Касаційне оскарження у Верховному Суді

Чим касація не є

Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Він переглядає судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій, але принципово інакше, ніж апеляція.

Головна різниця, яку клієнти усвідомлюють найважче: незгода з оцінкою доказів не є підставою для касації. Якщо суди встановили обставини не так, як ви вважаєте правильним, це претензія до апеляції, а не до Верховного Суду. Порядок апеляційного перегляду ми розібрали окремо — у матеріалі про апеляцію на рішення суду.

Друга особливість: касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, а не через суд першої інстанції.

Супровід справ в усіх інстанціях — частина нашої практики судових спорів. До касації ми підходимо як до окремого жанру: предметом стає не спір між сторонами, а правильність застосування норми.

Підстави касаційного оскарження

Це центральна норма всієї теми. Частина 2 статті 389 ЦПК: підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1. якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду — крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2. якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3. якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Слово «виключно» тут не риторичне: перелік закритий. Частина 2 статті 389 ЦПК містить і додатковий випадок, пов’язаний із підставами для обов’язкового скасування рішення, тому склад підстав варто звіряти з чинною редакцією статті на дату подання скарги.

Окремо важливо: для рішень, зазначених у пунктах 2 і 3 частини 1 статті 389 ЦПК, підставами касаційного оскарження є просто неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права — без наведених вище обмежень. Тобто перед тим як шукати постанову Верховного Суду, потрібно визначити, до якої саме категорії належить ваше рішення.

Найважливіший практичний наслідок: відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Скарга, у якій написано лише «суди неправильно застосували норми права», до розгляду не допускається.

Як обґрунтувати кожну підставу

Пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК вимагає: у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається скарга, з визначенням передбаченої статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Для кожної підстави закон встановлює власний обов’язковий елемент.

Де найчастіше помиляються:

1. Посилаються на постанови неналежних судів. Обґрунтування підстав касаційного оскарження постановами Вищих спеціалізованих судів або Верховного Суду України (попередника) не передбачене — потрібні постанови саме Верховного Суду.
2. Не доводять подібність правовідносин. Недостатньо назвати постанову — потрібно показати, що правовідносини подібні, а висновок стосується тієї самої норми.
3. Посилаються на постанову, від висновку якої ВС уже відступив. Пункт 1 прямо виключає такий випадок, тому долю обраної постанови потрібно перевірити.
4. Плутають пункт 2 і пункт 3. Якщо висновок ВС є, але він проти вас, — це пункт 2 із обґрунтуванням відступу. Якщо висновку немає — пункт 3. Неправильно обрана підстава сама по собі веде до відмови.
5. Просять переоцінити докази — це не підстава в жодному з пунктів.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу (частина 8 статті 394 ЦПК). Ця ухвала визначає й межі подальшого перегляду, тому читати її потрібно уважно.

Фільтр малозначності: 100 прожиткових мінімумів

Стаття 389 ЦПК містить перелік рішень, які не підлягають касаційному оскарженню. Найпоширеніший фільтр — ціновий.

Постанову суду апеляційної інстанції, ухвалену у спорі з ціною позову нижче ніж 100 прожиткових мінімумів для працездатної особи, оскаржити в касаційному порядку неможливо. Стаття 389 ЦПК містить із цього правила винятки, але їх застосування обмежене.

У 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328 грн, отже поріг — 332 800 грн.

Що це означає практично:

1. Поріг рахується на момент подання касаційної скарги — за прожитковим мінімумом відповідного року, тому той самий спір у різні роки може підпадати або не підпадати під фільтр.
2. Ціна позову визначає доступність касації. Для спору на 200 000 грн апеляція є останньою інстанцією, і це потрібно враховувати в стратегії з самого початку: саме в апеляцію закладається весь ресурс.
3. Штучне завищення ціни позову не працює: ціна позову має відповідати заявленим вимогам, а судовий збір рахується від неї.
4. Для немайнових спорів ціновий фільтр не застосовується — там діють інші критерії зі статті 389 ЦПК.

Висновок, який варто зробити до першого засідання: перевірте, чи буде у вашій справі доступна касація. Якщо ні, помилка в апеляції стане остаточною, і це змінює розподіл сил і витрат між інстанціями. Ставки судового збору ми зібрали окремо — у матеріалі про судовий збір у 2026 році.

Строк на касаційне оскарження

Стаття 390 ЦПК: касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Застереження те саме, що й в апеляції, і воно на практиці стало правилом: якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або справа розглядалася (питання вирішувалося) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Поновлення строку (частини 2 і 3 статті 390 ЦПК):

• учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого рішення;
• строк може бути поновлений і з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 3 статті 394 цього Кодексу.

Для інших процесів строки свої: у господарському процесі порядок і строк встановлює стаття 288 ГПК, і правило поновлення там прив’язане до двадцяти днів з дня вручення судового рішення. В адміністративному процесі стаття 329 КАС встановлює тридцять днів з дня проголошення, з тим самим застереженням щодо дня складення повного рішення.

