Ризиковість платника ПДВ: критерії, наслідки та зняття статусу

Що це і чому терміново

Ризиковість платника податку на додану вартість — це рішення комісії регіонального рівня Державної податкової служби про віднесення компанії до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості. Процедура встановлена Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 11 грудня 2019 року № 1165.

Чому це критично. Статус не є штрафом і не вимагає доведення вини. Він ухвалюється рішенням комісії і одразу зупиняє реєстрацію податкових накладних компанії в Єдиному реєстрі. Для бізнесу це означає, що покупці не отримують податковий кредит — а отже перестають платити, вимагають компенсації або розривають договори.

Що треба зрозуміти одразу. Ризиковість платника і блокування окремої податкової накладної — різні механізми. Блокування накладної означає, що під сумнівом конкретна операція. Ризиковість означає, що під сумнівом сама компанія, і зупиняються всі її накладні, доки статус не знято.

Фактор часу. Кожен день зі статусом — це накладні, які не реєструються, і контрагенти, які втрачають терпіння. Тому реагувати треба не «коли підготуємо повний пакет», а негайно: отримати рішення, зрозуміти критерій, подати пояснення і документи.

Логіку блокування окремих накладних ми описували у статтях про блокування податкових накладних та розблокування податкових накладних.

Критерії: за що потрапляють

Критерії ризиковості платника податку визначені в додатку 1 до Порядку № 1165. Їх вісім, і достатньо відповідності хоча б одному, щоб комісія ухвалила відповідне рішення.

Групи критеріїв за змістом:

• Критерії 1–4 — порочна реєстрація. Реєстрація або перереєстрація платника ПДВ на підставі недійсних, втрачених чи підроблених документів; реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити діяльність; реєстрація підприємств, установчі документи яких визнані недійсними за рішенням суду; реєстрація за даними про осіб, які померли, визнані безвісно відсутніми або є недієздатними.
• Критерій 5 — відсутність рахунків. Реєстрація, перереєстрація та провадження діяльності платником ПДВ без відкриття рахунків у банках, крім рахунків у Казначействі.
• Критерії 6–7 — неподання звітності. Неподання платником податкової звітності з ПДВ за два останні звітні періоди або фінансової звітності за наявності обов’язку її подавати.
• Критерій 8 — податкова інформація. Наявність у контролюючих органах податкової інформації, яка свідчить про ризиковість здійснення господарських операцій платником.

Що це означає на практиці. Критерії 1–7 є формальними: вони або є, або немає, і перевіряються за документами. Якщо їх підставу можна усунути — відкрити рахунок, подати звітність — питання вирішується швидко.

А от критерій 8 є оціночним, і саме на нього припадає переважна більшість рішень. Про нього — окремо нижче.

Хто ухвалює рішення. Комісія регіонального рівня Державної податкової служби. Рішення має містити зазначення конкретного критерію, якому відповідає платник, і — для критерію 8 — податкову інформацію, що стала підставою. Рішення надсилається до електронного кабінету платника.

Перше, що треба зробити з рішенням. Прочитати, який саме критерій зазначений. Уся подальша стратегія залежить від цього: аргументи проти критерію 6 і проти критерію 8 не мають нічого спільного. Рішення без зазначеного критерію або без податкової інформації є дефектним — і це самостійний аргумент.

Восьмий критерій — найпоширеніший

Формулювання критерію 8 є широким: наявність у контролюючих органах податкової інформації, яка свідчить про ризиковість здійснення господарської операції. Саме через цю широту він застосовується частіше за всі інші разом.

Типові фактичні підстави, які податкова наводить за цим критерієм:

• операції з платником, уже внесеним до переліку ризикових — найчастіша підстава з усіх;
• невідповідність обсягу придбаних і реалізованих товарів за номенклатурою — «купували одне, продаєте інше»;
• відсутність у платника основних засобів, трудових ресурсів, складських приміщень, транспорту, достатніх для задекларованих обсягів;
• обсяг постачання, непропорційний задекларованій чисельності працівників;
• невідповідність задекларованої діяльності зареєстрованим видам економічної діяльності;
• участь посадових осіб в управлінні підприємствами, щодо яких є кримінальні провадження;
• значні обсяги операцій за короткий період після реєстрації;
• розбіжності між даними звітності й даними контрагентів за результатами звірок.

