Як стягнути моральну шкоду через суд

Що закон вважає моральною шкодою

Частина 1 статті 23 Цивільного кодексу дає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав особи. Частина 2 перелічує, у чому вона може полягати:

• у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
• у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;
• у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;
• у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Важливо: цей перелік не є вичерпним — це найбільш типові прояви, а не закритий список.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц визначила моральну шкоду як страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру. Ця позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з рішенням у справі «Новоселецький проти України».

Верховний Суд в іншій справі описав зміст страждань дуже конкретно: це емоції, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність та інші негативні переживання. Таке формулювання корисне практично — саме в цих категоріях варто описувати стан позивача в позові, а не абстрактними словами про «моральні страждання».

Окремо — про юридичних осіб. Немайновою шкодою, завданою юридичній особі, вважаються втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, торговельну марку, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Механіка таких справ розібрана окремо в матеріалі про захист ділової репутації юридичної особи.

Коли виникає право на відшкодування

Тут є поширений міф, який Верховний Суд прямо спростував. Багато хто вважає, що моральну шкоду можна стягнути лише там, де це прямо передбачено спеціальним законом.

У постанові від 1 березня 2023 року у справі № 496/1691/19 Касаційний цивільний суд вказав: стаття 23 ЦК є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, у яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Можливість стягнення компенсації ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

Водночас є важливий виняток, про який треба знати. Стаття 611 ЦК встановлює, що в разі порушення зобов’язання моральна шкода підлягає відшкодуванню, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто в суто договірних спорах позиція позивача слабша, і вимогу про моральну шкоду варто або підкріпити відповідною нормою спеціального закону (наприклад, законодавства про захист прав споживачів), або прямо передбачити в договорі.

Практичний висновок: перед заявленням вимоги варто чітко визначити, у якій площині ви перебуваєте.

Ще одне правило, закріплене в статті 23 ЦК: моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, і не пов’язана з її розміром. Тому обидві вимоги можна заявляти в одному позові — і зазвичай саме так і роблять. Механіка майнової частини — у матеріалі про відшкодування збитків та упущеної вигоди.

І щодо способу: моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, і за загальним правилом — одноразово. Виняток встановлює частина 1 статті 1168 ЦК: моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Хто відповідає і коли без вини

За частиною 1 статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Але з цього правила є істотні винятки, і саме вони часто визначають результат справи.

Відшкодування незалежно від вини (частина 2 статті 1167 ЦК) настає, зокрема:

• якщо шкоди завдано джерелом підвищеної небезпеки — найпоширеніший випадок у ДТП;
• якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання чи накладення адміністративного стягнення — тут діє також стаття 1176 ЦК;
• в інших випадках, встановлених законом.

Друга ключова конструкція — відповідальність роботодавця. За статтею 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

У поєднанні з правилами про джерело підвищеної небезпеки це дає важливий практичний висновок, який Верховний Суд формулює прямо: шкода, зокрема й моральна, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов’язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Помилка у визначенні відповідача в таких справах — поширена причина відмови в позові.

Третя конструкція стосується смерті потерпілого. Частина 2 статті 1168 ЦК визначає коло осіб, яким відшкодовується моральна шкода, завдана смертю фізичної особи: чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю. Перелік закритий, і це означає, що, наприклад, брат або сестра померлого за цією нормою права на відшкодування не мають.

Нарешті, щодо кримінального провадження. Цивільний позов про моральну шкоду можна заявити в межах кримінальної справи. Але є процесуальні обмеження: якщо в позові в порядку цивільного, господарського чи адміністративного судочинства раніше було відмовлено, позивач позбавляється права пред’явити той самий позов у кримінальному провадженні. І навпаки — якщо особа не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні або його залишено без розгляду, вона має право подати його в порядку цивільного судочинства.

Як довести страждання

Це центральне питання всієї категорії справ, і відповідь на нього незручна для позивачів.

Презумпції моральної шкоди українське законодавство не передбачає. Наявність моральної шкоди не визнається прямим наслідком кожної протиправної поведінки, а така презумпція може встановлюватися лише законом. Тому діє загальне правило розподілу тягаря доказування: кожна сторона доводить ті обставини, на які посилається.

Отже, позивач має довести чотири речі: протиправну поведінку відповідача, факт завдання моральної шкоди, причинний зв’язок між ними і — де вина є підставою — вину відповідача.

