Податкова амністія: що з нею зараз і що робити з активами

Головне: загальної амністії зараз немає

Почнемо з того, що відповідає на більшість запитів до цієї теми.

Одноразове (спеціальне) добровільне декларування — так звана податкова амністія — діяло з 1 вересня 2021 року до 1 березня 2023 року і завершилося. Подати спеціальну декларацію та сплатити збір за пільговою ставкою зараз неможливо.

Станом на жовтень 2026 року нової загальної податкової амністії в Україні немає. Про розробку нових підходів до легалізації капіталів у публічній площині говорять, але закону, який би запровадив повторне спеціальне декларування, Верховна Рада не ухвалила. Якщо ви читаєте матеріал, написаний до 2023 року, у теперішньому часі — він описує механізм, який більше не працює.

Ми переписали цю статтю саме тому: інструмент закрився, а запити «як пройти податкову амністію» залишилися. Далі — що це було, що є замість нього і що реально робити з активами, походження яких не підтверджене.

Контекст — на сторінці податкове право.

Що це було: механізм для розуміння контексту

Короткий опис — щоб розуміти, про що йдеться в документах і консультаціях тих років.

Одноразове добровільне декларування дозволяло фізичним особам задекларувати активи, набуті за рахунок доходів, з яких раніше не були сплачені податки, сплатити спеціальний збір за пільговою ставкою та отримати звільнення від відповідальності за відповідні порушення податкового й іншого законодавства.

Декларувалися кошти на рахунках, нерухомість і земельні ділянки, корпоративні права та цінні папери, інше цінне рухоме майно. Ставки збору були диференційовані залежно від виду активу та місця його розташування — нижчі для активів в Україні, вищі для валютних цінностей за кордоном.

Що важливо для тих, хто скористався амністією у 2021–2023 роках: гарантії, надані за результатами декларування, не зникли з завершенням кампанії. Вони стосуються задекларованих активів і зберігаються. Якщо у вас є спеціальна декларація та підтвердження сплати збору, ці документи варто зберігати безстроково — вони є доказом легальності походження активу.

Що діє зараз замість амністії

Окремого механізму легалізації незадекларованих активів зараз немає. Але інструменти, якими доводиться користуватися, є — просто вони інші й без пільг.

Ключова зміна порівняно з періодом амністії: тепер немає опції «заплатити знижений збір і закрити питання». Є лише загальний режим, де кожен епізод оцінюється окремо.

Варто розуміти й протилежне: з завершенням амністії не з’явився жодний новий обов’язок. Доходи, які підлягали декларуванню, підлягали йому й до 2021 року. Амністія була вікном можливості, а не частиною постійного режиму, і її закриття повернуло ситуацію до загальних правил.

Ризики бездіяльності

Де саме виникають проблеми в тих, хто амністією не скористався:

• Автоматичний обмін податковою інформацією. Україна приєдналася до обміну за Загальним стандартом звітності CRS, і дані про рахунки резидентів України в іноземних фінансових установах надходять до ДПС без запиту.
• Запити ДПС про джерела походження коштів. Великі витрати, купівля нерухомості чи авто, перекази з-за кордону — типові тригери.
• Банківський фінансовий моніторинг. Банк вимагає підтвердження джерел коштів, і без документів операція не проходить. Це найчастіший спосіб, яким проблема виявляється на практиці — не через податкову, а через банк.
• Правила КІК. Володіння іноземною компанією породжує обов’язок звітувати незалежно від того, чи були виплати.
• Кримінальна відповідальність за ухилення — у разі умисного ухилення від сплати податків у значних розмірах; порядок ми описуємо в матеріалі про відповідальність за статтею 212 ККУ.

Практично це означає: сценарій «нічого не робити й сподіватися, що не спитають» став значно слабшим, ніж був до запровадження автоматичного обміну. Питання зазвичай ставить не податкова, а банк — у момент, коли людині потрібно провести операцію.

Що робити власнику активів зараз

Послідовність, яку ми застосовуємо в роботі з такими ситуаціями.

1. Інвентаризувати активи й джерела. Скласти перелік: що є, коли набуто, за які кошти, які документи підтверджують джерело. Нерідко виявляється, що підтвердження є — просто розкидане.
2. Перевірити строки давності. Частина епізодів уже за їх межами, і щодо них питання закрите. Це перше, що знімає тривогу й зменшує обсяг роботи.
3. Оцінити, що видно органу. Дані CRS, реєстри нерухомості й транспорту, дані банків — важливо не те, що було, а те, що простежується.
4. Привести в порядок поточний режим. Якщо є іноземні доходи або КІК, обов’язки виконуються з поточного періоду: нові порушення щороку погіршують позицію.
5. Підготувати документальну позицію щодо джерел — заздалегідь, а не в момент запиту банку. Документ, зібраний під тиском, має іншу вагу.
6. Відстежувати законодавчі ініціативи. Якщо новий механізм легалізації буде запроваджений, строк участі в ньому, як показав досвід 2021–2023 років, буде обмеженим.

Прямо скажемо, чого ми не робимо: не обіцяємо легалізувати активи там, де механізму для цього немає. Коректна робота в цій ситуації — оцінити реальний ризик за кожним епізодом, закрити те, що закривається строками давності, і вибудувати документальну позицію щодо решти.

Таку оцінку ми проводимо в межах практики податкового права, а спори з органом — у межах судових спорів. Більше матеріалів — у розділі податкове право.