Апеляція на рішення суду: строки та порядок

Що переглядає апеляція і чим вона не є

Апеляція — це повторний розгляд справи судом вищої інстанції, який перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. На відміну від касації, апеляційний суд досліджує не лише застосування права, а й факти.

Але це не «другий перший розгляд», і саме тут клієнти найчастіше помиляються у сподіваннях. Апеляція:

• не є нагодою заявити нові вимоги — в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина 6 статті 367 ЦПК);
• не є нагодою донести докази, які ви не подали вчасно, — лише у виняткових випадках, про це нижче;
• не є переглядом «усього спочатку»: суд перевіряє рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Практичний висновок, який варто зробити ще в першій інстанції: справа виграється або втрачається саме там. Апеляція працює з тією фактурою, яку сформував суд першої інстанції. Тому підготовка позову й доказів має бути повною з самого початку — про це в матеріалі про структуру позовної заяви.

Куди подається скарга:

• у цивільному процесі — безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 355 ЦПК);
• у кримінальному процесі апеляційна скарга на вирок подається через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Наша практика судових спорів веде справи в усіх інстанціях, і до апеляції ми підходимо як до окремої роботи з мотивувальною частиною рішення, а не як до повторення позову іншими словами.

Строки апеляційного оскарження за процесами

Строки різні в кожному процесі, і їх плутання — головна технічна причина втрати справи.

Для адміністративного процесу строки встановлює Кодекс адміністративного судочинства, і їх варто звіряти з чинною редакцією КАС на дату рішення.

Два нюанси, які варто пам’ятати окремо.

Перший — ухвали оскаржуються не всі. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення лише у випадках, прямо встановлених відповідним кодексом. Заперечення на ухвали, що не підлягають окремому оскарженню, включаються до апеляційної скарги на рішення суду — тобто їх не втрачено, але озвучити їх можна лише разом із оскарженням рішення.

Другий — додаткове рішення має власний строк. Якщо у справі ухвалено додаткове рішення, строк на його оскарження обчислюється окремо, від моменту ухвалення саме додаткового рішення.

Звідки рахується строк: головна пастка

Це та деталь, через яку пропускають строк навіть досвідчені учасники справи.

За загальним правилом строк рахується з дня проголошення рішення або ухвали. Але є виняток, який на практиці став правилом:

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або справа розглядалася (питання вирішувалося) без повідомлення чи виклику учасників справи, строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У сучасній практиці суди майже завжди оголошують лише вступну та резолютивну частини, а повний текст складають пізніше. Отже:

1. Дата засідання — не початок строку. Початок — дата складення повного рішення.
2. Цю дату потрібно відстежувати самостійно. Її видно в Єдиному державному реєстрі судових рішень і в електронному кабінеті. Чекати, поки повний текст «надійде поштою», — найдорожча помилка в цій темі.
3. Відсутність у вас повного тексту не зупиняє строк, якщо текст уже складено, а ви просто його не отримали. Закон дає на цей випадок окремий механізм поновлення, а не продовження строку.

Практична звичка, яку варто мати: щойно оголошено резолютивну частину — поставити нагадування на перевірку реєстру щодня. Строк у 15 днів на ухвалу або 10 у господарському процесі витрачається надзвичайно швидко, якщо його початок пропустити.

Поновлення строку і абсолютна межа одного року

Закон розрізняє два різні механізми, і їх теж постійно змішують.

Перший — поновлення для того, кому рішення не вручили. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день їх проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо скаргу подано:

Це найсильніша підстава: вона не вимагає доводити «поважність причин», достатньо показати, що рішення вам не вручили вчасно.

Другий — поновлення з інших поважних причин. Строк може бути поновлений і в разі пропуску з інших поважних причин — хвороба, відсутність доступу до правосуддя через бойові дії, обставини непереборної сили. Але не у випадках, прямо виключених кодексом (частина 2 статті 358 ЦПК, частина 2 статті 261 ГПК).

І головне обмеження, про яке мало хто знає, доки не стикнеться. Частина 2 статті 358 ЦПК: незалежно від поважності причин пропуску строку суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення. Винятків лише два:

1. подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки;
2. пропуск строку внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Тобто рік — це абсолютна межа, і жодна хвороба чи зайнятість її не подовжує. Якщо ви дізналися про рішення, ухвалене щодо ваших прав без вашої участі, — перший виняток саме для вас, але довести факт неповідомлення потрібно документально.

Судовий збір: 150 відсотків ставки

Збір за апеляційну скаргу рахується не окремим тарифом, а як частка від ставки за первинну заяву. Правило просте: 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви чи скарги — від розміру оспорюваної суми.

Збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому заява подається до суду. Законом «Про Державний бюджет України на 2026 рік» цей показник становить 3 328 грн. Приклади для господарського процесу:

Для майнових позовів діють мінімальна і максимальна межі ставки за першу інстанцію, і апеляційний збір рахується вже від фактично застосованої ставки. Актуальні ставки ми зібрали окремо — у матеріалі про ставки судового збору у 2026 році.

Якщо скаргу подає особа, звільнена від сплати судового збору відповідно до закону, у скарзі зазначаються підстави звільнення згідно зі статтею 5 Закону України «Про судовий збір». Пільга не застосовується автоматично — її потрібно заявити й обґрунтувати в самій скарзі.

Межі розгляду: що суд перевірить, а що ні

Стаття 367 ЦПК визначає межі перегляду, і її варто розібрати частина за частиною — бо від цього прямо залежить, як писати скаргу.

1. Частина 1. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
2. Частина 2. Суд досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Отже факт, про який ви не згадали у скарзі, суд досліджувати не зобов’язаний.
3. Частина 4. Суд не обмежений доводами та вимогами скарги, якщо встановить порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
4. Частина 5. У справах окремого провадження, якщо поза увагою доводів скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення, суд переглядає справу в повному обсязі.
5. Частина 6. Не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Що з цього випливає для тактики:

• Скарга має бути вичерпною. Усе, що ви хочете, щоб суд перевірив, має бути у скарзі. «Решту доводів заявимо в засіданні» — не працює: межі задані скаргою.
• Процесуальні порушення — найсильніша лінія. Обов’язкові підстави для скасування (наприклад, розгляд справи за відсутності належно не повідомленого учасника) суд перевіряє незалежно від ваших доводів. Якщо таке порушення є, воно має стояти першим.
• Неправильне застосування матеріального права також виводить суд за межі скарги — тому посилання на конкретну норму й на практику Верховного Суду варте більше за опис обставин.
• Відзив на скаргу має таке саме значення. Якщо ви відповідач в апеляції, факти, на які ви не послалися у відзиві, суд досліджувати не зобов’язаний.

Нові докази: лише як виняток

Частина 3 статті 367 ЦПК: докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Прочитайте це формулювання уважно: потрібно надати докази неможливості, а не пояснення. Тобто до клопотання про прийняття нового доказу додається ще один доказ — того, що перший неможливо було подати раніше.

Що працює як обґрунтування:

1. Документ виник після рішення — датований пізніше, і це видно з самого документа.
2. Відмова у видачі документа на ваш запит, поданий під час розгляду в першій інстанції: додаються і запит, і відмова, і доказ дати.
3. Відповідь державного органу, що надійшла після ухвалення рішення, за умови, що запит був надісланий своєчасно.
4. Документ з’явився в розпорядженні іншої сторони і був розкритий лише в апеляції.
5. Об’єктивні перешкоди — тимчасова окупація території, де зберігався документ, знищення архіву, обставини непереборної сили.

Що не працює:

• «ми не знали, що цей документ знадобиться»;
• «адвокат на першій інстанції його не подав»;
• «документ був у нас, але ми не вважали його важливим»;
• доказ, який існував і був доступний, але просто не подавався.

Саме це правило і робить першу інстанцію вирішальною. Якщо є хоч мінімальна ймовірність, що документ знадобиться, — подавайте його в першій інстанції, навіть якщо він здається зайвим.

Повноваження апеляційного суду і строки розгляду

За результатами розгляду скарги апеляційний суд має право:

1. залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін;
2. скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині;
3. змінити рішення;
4. скасувати рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду;
5. скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;
6. скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю (пункт 7 частини 1 статті 374 ЦПК).

Зверніть увагу на головну відмінність від касації: апеляційний суд може ухвалити нове рішення по суті, а не лише направити справу на новий розгляд. Для позивача це означає, що апеляція — остання інстанція, де можна реально змінити результат за фактами; далі Верховний Суд перевіряє переважно право. Порядок касації ми розібрали окремо — у матеріалі про касаційну скаргу.

Строки розгляду скарги:

• апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом 60 днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження;
• апеляційна скарга на ухвалу — протягом 30 днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

На практиці ці строки нерідко продовжуються, тому реальний горизонт апеляційного розгляду — від трьох до шести місяців. Це потрібно враховувати, плануючи виконання: якщо рішення на вашу користь уже набрало законної сили, оскарження відповідачем не завжди зупиняє виконання — порядок описано в матеріалі про виконання судового рішення.

Шанси на успіх визначаються не наполегливістю, а наявністю конкретної помилки суду: неправильне застосування норми, невмотивоване відхилення доводу, порушення процесуального права. Якщо рішення вас не влаштовує, зверніться за консультацією одразу після оголошення резолютивної частини — до того, як почне спливати строк від дати складення повного тексту.