Стягнення неустойки, пені та штрафу за договором

Що таке неустойка: пеня та штраф

Неустойка — це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Цивільний кодекс розрізняє два її види, і вони працюють за різною логікою.

Штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Це разова санкція: нарахували один раз за сам факт порушення.

Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення. Це триваюча санкція, і її розмір залежить від того, скільки часу тривало порушення.

Чи можна стягувати обидві одночасно. Так. Вони мають різні підстави нарахування: штраф — за факт порушення, пеня — за його тривалість. Договір може передбачати і те, і інше. Головна умова — щоб обидві санкції були прямо прописані, бо неустойка не існує «за замовчуванням».

Форма домовленості. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі, і недодержання письмової форми тягне нікчемність. Тобто усна домовленість про пеню юридичної сили не має.

Неустойка і основний борг. Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання зобов’язання в натурі та не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків. Це важливо для формулювання позовних вимог: стягнення пені не «закриває» питання основної заборгованості.

Що ще називають штрафними санкціями. На практиці цим терміном часто охоплюють і 3 % річних та інфляційні втрати за статтею 625 ЦК. Юридично це не неустойка, а особлива відповідальність за порушення грошового зобов’язання — і саме тому її можна стягувати додатково. Про цю різницю йдеться нижче.

Підстави для стягнення

Щоб вимога про неустойку мала перспективу в суді, має збігтися кілька умов.

1. Санкція встановлена договором або законом. Неустойка не нараховується автоматично через сам факт порушення. Виняток — випадки, коли її розмір прямо встановлено законом (наприклад, для окремих видів зобов’язань чи у сфері захисту прав споживачів).

2. Зобов’язання порушено. Невиконання або неналежне виконання: не поставлено товар, не оплачено рахунок, прострочено строк виконання робіт, поставлено товар неналежної якості.

3. Є вина боржника — із важливим застереженням. Особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності вини, причому вина презюмується: доводити її кредитор не зобов’язаний, натомість боржник має довести її відсутність. Для суб’єктів підприємницької діяльності діє суворіше правило: вони відповідають незалежно від вини, якщо не доведуть, що належне виконання стало неможливим через непереборну силу.

4. Прострочення не спричинене самим кредитором. Боржник не вважається таким, що прострочив, якщо зобов’язання не могло бути виконане через прострочення кредитора — наприклад, замовник не надав доступ на об’єкт або вихідні дані.

Що не є підставою для звільнення. Відсутність грошей, складне фінансове становище, невиконання зобов’язань контрагентами боржника — усе це належить до звичайного підприємницького ризику і від відповідальності не звільняє.

Форс-мажор. Сертифікат Торгово-промислової палати підтверджує настання обставин, але не звільняє автоматично: боржник має довести причинний зв’язок між конкретною обставиною і неможливістю виконати саме це зобов’язання, а також те, що він вжив розумних заходів. Воєнний стан сам по собі універсальним виправданням не є — це стала позиція судів.

Розрахунок пені та штрафу

Штраф рахується просто: відсоток із договору помножений на суму невиконаного зобов’язання. Головне — правильно визначити базу: вся сума договору чи лише прострочена частина. Якщо договір не уточнює, суд тлумачить умову на користь обмеженого прочитання.

Пеня рахується за формулою: сума заборгованості × ставка за день × кількість днів прострочення. Але тут діє законодавче обмеження розміру.

Подвійна облікова ставка НБУ. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначений менший розмір пені.

Практичний наслідок: якщо в договорі написано «пеня 0,5 % за кожен день прострочення», стягненню підлягатиме не 0,5 %, а сума, обмежена подвійною обліковою ставкою. Умова про більший розмір не робить договір недійсним — вона просто не застосовується в частині перевищення.

Як рахувати, коли ставка змінювалася. Облікова ставка НБУ переглядається протягом року. Пеня рахується окремо за кожен період дії відповідної ставки, а потім суми підсумовуються. Єдиний розрахунок «за середньою ставкою» суди не приймають, і це найчастіша причина, через яку позов задовольняють частково.

Що включати в розрахунок. До позову додається таблиця: період, кількість днів, сума боргу в цьому періоді, ставка НБУ, подвійна ставка, нарахована сума. Такий документ має бути читабельним без калькулятора — суд перевіряє його арифметично.

З якого дня починається прострочення. З наступного дня після останнього дня строку виконання. Якщо строк визначений моментом вимоги, — через сім днів від дня пред’явлення вимоги, якщо інше не випливає з договору чи суті зобов’язання.

Негрошові зобов’язання. Обмеження подвійною обліковою ставкою стосується саме грошових зобов’язань. За порушення негрошових зобов’язань — скажімо, прострочення поставки чи виконання робіт — пеня рахується за ставкою з договору без цього обмеження, але підпадає під можливе зменшення судом.