Чим доводять страждання на практиці:

• медичні документи — звернення до лікаря після події, діагнози, призначення, лікарняні листи, виписки; особливо цінні звернення до невролога, кардіолога, психіатра в період після події;
• висновок психолога або судово-психологічна експертиза щодо стану особи та причинного зв’язку з подією; експертиза не є обов’язковою, бо розмір визначає суд, а не експерт, але висновок істотно посилює позицію;
• показання свідків — родичів, колег, сусідів про зміни в поведінці, настрої, способі життя;
• документи про вимушені зміни — зміна роботи, переїзд, припинення навчання, відмова від планів, витрати на реабілітацію;
• матеріали основної справи — вирок, постанова, акт перевірки, рішення про незаконність дій;
• докази тривалості — чим довше тривав стан і чим довше тривало саме порушення, тим вагоміша позиція.

Окремо варто сказати про описову частину позову. Формулювання на кшталт «мені завдано моральних страждань, оцінюю їх у 500 000 грн» не працює. Потрібен зв’язний опис: що саме сталося, як це вплинуло на здоров’я, сон, працездатність, стосунки в сім’ї, звичний спосіб життя, скільки це тривало, чи відновився стан. Саме ці обставини суд згодом переносить у мотивувальну частину рішення.

Практика ЄСПЛ дає ще один орієнтир, який варто знати: в окремих категоріях справ суд виходить з обґрунтованої, але спростовної презумпції завдання моральної шкоди — наприклад, що надмірно тривале провадження завдає заявникові моральної шкоди. Водночас у деяких справах ЄСПЛ визнавав, що сам факт констатації порушення є достатньою справедливою сатисфакцією.

Від чого залежить сума

Закон не встановлює ні мінімуму, ні максимуму. Частина 3 статті 23 ЦК перелічує критерії, якими керується суд:

• характер правопорушення;
• глибина фізичних та душевних страждань;
• погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації;
• ступінь вини особи, яка завдала шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування;
• інші обставини, що мають істотне значення — тривалість страждань, істотність вимушених змін у способі життя, можливість усунення негативних наслідків;
• вимоги розумності й справедливості.

Цей самий перелік підтверджений Об’єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20.

Найважливіший обмежувач сформулювала Велика Палата Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц: розмір відшкодування має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Визначаючи розмір, суд керується принципами розумності, справедливості та співмірності.

Звідси головна тактична порада: заявляти надмірну суму контрпродуктивно. По-перше, судовий збір рахується від ціни позову, і при частковому задоволенні різницю вам не повернуть — про механіку в матеріалі про судовий збір 2026. По-друге, завищена вимога підриває довіру до всієї позиції: суд бачить, що позивач оцінює свої страждання не за обставинами, а за можливостями відповідача.

Що реально збільшує суму:

• тяжкі й незворотні наслідки (втрата близької людини, стійка втрата працездатності, інвалідність);
• тривалість страждань і тривалість самого порушення;
• умисел або груба необережність відповідача;
• вразливість потерпілого — вік, стан здоров’я, залежність від померлого;
• поведінка відповідача після події: заперечення очевидного, тиск на потерпілого, відсутність будь-яких спроб загладити шкоду;
• публічність порушення — для справ про честь, гідність і ділову репутацію.

І що суд має зробити обов’язково: визначаючи розмір, він має навести в рішенні відповідні мотиви. Рішення, у якому сума названа без обґрунтування, є вразливим в апеляції — як і рішення, у якому суд без мотивів зменшив заявлену суму в десятки разів. Про механіку оскарження — у матеріалі про апеляцію на рішення суду.

Орієнтири з практики

Оскільки закон не містить шкали, єдиний орієнтир — рішення, які пройшли касацію. Наведені нижче приклади не є «тарифом», але показують порядок сум, які Верховний Суд визнає обґрунтованими.

Що з цього варто винести.

Найвищі суми — у справах про смерть близької людини. Логіка судів тут стабільна: ця втрата не підлягає відновленню, а наслідки є довічними.

Суди активно зменшують заявлені суми. Часткове задоволення є радше правилом, ніж винятком, тому вимогу варто формувати з розумним запасом, але не в рази.

Мотиви важливіші за цифру. У всіх наведених справах рішення встояли саме тому, що суди детально описали характер, тривалість і наслідки страждань. Те саме має зробити позивач у позові — фактично підготувати суду готову мотивувальну частину.

