Як зареєструвати торгову марку в Україні

Що дає реєстрація торговельної марки

Реєстрацію торговельних марок регулює Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 року № 3689-XII, який докорінно переписали Законом № 815-IX від 21 липня 2020 року. Чинна редакція — станом на 26 лютого 2026 року за Законом № 4563-IX, а з 24 березня 2027 року набирає чинності наступна за Законом № 4888-IX.

Стаття 1 Закону визначає торговельну марку як позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Зареєстрованою вважається марка, на яку видано свідоцтво або яка має міжнародну реєстрацію, що діє на території України.

Що саме дає свідоцтво:

• виключне право використовувати марку щодо товарів і послуг, зазначених у свідоцтві;
• виключне право забороняти іншим використовувати тотожне або схоже позначення;
• право розпоряджатися маркою — продавати, передавати в заставу, видавати ліцензії;
• право проставляти попереджувальне позначення ®;
• можливість вийти на міжнародну реєстрацію за Мадридською системою — українська реєстрація є базою для цього.

Ключове, що визначає цінність свідоцтва: обсяг правової охорони визначається зображенням марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Державного реєстру. Не назвою бізнесу, не фактичним використанням, не репутацією — саме зображенням і переліком. Тому помилка у виборі класів або в зображенні на етапі заявки обмежує охорону на всі наступні десять років. Ці питання ми ведемо в межах практики інтелектуальної власності.

Ще один ефект, який працює одразу, без очікування свідоцтва: за пунктом 3 статті 6 Закону сама подача заявки обмежує реєстрацію тотожної або схожої марки на ім’я іншої особи для таких самих або споріднених товарів і послуг. Тобто дата подання заявки «займає» позначення.

Умови охорони і підстави для відмови

Умови надання правової охорони встановлює стаття 5, а підстави для відмови — стаття 6 Закону. Об’єктом марки може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень.

Відмови діляться на дві групи, і це розділення має практичне значення.

Абсолютні підстави — коли позначення не може бути маркою само по собі. Серед них: позначення суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі, принципам гуманності; містить символіку комуністичного або націонал-соціалістичного тоталітарних режимів; є описовим або таким, що не має розрізняльної здатності.

Відносні підстави — коли позначення конфліктує з чужими правами. Стаття 6 забороняє реєструвати як марки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, з:

• марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім’я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;
• марками інших осіб, якщо ці марки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів України, зокрема марками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності;
• фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання заявки щодо таких самих або споріднених товарів і послуг.

Два висновки для підготовки заявки. Перший: слова «заявленими на реєстрацію» означають, що конфлікт створює не лише зареєстрована марка, а й чужа заявка, яка ще розглядається, — а відомості про заявки публікуються, тож перевіряти потрібно і реєстр, і бюлетень.

Другий: згадка про споріднені товари і послуги — це те, через що найчастіше приходить відмова. Схожа марка в сусідньому класі здатна заблокувати вашу, якщо товари визнають спорідненими, навіть коли класи формально різні.

Що перевірити до подання заявки

Попередній пошук — найдешевша частина всієї процедури і та, яку найчастіше пропускають. Перевіряти потрібно одночасно кілька джерел:

1. Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг — чинні реєстрації.
2. Опубліковані заявки — бо чужа заявка з ранішою датою має пріоритет, навіть якщо свідоцтва ще немає.
3. Міжнародні реєстрації, що діють в Україні — за Мадридською системою вони охороняються тут так само, як національні.
4. Добре відомі марки — вони охороняються без реєстрації за статтею 6 bis Паризької конвенції. У рішенні Апеляційної палати або суду про визнання марки добре відомою визначається дата, з якої їй надається правова охорона така сама, якби марка була заявлена на реєстрацію в Україні (пункт 4 статті 25 Закону).
5. Фірмові найменування — назви компаній у Єдиному державному реєстрі, які можуть бути відомими в Україні.
6. Доменні імена — не є підставою для відмови, але конфлікт із ними породжує окрему категорію спорів; про них — у матеріалі доменні спори.

Пошук має охоплювати не лише тотожні, а й фонетично та візуально схожі позначення, а також транслітерації й переклади. Марка «Світанок» і марка «Svitanok» для тих самих товарів конфліктують.

Окремо оцінюється розрізняльна здатність. Назва, яка просто описує товар («Смачний хліб» для хліба), охорони не отримає або отримає її в мінімальному обсязі. Чим більш вигаданим є позначення, тим сильніша марка — і тим легше згодом заборонити конкурентам схожі варіанти.