Що тут несправедливо — і що з цим робити. Найболючіша ситуація: статус присвоєно лише тому, що один із постачальників виявився ризиковим. Законодавство не передбачає відповідальності платника за податкові порушення контрагента, і це стала позиція судової практики — індивідуальний характер відповідальності. Але на рівні комісії цей аргумент сам по собі не працює: потрібно довести реальність своєї операції, а не правосуб’єктність контрагента.

Ключовий зсув у логіці захисту. Ви не доводите, що контрагент добросовісний — ви доводите, що товар існував, був перевезений, оприбуткований, оплачений і використаний у вашій діяльності. Саме цей ланцюг руйнує висновок про ризиковість операції.

Про ресурси. Якщо підставою є «відсутність основних засобів і трудових ресурсів», найсильнішим аргументом є договори оренди приміщень і транспорту, договори з підрядниками, аутсорсингові договори. Бізнес без власного складу не є фіктивним — але це треба показати документами, а не твердженням.

Про механіку звірок, з яких часто починаються такі висновки, ми писали у статті про зустрічні звірки контрагентів.

Що зупиняється в компанії

Наслідки відчуваються протягом перших днів, і вони не обмежуються податковою сферою.

1. Реєстрація податкових накладних. Усі накладні та розрахунки коригування, подані платником, зупиняються. Покупці не отримують податкового кредиту.

2. Розрахунки з покупцями. Це головний удар. Умова «оплата після реєстрації податкової накладної» є у більшості договорів, і покупці на неї спираються. Гроші перестають надходити, хоча товар уже поставлено.

3. Претензії за договорами. Договори нерідко містять пряму санкцію за нереєстрацію накладної — компенсацію суми ПДВ або неустойку. Статус ризикового не є форс-мажором, тому ці санкції застосовуються.

4. Репутація в закупівлях. Великі замовники перевіряють статус контрагента перед укладенням договору. Наявність у переліку ризикових — підстава для відмови або для зупинення вже погодженої угоди.

5. Бюджетне відшкодування. Процес ускладнюється, а перевірки стають майже неминучими.

6. Банківський комплаєнс. Банки звертають увагу на зміну структури платежів і на статус клієнта; це може призвести до запитів і затримок у проведенні операцій.

7. Подальші перевірки. Статус ризикового часто є передвісником документальної перевірки, тому паралельно з його зняттям варто готувати документальну базу — так, щоб вона витримала і перевірку.

Чого статус не означає. Він не є донарахуванням податку, не є штрафом і не фіксує порушення. Це адміністративне рішення про ризик, і воно підлягає скасуванню, якщо платник доведе невідповідність критерію. Саме тому реагувати слід без паніки, але без зволікань.

Перші дні: порядок дій

Послідовність має значення: пояснення, надіслані до того, як зібрані документи, лише закріплюють негативний висновок.

День 1. Отримати і прочитати рішення. Воно надходить до електронного кабінету. Фіксуйте дату отримання — від неї рахуються всі строки. Визначте критерій і, якщо це критерій 8, виписуйте дослівно податкову інформацію, на яку посилається комісія.

День 1. Повідомити контрагентів. Так, саме в перший день. Покупці побачать нереєстрацію накладних самостійно, і краще, щоб вони дізналися від вас разом із планом дій і строками. Це зберігає договори.

День 1–2. Перевірити формальні підстави. Якщо зазначено критерії 5–7, їх можна усунути фактично: відкрити рахунок, подати звітність. Це найшвидший шлях.

День 2–4. Зібрати документи по операціях, щодо яких комісія висловила сумнів. Повний перелік — у наступному розділі.

День 3–5. Підготувати пояснення. Структура, яка працює: що саме зазначено в рішенні; які операції мало на увазі; що фактично відбувалося; якими документами це підтверджується; чому висновок про ризиковість є помилковим. Коротко, по пунктах, із посиланням на номер додатка.

День 3–5. Подати таблицю даних платника з поясненнями — якщо ваша діяльність дозволяє її сформувати. Про неї — наступний розділ.

Паралельно. Переглянути договори. Якщо санкція за нереєстрацію накладної прописана, доцільно домовитися з покупцями про відстрочення її застосування на час розгляду — у письмовій формі.

Чого не робити. Не надсилати загальних листів «ми добросовісний платник» без документів — це витрачений раунд. Не ігнорувати рішення в очікуванні, що «саме пройде». Не подавати пояснення частинами: комісія розглядає те, що є на момент розгляду.

Якщо власної документальної бази не вистачає, її відновлення — окрема робота, яку доцільно вести разом із бухгалтерією: про обсяг такої роботи ми писали у матеріалі про бухгалтерський супровід.

