Договори франчайзингу

Що таке франчайзинг і кому він потрібен

Франчайзинг — це модель масштабування бізнесу, за якої власник успішної концепції (франчайзер) надає партнеру (франчайзі) право працювати під його брендом за відпрацьованими стандартами в обмін на платежі. Партнер отримує готову бізнес-модель, упізнаваний бренд і підтримку, а власник — швидке розширення мережі без значних власних інвестицій.

Юридичною основою таких відносин в Україні є договір комерційної концесії. Саме від його якості залежить, чи збереже франчайзер контроль над брендом і стандартами та чи будуть захищені інтереси франчайзі. LEGIUS супроводжує франчайзингові проєкти в межах практики інтелектуальна власність, адже ядром франшизи завжди є права на торгову марку й ноу-хау.

Правова база: комерційна концесія за главою 76 ЦК

Відносини франчайзингу регулює глава 76 Цивільного кодексу України «Комерційна концесія», а також норми Господарського кодексу та законодавства про торгові марки. За договором комерційної концесії правоволоділець надає користувачу право використовувати комплекс належних йому прав — насамперед торгову марку, а також комерційне найменування, ноу-хау та інші об’єкти.

Ключові законодавчі вимоги, які ми враховуємо:

• договір укладається у письмовій формі, інакше він є нікчемним;
• предметом є комплекс прав, а не окремий об’єкт;
• правоволоділець зобов’язаний забезпечити користувача документацією та сприяти йому;
• користувач зобов’язаний дотримуватися стандартів і забезпечувати якість на рівні правоволодільця;
• можливі обмеження конкуренції сторін у межах, дозволених законом.

Оскільки в основі франшизи лежить торгова марка, передання права на її використання за договором у визначених випадках доцільно відобразити у реєстрі НОІВ, щоб воно мало силу для третіх осіб.

Що ми передбачаємо в договорі франчайзингу

Шаблонний договір — головна причина конфліктів у франчайзингу. Ми складаємо документ під конкретну бізнес-модель, чітко регулюючи:

1. обсяг переданих прав, територію та строк, ексклюзивність на ринку;
2. фінансову модель — паушальний внесок і роялті (фіксовані чи у відсотках), порядок звітності;
3. стандарти ведення бізнесу, контроль якості та право перевірок;
4. захист ноу-хау й конфіденційної інформації, зобов’язання нерозголошення;
5. умови припинення договору й заборону використання бренду після його закінчення.

Особливу увагу ми приділяємо зобов’язанням після припинення договору: що відбувається з вивісками, залишками продукції, клієнтською базою та забороною конкуренції після розриву. Без цих умов франчайзер ризикує виростити собі конкурента під власним брендом.

Ризики для франчайзера та франчайзі

Інтереси сторін часто протилежні, і договір має балансувати їх. Для франчайзера головні ризики — розмивання стандартів, витік ноу-хау й відмова франчайзі від сплати роялті при збереженні бренду. Для франчайзі — надмірний контроль, приховані платежі, відсутність обіцяної підтримки та невигідні умови виходу.

Окремий нюанс — субсидіарна відповідальність правоволодільця за вимогами споживачів до користувача щодо якості товарів і послуг, передбачена законом. Це посилює потребу в реальному контролі якості, а не лише декларативному. Ми проводимо due diligence франшизи перед укладенням договору, перевіряючи чистоту прав на марку, і за потреби супроводжуємо спори разом із практикою судових спорів.

Чому LEGIUS

Франчайзинговий договір — це конституція вашої мережі: одна нечітка умова, помножена на десятки партнерів, перетворюється на системний ризик. LEGIUS складає договори, які захищають бренд і ноу-хау франчайзера й водночас залишаються справедливими для франчайзі, що робить мережу стійкою та керованою.

Запускаєте франшизу або плануєте стати франчайзі? Запишіться на консультацію — ми перевіримо права на бренд і підготуємо договір комерційної концесії під вашу модель.