Оцінка та постановка IP на баланс компанії

Навіщо ставити інтелектуальну власність на баланс

Для багатьох компаній найцінніший актив — це бренд, технологія чи програмний код, а не обладнання. Проте якщо ці об’єкти не відображені в обліку, вони фактично невидимі для інвесторів, банків і покупців бізнесу. Постановка інтелектуальної власності на баланс перетворює результат творчої праці на визнаний фінансовий актив.

Капіталізація IP вирішує кілька задач: підвищує вартість активів і бізнесу в цілому, створює фінансову базу для оновлення основних фондів за рахунок амортизації, підтверджує доходи від розпорядження правами (за ліцензійним договором, договором передання прав, франшизою), дозволяє зменшити грошовий внесок до статутного капіталу та підтверджує обсяг виключних прав у спорах.

Є й зворотний бік. УКРНОІВІ прямо звертає увагу: якщо майнові права на об’єкт інтелектуальної власності не відображені в балансі підприємства, можуть виникнути складності з наданням такого об’єкта в користування за ліцензійним договором або з його відчуженням. Тобто необлікований актив важче монетизувати — контрагент не бачить, що саме ви продаєте.

Це питання на стику права, обліку й оцінки, тому ми супроводжуємо його у зв’язці практик інтелектуальної власності та корпоративного права, залучаючи профільних оцінювачів.

Коли IP визнається нематеріальним активом

В обліку інтелектуальна власність відображається як нематеріальний актив — немонетарний актив без фізичної форми, який утримується для використання у діяльності та здатний приносити економічні вигоди. Правила встановлює Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи».

Пункт 5 НП(С)БО 8 називає групи НМА: права користування природними ресурсами; права користування майном; права на комерційні позначення (торгові марки, комерційні найменування); права на об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ноу-хау); авторське право та суміжні права (зокрема комп’ютерні програми й бази даних); інші нематеріальні активи.

Критерії визнання різняться залежно від походження активу. Для придбаного або отриманого НМА пункт 6 вимагає двох умов: існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод від його використання, і вартість активу можна достовірно визначити.

Для активу, отриманого в результаті розробки, пункт 7 висуває жорсткіші вимоги. Підприємство має підтвердити: намір, технічну можливість та ресурси для доведення активу до стану придатності для реалізації або використання; можливість отримання майбутніх економічних вигод; наявність інформації для достовірного визначення витрат, пов’язаних з розробкою.

Якщо об’єкт уже використовується, але перебуває на стадії реєстрації і охоронного документа ще немає, він зараховується на баланс як незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи. Переводять його до складу НМА вже після отримання охоронного документа.

Що капіталізувати не можна: головне обмеження

Це найчастіше джерело розчарувань у клієнтів, які приходять з ідеєю «поставити наш бренд на баланс і підняти капіталізацію». Пункт 9 НП(С)БО 8 містить прямий перелік витрат, які не визнаються нематеріальним активом і відображаються у складі витрат того періоду, в якому були здійснені:

• витрати на дослідження (на відміну від розробки);
• витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;
• витрати на рекламу та просування продукції на ринку;
• витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;
• витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

Практичний висновок жорсткий: вартість бренду, який ви створили власними силами й роками просували, у балансі з’явитися не може. Мільйон, витрачений на рекламну кампанію, не стає активом — він стає витратами періоду. Так само не капіталізується внутрішній гудвіл.

Що тоді працює? Три легітимні сценарії: придбання прав за договором передання майнових прав (тоді вартість визначається ціною договору); внесення прав до статутного капіталу (справедлива вартість, погоджена засновниками); створення об’єкта, який проходить критерії розробки за пунктом 7 і щодо якого є документально підтверджені прямі витрати — типово це програмне забезпечення, винахід або промисловий зразок, а не торгова марка.

Саме тому в групах компаній права на бренд часто концентрують в окремій особі, яка набуває їх за договором, — тоді актив має підтверджену вартість. Структуру такої операції варто прораховувати заздалегідь, разом з правилами передачі прав на торгову марку.