Таблиця даних платника

Це основний інструмент діалогу з комісією, і більшість платників користується ним неправильно.

Що це таке. Таблиця даних платника податку — форма за додатком 5 до Порядку № 1165, у якій платник повідомляє про види економічної діяльності, які він фактично здійснює, та про коди товарів і послуг, які він придбаває і постачає. Її форма та порядок подання уточнювалися змінами до Порядку, тож перед поданням варто переконатися, що ви заповнюєте чинну редакцію.

Подання є правом, а не обов’язком платника. Але на практиці врахована таблиця — найдієвіший спосіб зняти системні зупинення накладних для виробників і надавачів послуг.

Строк розгляду. Таблиця даних із поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п’яти робочих днів після її отримання. Рішення про врахування або неврахування надсилається до електронного кабінету, і в разі неврахування комісія зобов’язана зазначити причину.

Як заповнювати, щоб таблицю врахували:

• Відповідність КВЕД. Види діяльності в таблиці мають бути внесені до Єдиного державного реєстру. Якщо фактична діяльність ширша за зареєстровану, спершу додайте КВЕДи — інакше таблиця сама створить розбіжність.
• Логіка «вхід — вихід». Коди придбання мають бути пов’язані з кодами постачання. Якщо ви купуєте сировину й продаєте готову продукцію, це має бути видно з кодів.
• Повнота. Включайте всі реальні позиції, а не лише ті, щодо яких виникло зупинення. Таблиця працює на майбутнє.
• Пояснення. До таблиці додається пояснення з посиланням на податкову та іншу звітність: яку діяльність ведете, якими ресурсами, звідки сировина, куди реалізується продукція, яка виробнича логіка.
• Підтвердні документи. Порядок не вимагає обов’язкового додавання копій, але за їх відсутності комісія оцінює лише дані інформаційних систем. Тому документи, які показують наявність ресурсів і виробничого циклу, додавати варто.

Якщо таблицю не врахували. Її можна подати повторно, усунувши причину, зазначену в рішенні. Повторне подання не обмежене за кількістю, але кожен раунд — це час, тому причину варто усувати точно за формулюванням комісії, а не «загалом доопрацювати».

Документи, які доводять реальність

Завдання — показати безперервний ланцюг від придбання до використання. Один відсутній елемент руйнує всю конструкцію, бо саме його і буде названо «ознакою ризиковості».

1. Договірна база. Договори з усіма додатками, специфікаціями, протоколами узгодження ціни, додатковими угодами. Якщо договір рамковий — заявки та замовлення до нього.

2. Первинні документи. Видаткові та прибуткові накладні, акти приймання-передачі, акти виконаних робіт із описом результату, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару.

3. Логістика. Це найсильніший блок і найчастіше найслабший. Товарно-транспортні накладні з даними перевізника, водія, номером транспортного засобу; договори перевезення; подорожні листи; документи про розвантаження; якщо товар зберігався — договір складського зберігання та складські квитанції.

4. Оплата. Платіжні інструкції, банківські виписки, акти звірки розрахунків. Якщо є взаємозаліки — угоди про зарахування.

5. Наявність ресурсів. Правовстановлюючі документи або договори оренди приміщень, складу, обладнання, транспорту; штатний розпис і накази про прийняття працівників; договори з підрядниками, якщо роботи виконувалися їхніми силами; ліцензії та дозволи, якщо діяльність їх потребує.

6. Виробничий цикл — для виробників. Калькуляції, технологічні карти, норми витрат сировини, акти списання у виробництво, звіти про виробництво. Саме ці документи закривають аргумент «обсяги непропорційні ресурсам».

7. Подальше використання. Документи, що показують, куди пішов придбаний товар: реалізація, списання у виробництво, оприбуткування як основного засобу.

8. Фактичні сліди. Листування з контрагентом, заявки, перепустки на територію, фотографії об’єкта, відеозаписи, дані систем обліку. Формально це непрямі докази, але в сукупності вони працюють дуже добре — особливо в суді.

Про якість, а не кількість. Пакет на 500 аркушів без структури гірший за 60 аркушів із супровідним описом, у якому за кожним твердженням стоїть номер додатка. Опис документів — обов’язкова частина пояснень.

Оскарження рішення комісії

Якщо комісія регіонального рівня залишила статус, є два шляхи, і вони не виключають один одного.