Нарешті, варто перевірити, чи позначення вільне в тих країнах, куди ви плануєте вийти. Виправляти бренд після виходу на експорт дорожче, ніж обрати інший на старті.

Заявка і вибір класів МКТП

Право на одержання свідоцтва має будь-яка фізична або юридична особа, об’єднання осіб або їх правонаступники. Заявку подають до Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ).

Мінімальний склад заявки:

• заява про видачу свідоцтва;
• зображення позначення — саме воно визначає обсяг охорони, тому варіант (словесний, зображувальний, комбінований; у кольорі чи чорно-білий) обирається свідомо;
• дані про заявника або заявників;
• перелік товарів і послуг, згрупований за класами Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП);
• довіреність, якщо заявку подає представник;
• документ про сплату збору за подання заявки.

Строк сплати збору критичний: збір за подання заявки потрібно сплатити протягом двох місяців, інакше заявка вважається відкликаною. Це перша точка, де губляться заявки.

Щодо класів МКТП діє просте правило: охорона надається тільки для тих товарів і послуг, які внесені до реєстру. Занадто вузький перелік залишає конкурентам вільне поле, занадто широкий збільшує вартість (вартість залежить від кількості класів) і підвищує ризик зіткнення з чужими марками, що спричинить часткову відмову.

Практичний підхід: включати класи, у яких ви реально працюєте або плануєте працювати в найближчі роки, плюс класи, через які вас найлегше атакувати, — наприклад, роздрібну торгівлю, якщо ви виробник, або рекламні послуги, якщо марка використовується в маркетингу.

Щодо кольору. Чорно-біле зображення зазвичай дає ширшу охорону, бо не прив’язує марку до конкретної палітри; кольорове сильніше захищає саме вашу комбінацію кольорів. Вибір залежить від того, наскільки колір є частиною бренду.

Експертиза заявки і реальні строки

Експертиза проводиться за статтею 10 Закону і складається з двох етапів.

Формальна експертиза. Заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам статті 7 Закону і правилам, встановленим на його основі, та встановлюється дата її подання. Ця дата й визначає пріоритет. Після отримання повідомлення про встановлення дати подання відомості щодо заявки публікуються в офіційному бюлетені.

Кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті). Перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони: чи не суперечить воно публічному порядку, принципам гуманності й моралі, чи немає підстав для відмови за Законом, чи не містить заборонену символіку, і чи немає конфлікту з раніше зареєстрованими та заявленими марками.

За результатами НОІВ ухвалює рішення про реєстрацію марки для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про відмову для всіх, або про реєстрацію щодо частини товарів і послуг та відмову щодо іншої частини. Останній варіант зустрічається найчастіше, і до нього варто бути готовим: не «так або ні», а «так у цій частині».

Реальні строки, на які варто розраховувати:

Важливо знати і те, чого вже немає: прискорена процедура реєстрації скасована. Раніше за клопотанням заявника можна було скоротити строки до шести-семи місяців, але з 8 листопада 2022 року ця можливість не діє. Якщо вам обіцяють «реєстрацію за три місяці», це або міжнародна реєстрація, або просто неправда.

Реєстрація оформлюється так: одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва НОІВ здійснює державну реєстрацію марки, вносячи відповідні відомості до Реєстру (стаття 13 Закону). Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.

Заперечення третіх осіб і оскарження

Процедура не є закритою — у неї вбудовані два механізми впливу, і обидва варто знати як заявнику, так і власнику вже зареєстрованої марки.

Заперечення проти заявки. Протягом трьох місяців від дати публікації відомостей про заявку будь-яка заінтересована особа може подати заперечення проти реєстрації марки. Для власника наявної марки це найдешевший спосіб захисту: зупинити чужу заявку на етапі експертизи значно простіше й дешевше, ніж згодом оспорювати видане свідоцтво або судитися за порушення.

Звідси практична порада обом сторонам: моніторити офіційний бюлетень. Власнику марки — щоб не пропустити трьохмісячне вікно щодо схожих заявок конкурентів. Заявнику — щоб розуміти, хто поряд подався і чи варто очікувати заперечення.

Оскарження рішення НОІВ. Якщо за заявкою ухвалено рішення про відмову, воно оскаржується за статтею 15 Закону до Апеляційної палати — колегіального органу НОІВ, до компетенції якого належить розгляд заперечень проти рішень НОІВ щодо набуття прав, заяв про визнання прав на об’єкти інтелектуальної власності недійсними повністю або частково та заяв про визнання торговельної марки добре відомою в Україні.

Строк розгляду заперечення продовжується за ініціативою заявника, але не більше ніж на два місяці, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за подання. За результатами розгляду Апеляційна палата приймає мотивоване рішення.

