Відшкодування збитків та упущеної вигоди в суді

Поняття та види збитків

Відшкодування збитків — універсальний спосіб захисту цивільних прав, передбачений статтею 22 ЦК України. Закон поділяє збитки на дві категорії. Реальні збитки — це втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням майна, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права.

Друга категорія — упущена вигода, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. У господарських відносинах аналогічний поділ закріплено у статті 224 ГК. За загальним правилом збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено меншого чи більшого розміру.

На практиці реальні збитки довести значно легше, ніж упущену вигоду, адже вони підтверджуються конкретними витратами. Стягнення шкоди — складна категорія справ для нашої практики судових спорів, що вимагає ретельної доказової роботи.

Склад цивільного правопорушення

Для стягнення збитків необхідно довести наявність повного складу цивільного правопорушення, що складається з чотирьох елементів:

1. протиправна поведінка — дія чи бездіяльність, що порушує норму закону чи умови договору;
2. наявність збитків та їх розмір;
3. причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками;
4. вина заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного елемента означає відмову в позові. Найскладнішим у доказуванні зазвичай є причинний зв’язок: потрібно довести, що саме дії відповідача, а не інші чинники, спричинили збитки. Щодо вини діє презумпція: за статтею 614 ЦК особа, яка порушила зобов’язання, вважається винною, доки не доведе протилежне.

Це означає, що тягар доведення відсутності вини покладається на боржника, тоді як інші три елементи зобов’язаний довести позивач.

Особливості стягнення упущеної вигоди

Упущена вигода — найскладніша для доказування складова. Верховний Суд послідовно наголошує, що неодержані доходи мають бути реальними, а не гіпотетичними. Позивач має довести, що за звичайних обставин він точно отримав би ці доходи і що єдиною перешкодою стало порушення з боку відповідача.

Згідно з частиною четвертою статті 623 ЦК при визначенні неодержаних доходів враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання, та зроблені з цією метою приготування. Тому абстрактне посилання на можливий прибуток не спрацює — потрібні докази укладених або готових до укладення договорів, наявних замовлень, виробничих потужностей.

Розрахунок упущеної вигоди має бути очищений від витрат, які кредитор поніс би для одержання цього доходу: суд відшкодовує чистий неодержаний прибуток, а не валовий дохід.

Саме якість обґрунтування та доказів визначає, чи буде упущену вигоду стягнуто.

Доказування розміру шкоди

Розмір збитків — обов’язковий елемент позову, який потребує точного обґрунтування. Доказами слугують первинні бухгалтерські документи, договори, акти, кошториси на відновлення майна, банківські виписки. У складних випадках вирішальне значення має економічна або товарознавча експертиза.

Експертний висновок дозволяє об’єктивно встановити розмір реальних збитків і неодержаних доходів. Клопотання про призначення експертизи варто заявляти на стадії підготовчого провадження. Якщо відповідач оспорює розрахунок, добре аргументований експертний висновок стає ключовим доказом у справі.

Важливо враховувати й позовну давність — загальний строк становить три роки з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права. Усі ці питання ми перевіряємо ще до подання позову, як і у справах про стягнення неустойки.

Договірна та позадоговірна шкода

Збитки можуть виникати з двох джерел. Договірна відповідальність настає внаслідок порушення умов договору — наприклад, прострочення постачання чи неякісного виконання робіт. Позадоговірна (деліктна) відповідальність виникає поза договірними відносинами та регулюється главою 82 ЦК — це шкода, завдана майну чи здоров’ю.

Розмежування важливе, бо від нього залежать підстави, строки та порядок доказування. У деліктних відносинах часто діють спеціальні правила: наприклад, відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, настає незалежно від вини володільця такого джерела.

Збитки нерідко поєднуються з вимогою про розірвання договору або стягнення неустойки. При цьому за статтею 22 ЦК і статтею 232 ГК сплата неустойки, як правило, не звільняє від відшкодування збитків у частині, не покритій неустойкою.

Стягнення збитків через суд покроково

Процес стягнення збитків будується послідовно. Спершу ми проводимо правовий аудит: визначаємо наявність усіх елементів складу правопорушення та збираємо докази. Далі готуємо розрахунок шкоди, за потреби із залученням експерта, та формуємо позовну заяву.

• визначення підсудності — господарський суд за ГПК або суд за ЦПК;
• розрахунок ціни позову та сплата судового збору;
• формування повного пакета доказів до першої заяви по суті;
• супровід експертизи та розгляду справи;
• виконання рішення після набрання ним законної сили.

Судовий збір сплачується у відсотку від ціни позову (суми збитків); його ставки описано у статті про судовий збір. Стягнути збитки повністю вдається лише за бездоганної доказової бази, тому підготовка має вирішальне значення. Оцінити перспективи стягнення вашої шкоди можна на консультації з адвокатами LEGIUS.