Що змінило скасування ГК

Для цієї теми скасування Господарського кодексу має прямі й дуже конкретні наслідки, про які досі пишуть за старими шаблонами.

Що сталося. Законом № 4196-IX Господарський кодекс України втратив чинність з 28 серпня 2025 року. Разом із ним перестав діяти весь розділ про штрафні санкції у господарських зобов’язаннях — статті 230–233 ГК.

Зникло шестимісячне обмеження. Це головна новина. Частина 6 статті 232 ГК встановлювала, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено законом або договором. Саме ця норма десятиліттями обмежувала розмір пені у господарських спорах.

Цивільний кодекс аналогічного обмеження не містить. Отже, з 28 серпня 2025 року пеня за замовчуванням нараховується за весь період прострочення, а шестимісячна межа діє лише тоді, коли сторони самі прописали її в договорі.

Що це означає для кредитора. Суми стають суттєво більшими. Прострочення тривалістю два роки раніше давало пеню за шість місяців, тепер — за всі 24, якщо договір не каже інакше. Водночас зростає й ризик, що суд скористається правом зменшити неустойку: чим більша сума, тим імовірніше клопотання відповідача.

Що це означає для боржника. Старі розрахунки більше не захищають. Якщо ваш типовий договір спирався на «шість місяців за ГК», це обмеження варто внести до тексту договору прямо — інакше воно просто не застосовуватиметься.

Що з договорами, які посилаються на ГК. Сам договір чинності не втрачає. Але посилання на нечинну норму створює невизначеність, і тлумачити його доведеться в суді. Практичний висновок простий: типові договори варто переглянути й замінити посилання на ГК прямим описом умови — розмір штрафу, розмір пені, період нарахування, база обчислення.

Зникло й співвідношення неустойки та збитків із ГК. Тепер діє правило статті 624 ЦК: якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків, коли це передбачено договором. За замовчуванням же збитки відшкодовуються в частині, не покритій неустойкою. Про доказування збитків ми писали окремо — у статті про відшкодування збитків та упущеної вигоди.

Позовна давність на санкції

Тут закладена найбільша кількість втрачених грошей, бо строк не загальний.

Один рік замість трьох. До вимог про стягнення неустойки — штрафу, пені — застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Загальний трирічний строк застосовується до основного боргу, але не до санкцій.

Як рахується рік для пені. Оскільки пеня нараховується за кожен день прострочення окремо, право вимоги теж виникає щодня. Відповідно позовна давність обчислюється окремо за кожен день прострочення. Практичний результат: подаючи позов сьогодні, кредитор може стягнути пеню лише за останні 365 днів, навіть якщо прострочення триває три роки.

Як рахується рік для штрафу. Штраф — разова санкція, тому річний строк рахується від дня, коли кредитор довідався або міг довідатися про порушення, тобто зазвичай від першого дня прострочення.

Що робити, щоб не втратити. Не відкладати. Якщо контрагент не платить і перемовини затягуються, пеня «згорає» щодня. Варіанти: подати позов і паралельно домовлятися; зафіксувати визнання боргу боржником — визнання перериває перебіг позовної давності й відлік починається заново; прописати в договорі більш тривалий строк, бо закон дозволяє збільшити позовну давність за домовленістю сторін у письмовій формі.

Суд не застосовує давність сам. Позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення. Якщо відповідач про неї не заявив — суд стягне всю суму. Це робоча обставина для кредитора і привід для боржника не ігнорувати процес.

Воєнний стан і строки. Перебіг позовної давності в період дії воєнного стану зазнав законодавчих коригувань, і їх застосування залежить від конкретного періоду виникнення права вимоги. Якщо прострочення почалося у 2022–2023 роках, розрахунок строку потребує окремої перевірки, а не механічного віднімання року.

3 % річних та інфляційні

Це окремий і дуже недооцінений інструмент, який суттєво збільшує суму до стягнення.

Правило. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інша правова природа. Це не неустойка і не штрафна санкція. Інфляційні втрати компенсують знецінення грошей, а 3 % річних є платою за користування чужими коштами. Саме тому вони стягуються додатково до пені та штрафу, і це не є подвійною відповідальністю.

Позовна давність — три роки, а не один. Оскільки це не неустойка, спеціальна річна давність не застосовується. Для кредитора, який пропустив рік на пеню, це часто єдиний спосіб компенсувати втрати за попередні періоди.

Тільки грошові зобов’язання. Стаття 625 ЦК не застосовується до негрошових зобов’язань: за прострочення поставки товару чи виконання робіт інфляційні та 3 % річних не нараховуються.