Процедурний ризик, про який варто знати заздалегідь. Якщо скаргу подано з пропуском строку, суд залишає її без руху і встановлює строк для усунення недоліків. Якщо скаржник у визначений судом строк не подав заяву про поновлення строку або наведені підстави для поновлення визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження. Тобто доводи про поважність причин потрібно готувати документально — довідки, докази невручення, підтвердження обставин — а не описувати словами.

Межі перегляду: що Верховний Суд уже не зробить

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Конструкція тут подвійна, і вона жорсткіша за апеляційну:

1. перший фільтр — підстави, названі у скарзі;
2. другий фільтр — ті з них, які суд визнав достатніми для відкриття провадження і зазначив у відповідній ухвалі.

Отже доводи, які не стали підставою для відкриття провадження, у перегляді фактично не беруть участі. Саме тому ухвала про відкриття касаційного провадження має читатися уважно: вона визначає, що саме розглядатиметься.

Чого Верховний Суд не робить:

• не встановлює обставин справи і не досліджує доказів;
• не переоцінює доказів, які вже оцінили суди першої та апеляційної інстанцій;
• не приймає нових доказів;
• не розглядає вимог, які не були предметом розгляду в судах нижчих інстанцій.

Що з цього випливає для тексту скарги. Робоча касаційна скарга складається не з опису обставин, а з трьох елементів:

1. яку норму застосовано неправильно або яку процесуальну норму порушено — із зазначенням пункту, частини, статті;
2. який висновок Верховного Суду не врахований, від якого потрібно відступити або якого немає;
3. як саме це вплинуло на результат — із вказівкою на конкретні висновки оскаржуваного рішення.

Опис фактів у касаційній скарзі потрібен лише в обсязі, необхідному для демонстрації подібності правовідносин із тими, що розглянуті в постанові Верховного Суду. Усе інше — зайвий обсяг, який не додає шансів.

Палата, об’єднана палата і Велика Палата

Якщо справа порушує питання єдності практики, вона може бути передана на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду — підстави для цього визначає стаття 403 ЦПК.

Логіка розподілу така:

Два орієнтири з практики, корисні тому, хто подає скаргу з обґрунтуванням відступу.

Перший — планка обґрунтування висока. Верховний Суд виходить із того, що, порушуючи питання щодо відступу від правового висновку, потрібно вказати, у чому полягають грубі й недопустимі вади відповідної постанови — її неефективність, неясність або інші суттєві дефекти. Просте незадоволення результатом застосування висновку підставою для відступу не є.

Другий — передача до Великої Палати не автоматична. За частиною 6 статті 403 ЦПК справа може бути передана на розгляд Великої Палати лише за одночасної відсутності всіх трьох умов, зазначених у цій частині: якщо наявний хоча б один із них, справа передачі не підлягає.

Практичний висновок: підстава «вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення» — найскладніша в роботі. Вона вимагає не критики рішення у вашій справі, а аргументованої критики самої правової позиції Верховного Суду, і саме це доводиться формулювати в скарзі.

Коли касація має сенс, а коли ні

Чесна оцінка перспектив економить і час, і судовий збір, який за касаційну скаргу рахується як частка від ставки за первинну заяву.

Касація має сенс, якщо:

1. є конкретна постанова Верховного Суду з висновком у подібних правовідносинах, який апеляційний суд не врахував;
2. питання застосування норми дійсно не вирішене Верховним Судом, і ви можете це показати;
3. допущено порушення процесуального права, що є обов’язковою підставою для скасування рішення;
4. ціна позову перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатної особи, тобто 332 800 грн у 2026 році;
5. неправильно застосовано норму матеріального права, і це видно з мотивувальної частини рішення.

Касація не допоможе, якщо:

• ви не погоджуєтеся з оцінкою доказів або встановленими обставинами;
• хочете подати нові докази;
• хочете заявити нові вимоги;
• справа підпадає під фільтр малозначності;
• єдиний довід — «суд помилився», без прив’язки до конкретної норми й висновку Верховного Суду.

Головна рекомендація, яка стосується не касації, а всього процесу: перевіряйте доступність касації ще до подання позову. Якщо ціна позову нижча за поріг, апеляція буде останньою інстанцією — і тоді в неї потрібно вкладати максимум, а не залишати аргументи «на Верховний Суд». Що саме встигає зробити апеляція, описано в матеріалі про апеляцію, а подальші дії після набрання рішенням законної сили — у матеріалі про виконання судового рішення.

Якщо ви отримали постанову апеляційного суду і сумніваєтеся щодо перспектив касації, зверніться за консультацією: пошук належного висновку Верховного Суду і правильне формулювання підстави — та частина роботи, яка визначає, чи взагалі відкриють провадження.