачі.

Наша практика судових спорів розглядає клопотання про забезпечення як обов’язковий елемент стратегії, а не як формальність.

Види заходів і що заарештувати не можна

Стаття 150 ЦПК і стаття 137 ГПК містять перелік заходів, і цей перелік не є вичерпним: закон допускає «інші заходи у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України».

Найчастіше застосовуються:

• накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
• заборона вчиняти певні дії — відчужувати майно, проводити реєстраційні дії, скликати збори, виконувати спірне рішення;
• зупинення продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно;
• зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оспорюється боржником;
• арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
• передання речі, яка є предметом спору, на зберігання іншій особі.

Суд може застосувати кілька заходів одночасно — і це варто використовувати: заборона реєстраційних дій плюс арешт коштів працюють разом краще, ніж кожен окремо.

Два обмеження, про які потрібно знати заздалегідь.

Перше — щодо кого. Арешт накладається на майно та кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті відповідачеві. Це означає, що не можна заарештувати кошти особи, яка відповідачем не є, навіть якщо вона пов’язана з ним. Якщо активи вже на пов’язаній компанії, спершу потрібно залучити її як відповідача.

Друге — пряма заборона в законі. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або інших банках, у тому числі іноземних, на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків. Тобто «заблокувати розрахунки через депозитарій» законним шляхом не вийде.

Підстави та співмірність: головний фільтр

Підстава одна, і вона сформульована через наслідок: заходи вживаються, якщо невжиття їх може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися.

Далі — фільтр, на якому відхиляють більшість заяв. Частина 3 статті 150 ЦПК: види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Адекватність заходу визначається його відповідністю тим вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Як це працює на практиці:

Верховний Суд виходить із того, що арешт коштів у межах ціни позову є обґрунтованим, адекватним і співмірним заявленим вимогам: він забезпечує збалансованість інтересів сторін і реальне виконання рішення, а водночас не призводить до втручання у господарську діяльність відповідача. Саме останнє формулювання — найкорисніше для заяви: показуйте суду, що бізнес відповідача продовжить працювати.

І обмеження предмета розгляду, яке допомагає обом сторонам. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду (постанова від 24.07.2024 у справі № 567/459/23) підтвердив: при розгляді заяви про забезпечення позову суд вирішує лише питання про наявність підстав для забезпечення і не вирішує матеріально-правовий спір по суті. Тому доводи «позов усе одно безпідставний» на цьому етапі не працюють — як і спроби позивача доводити правоту по суті.

Заява, строки та судовий збір

Заява про забезпечення позову — окремий процесуальний документ із власними вимогами та власним збором.

Що має бути в заяві:

1. обґрунтування необхідності забезпечення саме в цій справі;
2. доведення існування ризику невиконання майбутнього рішення — не припущення, а обставини;
3. конкретний і співмірний захід, із зазначенням межі (сума, конкретний об’єкт, конкретна дія);
4. інформація щодо зустрічного забезпечення;
5. докази на підтвердження доводів;
6. документ про сплату судового збору.

Судовий збір у 2026 році. Збір справляється у частці прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у якому заява подається до суду. Законом «Про Державний бюджет України на 2026 рік» цей показник становить 3 328 грн, тому заява про забезпечення доказів або позову обходиться у 0,5 розміру прожиткового мінімуму — 1 664 грн.

Строки розгляду. У господарському процесі заява розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження і без повідомлення учасників справи — відповідач дізнається про арешт уже після ухвали. Це і є головна причина, чому забезпечення працює.

Суд при цьому може:

• викликати особу, яка подала заяву, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення, або для з’ясування питань, пов’язаних із зустрічним забезпеченням;
• у виняткових випадках, коли наданих пояснень і доказів недостатньо, призначити розгляд заяви у судовому засіданні з викликом сторін;
• забезпечити позов повністю або частково.

Остання можливість — ключовий практичний ризик для заявника: щойно суд призначає засідання з викликом сторін, елемент несподіванки зникає, і відповідач отримує час на реакцію. Тому заява має бути самодостатньою: усі докази ризику — одразу, щоб суд не мав потреби викликати сторони.

Забезпечення до подання позову: правило десяти днів

Закон дозволяє звернутися за забезпеченням ще до того, як подано позовну заяву. Це найсильніший варіант: активи блокуються, коли опонент ще не знає про спір.

Але він має жорстку умову. Стаття 152 ЦПК: у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред’явити позов протягом 10 днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна — протягом 30 днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Наслідок пропуску прямий: забезпечення скасовується. Тому практичний порядок дій саме такий:

1. Повністю підготувати позовну заяву — структуру ми розібрали в матеріалі про структуру позовної заяви — і лише потім подавати заяву про забезпечення.
2. Зібрати докази ризику до звернення, а не після.
3. Порахувати судовий збір за обидва документи одразу: за заяву про забезпечення і за сам позов.
4. Врахувати, що суд може зобов’язати внести зустрічне забезпечення, і бути готовим до цієї суми.

