Розбираємо ключові умови B2B-договору з розробником: предмет, передачу майнових прав на код, акти, конфіденційність та захист від ризику трудових відносин.
Навіщо потрібен якісний B2B-договір
B2B-договір — найпоширеніша форма оформлення розробників в українському IT: компанія укладає договір про надання послуг або виконання робіт із ФОП. Від його якості залежать три речі: чистота прав на код, податкова безпека та ризик перекваліфікації відносин у трудові.
Шаблон із інтернету тут небезпечний: він рідко враховує специфіку розробки ПЗ і майже завжди має прогалини в передачі прав. Саме ці прогалини найчастіше блокують due diligence перед інвестицією. Юристи практики IT Law готують договори, що витримують перевірку інвестора, аудитора та контролюючого органу.
Предмет договору та закриття актами
Предмет має бути конкретним і реальним: не «послуги з програмування загалом», а визначений обсяг робіт, етапи чи завдання. Розмитий предмет — перша ознака, на яку звертає увагу податковий орган, шукаючи приховані трудові відносини.
Виконання робіт фіксується актами приймання-передачі, які підтверджують реальність співпраці та момент переходу результату. Акти доцільно прив’язувати до конкретних результатів, а не до календарних місяців з однаковою сумою, що нагадує зарплату. Порядок оплати, валюта та умови приймання так само мають відповідати логіці підряду, а не найму.
Перехід майнових прав на код
Це найважливіший пункт договору. За українським правом майнові права інтелектуальної власності на створений за замовленням твір не переходять до замовника автоматично — їх потрібно прямо й беззастережно передати в договорі. Без цього компанія володіє продуктом лише номінально, а розробник зберігає права на код.
Договір має містити повне відчуження майнових прав на всі результати (код, документацію, дизайн), включно з правом на модифікацію та подальше відчуження, а також гарантію, що розробник не використовував чужий код із несумісними ліцензіями. Питання захисту самого продукту, торгових марок і ноу-хау ми розглядаємо в межах практики інтелектуальної власності.
Конфіденційність, NDA та обмеження
До договору з розробником включають положення про нерозголошення (NDA): захист коду, даних клієнтів, бізнес-процесів і комерційної таємниці. Для ключових спеціалістів додають зобов’язання щодо належності всіх напрацювань компанії та, де це юридично виправдано, незалучення клієнтів і персоналу після завершення співпраці.
Для розподіленої команди з різних країн важливо враховувати колізії юрисдикцій, щоб застереження залишалися виконуваними на практиці. Надмірно жорсткі обмеження конкуренції можуть бути визнані недійсними, тому ми формулюємо їх збалансовано — так, щоб вони реально захищали бізнес і водночас не суперечили закону.
Захист від перекваліфікації у трудові відносини
Якщо B2B насправді приховує найм, компанії загрожують донарахування ПДФО та ЄСВ за весь період зі штрафами. Тому договір і реальна практика співпраці мають підтверджувати самостійність виконавця: відсутність фіксованого графіка та підпорядкування внутрішньому розпорядку, оплата за результат, а не за час, можливість залучати інших клієнтів.
Самостійність має бути не лише задекларована на папері, а й підтверджуватися фактичною поведінкою сторін. Альтернатива з нижчим ризиком — гіг-контракт у Дія.City, який ми порівнюємо у статті гіг-контракт проти ФОП. Більше матеріалів — у розділі IT-право; договір під вашу команду підготуємо на консультації.
Послуги напряму: Вступ і супровід у режимі Дія.City, Договори з розробниками (B2B та гіг-контракти), Відповідність GDPR і захист персональних даних.