Окремо щодо порушень з боку держави: Верховний Суд виходить з того, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту, і що порушення прав людини або погане поводження з боку суб’єктів владних повноважень завжди викликає негативні емоції. У справах проти органів влади це корисний аргумент, хоча й він не звільняє від доказування конкретних наслідків.

Найчастіші категорії справ

Дорожньо-транспортні пригоди та ушкодження здоров’я. Найпоширеніша категорія. Ключові моменти: відповідальність настає незалежно від вини, бо автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки; якщо водій виконував трудові обов’язки, відповідачем є роботодавець як володілець джерела; при каліцтві моральну шкоду можна відшкодовувати щомісячними платежами; страхове відшкодування за договором обов’язкового страхування моральну шкоду зазвичай не покриває, тому вимога заявляється безпосередньо до винної особи або власника транспортного засобу.

Незаконне звільнення та порушення трудових прав. Стаття 237-1 КЗпП прямо передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Вимога заявляється разом із поновленням на роботі та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Доказова база тут специфічна: докази пошуку роботи, втрати доходу сім’ї, погіршення здоров’я, публічності звільнення в колективі.

Честь, гідність і ділова репутація. Вимога про моральну шкоду заявляється разом зі спростуванням недостовірної інформації. Особливість: за статтею 23 ЦК ця підстава прямо названа, а отже доводити треба передусім сам факт поширення недостовірної інформації та її вплив.

Незаконні дії органів влади та правоохоронних органів. Незаконне засудження, притягнення до відповідальності, затримання, застосування запобіжного заходу — випадки відшкодування незалежно від вини посадових осіб.

Порушення прав споживачів і неналежні послуги. Тут підставою є спеціальне законодавство про захист прав споживачів; у суто договірних відносинах без такої норми діє обмеження статті 611 ЦК.

Сімейні спори. Моральна шкода може бути стягнута, зокрема, при порушенні права на спілкування з дитиною, при домашньому насильстві, при невиконанні рішення суду про побачення з дитиною. Специфіка — у складності доказування і в тому, що суд враховує інтереси дитини.

Знищення або пошкодження майна. Пряма підстава в частині 2 статті 23 ЦК. Практична складність: суди вимагають довести, що страждання виходять за межі звичайного невдоволення від матеріальної втрати, — наприклад, знищено житло, річ меморіального значення, або постраждало середовище життя родини.

Помилки, через які відмовляють

Якщо звести причини відмов до переліку, вони повторюються з справи в справу.

1. Опора на сам факт порушення. Презумпції моральної шкоди немає: порушення доведене, а страждання — ні, і суд відмовляє.
2. Абстрактний опис. «Зазнав моральних страждань» без конкретики про здоров’я, сон, роботу, стосунки, тривалість.
3. Відсутність доказів звернення по допомогу. Жодного медичного документа, жодного висновку психолога, жодного свідка.
4. Недоведений причинний зв’язок. Стан здоров’я погіршився, але підтвердити, що саме через дії відповідача, нічим — особливо якщо були інші події в той самий період.
5. Неправильний відповідач. Позов до водія замість роботодавця — володільця джерела підвищеної небезпеки; позов до працівника замість юридичної особи.
6. Суто договірний спір без норми. Вимога за статтею 611 ЦК без посилання на закон або умову договору, що передбачає відшкодування моральної шкоди.
7. Коло осіб. Вимога від особи, яка не входить до переліку частини 2 статті 1168 ЦК у справах про смерть.
8. Надмірна сума, не підкріплена обставинами: суд зменшує її в рази, а судовий збір з різниці не повертається.
9. Подвійне стягнення. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом; повторна вимога за тією самою подією безперспективна.

Як підвищити шанси. По-перше, фіксувати наслідки одразу: звернення до лікаря в перші дні після події має значно більшу вагу, ніж візит через рік, зроблений «для суду». По-друге, формувати суму від обставин, а не від можливостей відповідача. По-третє, писати позов так, щоб суд міг перенести з нього мотиви в рішення: послідовний опис події, наслідків, тривалості, вимушених змін, з посиланням на кожен доказ.

І реалістичне очікування: у більшості справ суди задовольняють вимогу частково. Це не поразка, а нормальний результат категорії, у якій оцінка страждань за своєю природою є складним процесом — на що вказував і Європейський суд з прав людини.

Адвокати практики судових спорів LEGIUS ведуть справи про відшкодування моральної шкоди, зокрема у спорах щодо ДТП, трудових прав і дій органів влади. Щоб оцінити перспективи та обґрунтовану суму вимоги у вашій справі, запишіться на консультацію.