Як формується первісна вартість

Придбані або створені НМА зараховуються на баланс за первісною вартістю (п. 10 НП(С)БО 8). Далі все залежить від способу набуття.

Внесення до статутного капіталу. Первісною вартістю визнається погоджена засновниками (учасниками) справедлива вартість активу з урахуванням витрат, передбачених пунктом 11 стандарту. Юридично це оформлюється рішенням загальних зборів та актом приймання-передачі майнових прав; практично — підкріплюється звітом про оцінку, бо без нього погоджена вартість виглядає довільною і стає уразливою в спорі між учасниками. Про суміжну процедуру ми пишемо в матеріалі про збільшення статутного капіталу ТОВ.

Створення власними силами. Пункт 17 визначає склад первісної вартості: прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов’язані зі створенням активу та приведенням його до стану придатності за призначенням, — зокрема оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів і ліцензій. Звідси вимога до документування: табелі, акти виконаних робіт розробників, кошториси, платіжні документи.

Отримання внаслідок об’єднання підприємств — за справедливою вартістю (п. 15). Якщо кілька об’єктів придбано загальною сумою, первісна вартість кожного визначається розподілом сплаченої суми пропорційно справедливій вартості кожного з них (п. 16).

Первісна вартість згодом збільшується на суму витрат, пов’язаних з удосконаленням НМА та підвищенням його можливостей і строку використання, якщо вони сприятимуть збільшенню первісно очікуваних вигід (п. 18). Звичайне підтримання об’єкта в робочому стані до вартості не додається.

Методи та підходи до оцінки

Оцінку майнових прав інтелектуальної власності регулює Національний стандарт № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1185. Він обов’язковий для суб’єктів оціночної діяльності та для осіб, які здійснюють рецензування звітів про оцінку. Об’єктами оцінки є майнові права інтелектуальної власності як об’єкти в нематеріальній формі.

Застосовують три підходи:

• Дохідний — ґрунтується на переведенні очікуваних доходів від використання об’єкта у його вартість, зокрема через ставку роялті або звільнення від роялті. Найчастіше застосовний для відомих брендів, патентів і ліцензованого ПЗ. Зверніть увагу: метод прямої капіталізації доходу застосовується за умови відсутності у підприємства інших нематеріальних активів, окрім оцінюваного об’єкта.
• Витратний — вартість визначається через витрати на створення чи відтворення активу. Зручний для об’єктів без сформованого ринку, наприклад внутрішнього програмного забезпечення.
• Порівняльний — за цінами угод з аналогічними об’єктами, що на практиці ускладнюється унікальністю IP і закритістю даних про такі угоди.

Окремо стандарт допускає метод залишку, який поєднує три підходи: обчислюється вартість активів двома способами, а обґрунтована різниця відноситься до вартості майнових прав інтелектуальної власності. Якщо вартість права виділяється з вартості цілісного майнового комплексу, оціночні процедури мають відповідати Національному стандарту № 3, а вибір бази оцінки здійснюється за Національним стандартом № 1.

Той самий стандарт може застосовуватися і для визначення розміру збитків, завданих неправомірним використанням об’єктів права інтелектуальної власності, — це корисно пам’ятати, плануючи захист прав у суді.

Документи та акт введення в господарський оборот

Постановка IP на баланс потребує документального обґрунтування. Базовий комплект охоплює чотири блоки.

Правовстановлюючі документи: свідоцтво на торгову марку, патент на винахід, корисну модель чи промисловий зразок, договір передання виключних майнових прав, договір на створення об’єкта на замовлення, трудові договори й службові завдання для службових творів. Саме тут найчастіше виявляється розрив у ланцюзі прав — особливо коли код писали підрядники без належного переходу прав.

Оцінка. Звіт суб’єкта оціночної діяльності потрібен не для кожної операції, але на практиці необхідний там, де вартість має бути переконливою для третьої особи: внесення до статутного капіталу, продаж частки, залучення фінансування, передання прав між пов’язаними особами.