Варто розрізняти два різні процеси в Апеляційній палаті: оскарження рішення за заявкою (ваша марка не зареєстрована, і ви це оспорюєте) і заява про визнання прав недійсними (марка вже зареєстрована на когось, і ви це оспорюєте). Другий механізм — альтернатива суду, і він часто швидший.

Окремий інструмент — визнання марки добре відомою в Україні за статтею 25 Закону. Заяву розглядає Апеляційна палата або суд, за її подання сплачується збір, а в рішенні визначається дата, з якої марці надається правова охорона така сама, якби вона була заявлена на реєстрацію. Це спосіб захистити бренд, який фактично відомий, але не був вчасно зареєстрований.

Свідоцтво, строк дії та продовження

Пункт 3 статті 5 Закону встановлює: строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до НОІВ і продовжується НОІВ за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 Закону. Кількість продовжень законом не обмежена.

А тепер пастка, через яку власники втрачають марки. Десять років рахуються від дати подання заявки, а не від дати видачі свідоцтва. Оскільки процедура триває 18–24 місяці, фактичний перший період охорони виходить коротшим на цей час.

Простий приклад. Заявку подано 17 квітня 2017 року, процедура тривала рік і десять місяців, свідоцтво отримано 17 лютого 2019 року. Строк дії свідоцтва спливає не в лютому 2029 року, а у квітні 2027 року — тобто фактично власник мав 8 років і 2 місяці охорони, а не 10. Якщо орієнтуватися на дату в свідоцтві, марку можна втратити, не помітивши.

Логіка такого відліку не випадкова: саме дата подання заявки є визначальною для встановлення пріоритету марки, тож від неї ж відлічується і строк охорони.

Коли подавати на продовження. Оптимальний період — останні шість місяців до дати завершення поточного десятирічного строку. Продовження за своєю природою технічне: воно не передбачає повторної оцінки марки, а підтверджує намір власника й надалі нею користуватися. Але вимоги й строки жорсткі, і їх недотримання означає втрату правової охорони.

Що відбувається після припинення дії свідоцтва. Охорона припиняється, і власник втрачає можливість законно забороняти іншим використовувати аналогічне або схоже позначення. Проте закон дає колишньому власнику захисне вікно: після припинення дії свідоцтва згідно з пунктами 1–3 статті 18 Закону ніхто, крім колишнього власника, не має права на повторну реєстрацію марки протягом трьох років (стаття 22 Закону).

Практичний мінімум: внесіть дату подання заявки (а не дату свідоцтва) у календар із нагадуванням за дванадцять місяців. Це дешевше за будь-який спір.

Міжнародна реєстрація і що робити далі

Свідоцтво України діє лише в Україні. Для виходу на інші ринки стаття 24 Закону передбачає реєстрацію марки в іноземних державах згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 року та/або Протоколом до Мадридської угоди, прийнятим у Мадриді 28 червня 1989 року. Україна є учасником обох.

Логіка Мадридської системи: національна заявка або реєстрація стає базовою, і на її основі подається одна міжнародна заявка з зазначенням країн, у яких потрібна охорона. Це дешевше й швидше за окремі національні заявки в кожній країні, але має зворотний бік: проблеми з базовою реєстрацією в перші роки впливають на міжнародну.

Що важливо врахувати:

• перелік товарів і послуг міжнародної заявки не може бути ширшим за базову — тому класи варто обирати з урахуванням експортних планів ще на етапі української заявки;
• кожна зазначена країна проводить власну експертизу за своїм законодавством і може відмовити;
• альтернативою для ЄС є єдина заявка на марку Європейського Союзу, яка діє в усіх країнах-членах одразу.

Після реєстрації робота не закінчується. Мінімальний перелік того, що робить власник марки:

1. Використовує марку саме в тому вигляді й для тих товарів, що в свідоцтві, і зберігає докази використання — упаковку, рекламу, накладні, скриншоти.
2. Моніторить бюлетень щодо схожих заявок і користується трьохмісячним вікном для заперечень.
3. Контролює строк від дати подання заявки і продовжує свідоцтво вчасно.
4. Оформлює ліцензії письмово, якщо дозволяє користуватися маркою партнерам або франчайзі, — деталі в матеріалі ліцензійний договір.
5. Реагує на порушення: способи захисту прав визначені статтею 21 Закону, а порядок дій описано в матеріалі порушення прав на торговельну марку.

Якщо ви обираєте назву для бренду або вже отримали попередню відмову за заявкою, запишіться на консультацію: пошук і правильний перелік класів на старті визначають, чи буде марка працювати як актив.