Шлях 1. Скарга до комісії центрального рівня. Скарга на рішення подається до Державної податкової служби, і комісія центрального рівня розглядає її протягом 10 календарних днів з дня отримання, після чого або задовольняє скаргу, або залишає рішення без змін.

Що має бути у скарзі: реквізити оспорюваного рішення; критерій, зазначений у ньому; виклад фактичних обставин із посиланням на документи; обґрунтування того, чому платник не відповідає критерію; перелік додатків. Скарга без документів зазвичай нічого не змінює — вона має бути такою ж повною, як і пояснення.

Шлях 2. Адміністративний позов. Рішення про віднесення до переліку ризикових платників оскаржується в адміністративному суді. Судова практика в цій категорії сформована, і суди послідовно виходять із кількох позицій:

• рішення має бути мотивованим: формальне посилання на критерій без зазначення конкретної податкової інформації не відповідає вимогам, і таке рішення скасовується;
• відповідальність має індивідуальний характер: платник не відповідає за податкові порушення своїх контрагентів, якщо сам діяв добросовісно і операція була реальною;
• наявність належно оформлених первинних документів і реального руху товару є достатньою підставою для скасування рішення, якщо податковий орган не довів фіктивності операції.

Що просити в суді. Визнати протиправним і скасувати рішення комісії, а також зобов’язати виключити платника з переліку ризикових. Друга вимога важлива: без неї скасування рішення не завжди автоматично знімає статус.

Про забезпечення позову. Зважаючи на те, що кожен тиждень зі статусом коштує грошей, має сенс одночасно заявити клопотання про забезпечення позову — зупинення дії рішення до розгляду справи.

Паралельна тактика. Оптимально діяти в обох напрямах: подати повторні пояснення й таблицю даних (це може зняти статус швидше) і одночасно готувати позов. Якщо статус знято до розгляду справи, позов можна залишити в частині визнання рішення протиправним — це знижує ризик повторного застосування того самого критерію.

Якщо за результатами всього з’явилося податкове повідомлення-рішення, порядок його оскарження інший — ми описали його у статті про оскарження ППР.

Профілактика

Статус ризикового рідко з’являється «раптово»: майже завжди йому передують обставини, які можна було побачити заздалегідь.

1. Перевіряйте контрагентів до операції. Наявність у переліку ризикових, податковий статус, реєстрація платником ПДВ, дата реєстрації, види діяльності, наявність судових справ, дані про керівника. Перевірка після оплати вже нічого не дає.

2. Фіксуйте факт перевірки. Витяги, скриншоти з датою, довідки — у справу по кожному контрагенту. Це доводить вашу добросовісність, яка є ключовим елементом захисту.

3. Тримайте КВЕДи у відповідності до фактичної діяльності. Розбіжність між зареєстрованими і фактичними видами діяльності — пряма підстава для висновку про ризиковість.

4. Подайте таблицю даних заздалегідь. Не після першого зупинення, а як превентивний крок — особливо якщо ви виробник або надавач послуг зі стабільною номенклатурою.

5. Закрийте логістику документально. Товарно-транспортні накладні з повними даними, договори перевезення, складські документи. Це найчастіша прогалина і найчастіший аргумент податкової.

6. Оформіть ресурси. Якщо складу і транспорту немає у власності, мають бути договори оренди або підряду. Відсутність ресурсів «на папері» при реальних обсягах — класична підстава для критерію 8.

7. Подавайте звітність без пропусків. Критерії 6 і 7 усуваються найпростіше — і саме тому потрапляти через них особливо шкода.

8. Перепишіть договори. Умова «оплата після реєстрації податкової накладної» працює проти вас. Варіанти: прив’язка оплати до поставки з окремим зобов’язанням зареєструвати накладну; обмеження розміру компенсації; виключення цієї умови під час перемовин.

9. Моніторте власний статус. Електронний кабінет варто перевіряти регулярно, а не за скаргами покупців. Чим раніше ви дізналися, тим менше втрачено.

Системний погляд на побудову структури і документообігу, який зменшує такі ризики, ми описували у статті про податкове планування.

У LEGIUS ми ведемо справи про зняття статусу ризикового платника: аналізуємо рішення комісії, формуємо доказову базу, готуємо таблицю даних і пояснення, подаємо скарги та адміністративні позови з клопотанням про забезпечення. Напрям веде практика податкового права, а конкретні послуги зібрані на сторінці податкового адвоката в Києві. Якщо статус уже присвоєно, запишіться на консультацію — у цій категорії справ важливий кожен день.