Первинні облікові документи. Для об’єктів права інтелектуальної власності у складі НМА застосовуються типові форми, затверджені наказом Міністерства фінансів України № 732, зокрема Акт введення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (форма НА-1). Саме з моменту його оформлення визначається первісна вартість і підприємство має право нараховувати амортизацію.

Рішення про строк корисного використання. Для об’єктів зі встановленим строком охорони він обмежений строком чинності прав, для безстрокових — визначається на основі очікуваного періоду вигід. Це рішення фіксується розпорядчим документом, бо від нього напряму залежить сума амортизації.

При внесенні IP до статутного капіталу додатково оформлюють корпоративні рішення та передавальні документи. Ці питання ми синхронізуємо з корпоративним правом, а для технологічних активів — з IT-правом.

Амортизація та податкові наслідки

У податковому обліку амортизація НМА розраховується за правилами бухгалтерського обліку, але з обмеженнями, встановленими пунктом 138.3 статті 138 Податкового кодексу. Підпункт 138.3.4 ПКУ задає строки нарахування амортизації за групами:

• група 3 — права на комерційні позначення (торгові марки, комерційні найменування): відповідно до правовстановлюючого документа;
• група 4 — права на об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ноу-хау): відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 5 років;
• група 5 — авторське право та суміжні права (твори, комп’ютерні програми, бази даних): відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 2 роки;
• групи 1, 2 і 6 — відповідно до правовстановлюючого документа.

Якщо строк дії права користування правовстановлюючим документом не встановлено, платник визначає строк корисного використання самостійно, але він не може становити менше двох і більше десяти років.

Два обмеження, про які варто знати заздалегідь. По-перше, витрати на придбання, які визнаються роялті, з груп 3, 4 і 5 виключені — вони не амортизуються, а враховуються за правилами для роялті. По-друге, за пунктом 138.3 ПКУ не підлягають амортизації вартість гудвілу та витрати на придбання або самостійне виготовлення невиробничих нематеріальних активів, тобто не призначених для використання в господарській діяльності.

Для розрахунку податкової амортизації визначається вартість НМА без урахування переоцінки (дооцінки чи уцінки), проведеної за правилами бухгалтерського обліку. Тому переоцінка бренду збільшує показники балансу, але не збільшує податкову амортизацію.

Нарешті, самі операції з правами мають власний податковий режим: передання прав, роялті, внесення до статутного капіталу та операції з нерезидентами оподатковуються по-різному. Структуру варто узгоджувати з податковою практикою до підписання договорів, а не після.

Типові помилки і що перевірити першим

За нашою практикою більшість проблем виникає не на етапі оцінки, а раніше — у правах. Перелік того, що ми перевіряємо в першу чергу:

• Розрив у ланцюзі прав. Код писали фрілансери без договору про передання майнових прав; дизайн логотипа зроблено за усною домовленістю; винахід створено працівником, але службове завдання не оформлене. Актив без прав поставити на баланс не можна.
• Спроба капіталізувати рекламу. Витрати на просування та створення торгових марок прямо виключені пунктом 9 НП(С)БО 8. Аудитор це зніме.
• Оцінка «під потрібну цифру». Завищена вартість активу — це і податковий ризик, і аргумент проти вас у корпоративному спорі. Звіт, що не відповідає Національному стандарту № 4, може бути негативно оцінений при рецензуванні.
• Строк корисного використання з повітря. Для групи 4 він не може бути меншим за п’ять років, для групи 5 — за два; за відсутності строку в документі діє коридор від двох до десяти років.
• Відсутність акта НА-1. Без нього амортизація нараховується безпідставно.
• Невраховане роялті. Якщо платежі за договором кваліфікуються як роялті, об’єкт в НМА за ПКУ не амортизується.

Постановка IP на баланс — це проєкт, у якому юрист, оцінювач і бухгалтер працюють разом, а послідовність кроків має значення: спочатку чисті права, потім оцінка, потім облік. Щоб перевірити ваші права й вибудувати робочу структуру, запишіться на консультацію до юриста LEGIUS.