Валютні зобов’язання. Інфляційні втрати за зобов’язаннями, вираженими в іноземній валюті, не нараховуються, бо індекс інфляції обчислюється для гривні. А от 3 % річних застосовуються.

Договір може змінити ставку. Формулювання «якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом» дозволяє сторонам підвищити 3 % річних. Для кредитора це дешевий і надійний механізм: на відміну від пені, він не обмежений подвійною обліковою ставкою і має трирічну давність.

Як рахувати. Інфляційні — за офіційними індексами споживчих цін Держстату, наростаючим підсумком за повні місяці прострочення. 3 % річних — від простроченої суми за фактичну кількість днів. Обидва розрахунки оформлюються окремими таблицями в додатку до позову.

Зменшення неустойки судом

Це найбільший ризик для кредитора і найсильніший аргумент для боржника.

Норма. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Раніше аналогічне правило дублювалося у статті 233 ГК, але після 28 серпня 2025 року залишилася єдина підстава — стаття 551 Цивільного кодексу.

Які обставини враховує суд. Практика виробила досить сталий перелік: ступінь виконання зобов’язання боржником; співвідношення суми неустойки з розміром дійсних збитків кредитора; майновий стан сторін; причини порушення і поведінка боржника після нього; чи не призведе стягнення до неплатоспроможності; наявність інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу.

Це право, а не обов’язок суду. Зменшення не відбувається автоматично. Але суд може застосувати його і з власної ініціативи, без клопотання відповідача, — саме тому кредитору варто завчасно обґрунтувати співмірність санкції наслідкам порушення.

Що зменшується, а що ні. Зменшенню підлягає саме неустойка — пеня і штраф. Основний борг, інфляційні втрати та 3 % річних за статтею 625 ЦК зменшенню за цією нормою не підлягають: у них інша правова природа.

Тактика кредитора. Показати реальні наслідки порушення: зірвані контракти, залучення кредитних коштів, простій, штрафи перед власними контрагентами. Навіть якщо збитки не стягуються окремо, документи про них працюють проти зменшення. Корисно також показати поведінку боржника: ігнорування претензій, відсутність часткових платежів, спроби вивести майно.

Тактика боржника. Заявити клопотання письмово з розрахунком співвідношення неустойки та можливих збитків; показати часткове виконання; надати документи про фінансовий стан; обґрунтувати об’єктивні причини прострочення. І обов’язково — заявити про застосування позовної давності, бо без такої заяви суд її не застосує.

Стягнення через суд покроково

Крок 1. Перевірити договір. Чи є умова про неустойку; який розмір; яка база нарахування; чи встановлено період нарахування; чи передбачений претензійний порядок; чи є застереження про підсудність.

Крок 2. Зробити розрахунок. Окремі таблиці для штрафу, пені, інфляційних та 3 % річних. Пеня — з розбивкою за періодами дії облікової ставки. Кожна таблиця має читатися самостійно.

Крок 3. Перевірити строки. Для неустойки — рік, і відлік для пені ведеться окремо за кожен день. Якщо рік сплив, зосередитися на статті 625 ЦК із її трирічним строком.

Крок 4. Надіслати вимогу. Загального обов’язкового претензійного порядку після скасування ГК більше немає, але вимога корисна: фіксує дату, підтверджує добросовісність, впливає на розподіл витрат і нерідко завершує спір без суду. Відповідь боржника з визнанням боргу перериває перебіг позовної давності.

Крок 5. Подати позов. До господарського суду — якщо обидві сторони є суб’єктами господарювання; до суду загальної юрисдикції — якщо стороною є фізична особа. Судовий збір за майновою вимогою у господарському суді становить 1,5 % ціни позову, але не менше 3 328 гривень у 2026 році; при поданні через «Електронний суд» застосовується коефіцієнт 0,8. Повні таблиці — у статті про судовий збір 2026.

Крок 6. Подумати про забезпечення позову. Якщо є ризик виведення активів, заява про забезпечення подається одночасно з позовом. Збір за неї у господарському суді — 0,5 прожиткового мінімуму, тобто 1 664 гривні.

Крок 7. Виконання. Рішення суду — це ще не гроші. Планувати виконавче провадження варто вже на етапі підготовки позову: перевірити майновий стан боржника, наявність рахунків, транспорту, нерухомості. Якщо боржник порушив договір і одночасно розриває його, вимоги часто поєднують — логіку ми описали у статті про розірвання договору через суд.

У LEGIUS ми ведемо справи про стягнення заборгованості та санкцій: перевіряємо договір і строки, готуємо розрахунки, що витримують перевірку судом, супроводжуємо забезпечення позову та виконання рішення. Напрям веде практика судових спорів. Щоб оцінити перспективу вашої вимоги, запишіться на консультацію.