Окремо: за заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, суд також може вжити заходів забезпечення позову — у порядку та з підстав, установлених процесуальним кодексом. Тобто арбітражне застереження не позбавляє можливості звернутися до державного суду саме за забезпеченням.

Зустрічне забезпечення: механізм захисту відповідача

Зустрічне забезпечення — це дзеркало інституту: суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Правила, які потрібно врахувати в бюджеті справи:

• зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову — окремо воно не існує;
• у низці випадків суд зобов’язаний його застосувати, а не лише має право;
• як правило, здійснюється внесенням на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не може внести суму, закон допускає інші способи;
• питання застосування вирішується в ухвалі про забезпечення позову або в окремій ухвалі про зустрічне забезпечення;
• строк надання зустрічного забезпечення визначається судом і не може перевищувати десяти днів з дня постановлення відповідної ухвали, якщо інше не випливає зі змісту заходів;
• якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Для позивача з цього випливає цілком конкретний висновок: забезпечення позову може виявитися платним двічі — судовий збір плюс сума на депозит суду. Вимогу про зустрічне забезпечення краще передбачити й відобразити у власній заяві, ніж дізнатися про неї з ухвали і за десять днів шукати кошти.

Для відповідача це головний інструмент: якщо арешт реально шкодить діяльності, клопотання про зустрічне забезпечення часто результативніше, ніж спроба одразу скасувати забезпечення.

Оскарження і скасування: асиметрія, яку треба знати

Тут закон влаштований несиметрично, і ця асиметрія працює проти того, хто її не знає. Стаття 140 ГПК:

Що це означає по сторонах:

1. Для відповідача: апеляція на арешт не знімає арешт. Поки скарга розглядається, рахунки залишаються заблокованими. Тому паралельно з апеляцією варто подавати заяву про скасування забезпечення або про заміну заходу на менш обтяжливий, а не чекати результату апеляції.
2. Для позивача: якщо суд першої інстанції скасував забезпечення, подана вами апеляція зупиняє виконання ухвали про скасування — тобто арешт фактично зберігається до розгляду скарги. Це вагомий аргумент не припиняти боротьбу за забезпечення.

Підстави для скасування — відпадіння обставин, якими обґрунтовувалося забезпечення: борг сплачено, спірне майно вже передано на зберігання, ризик виведення активів знято іншим способом, захід виявився непропорційним.

І головна гарантія для відповідача: якщо забезпеченням завдано збитків, а в позові відмовлено, відповідач має право вимагати їх відшкодування — у тому числі за рахунок внесеного зустрічного забезпечення. Саме тому до заяви про арешт потрібно підходити як до дії з власним ризиком, а не як до безкоштовного тиску на опонента.

Далі, після набрання рішенням законної сили, починається окремий етап — про нього в матеріалах про апеляцію та виконання судового рішення.

Як обґрунтувати ризик: що суд приймає за доказ

Абсолютна більшість відмов — не через неправильний захід, а через необґрунтований ризик. Фраза «відповідач може вивести активи» доказом не є. Доказом є обставини.

Що працює:

1. Реєстраційні дії відповідача напередодні або під час спору. Витяги з реєстрів про відчуження нерухомості, транспорту, корпоративних прав після виникнення зобов’язання.
2. Зміна адреси, керівника або структури власності після отримання претензії — витяг з ЄДР з історією змін.
3. Початок процедури припинення або реорганізації юридичної особи.
4. Відкриті виконавчі провадження щодо відповідача та дані про безрезультатність виконання за іншими рішеннями.
5. Фінансова звітність, з якої видно, що активів менше за обсяг зобов’язань.
6. Поведінка в переписці — прямі заяви про те, що «платити нічого не будемо» або що майно вже переоформлено.
7. Оголошення про продаж конкретного спірного майна, якщо позов стосується саме цього об’єкта.
8. Попередні спори з тим самим відповідачем, у яких рішення не виконано.

І практичні правила, що підвищують шанси:

• називайте межу. «Арешт коштів у межах ціни позову — 500 000 грн» проходить там, де «арешт рахунків» відхиляють;
• показуйте, що бізнес продовжить працювати — суд прямо оцінює, чи не призведе захід до втручання у господарську діяльність;
• не просіть зайвого. Надмірна заява дає суду підставу відмовити повністю, замість задовольнити частково;
• подавайте все одразу — через дводенний строк і розгляд без повідомлення сторін суд працює з тим, що лежить у заяві.

Сценарії відрізняються за юрисдикцією: порядок у господарському спорі ми розібрали окремо — у матеріалі про господарський спір крок за кроком. Якщо є підозра, що опонент готується виводити активи, зверніться за консультацією до подання позову: забезпечення, подане до позову, майже завжди результативніше за подане після.