Стягнення неустойки, пені та штрафу за договором

Що таке неустойка: пеня та штраф

Неустойка — це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов’язаний сплатити кредитору у разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язання. Поняття закріплене у статті 549 Цивільного кодексу України (ЦК). Закон розрізняє два її види: штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, а пеня — у відсотках від суми простроченого зобов’язання за кожен день прострочення.

Принципова відмінність полягає у природі нарахування: штраф є разовою санкцією, тоді як пеня нараховується безперервно за кожен день затримки. Сторони вправі передбачити в договорі обидва види одночасно, і це не вважатиметься подвійною відповідальністю, адже вони мають різну підставу нарахування. У господарських відносинах застосовуються також штрафні санкції за статтею 230 Господарського кодексу України (ГК).

Стягнення санкцій — поширена категорія справ для нашої практики судових спорів. Ще на етапі укладення договору ми радимо чітко формулювати умови про відповідальність, адже саме від точності цих формулювань залежить можливість реального стягнення.

Підстави та умови для стягнення

Право на неустойку виникає за наявності факту порушення зобов’язання. За загальним правилом статті 614 ЦК особа відповідає за порушення лише за наявності вини, проте у відносинах між суб’єктами господарювання діє підвищена відповідальність: підприємець звільняється від неї тільки за умови дії непереборної сили (форс-мажору).

Ключова умова стягнення договірної неустойки — її пряме закріплення в договорі. Якщо умова про пеню чи штраф у договорі відсутня, стягнути їх не вдасться, окрім випадків, коли неустойку прямо встановлено законом (наприклад, у відносинах захисту прав споживачів). Тому перевірка тексту договору — перший крок аудиту перспектив справи.

Важливо враховувати й обмеження статті 232 ГК: за загальним правилом нарахування штрафних санкцій за прострочення грошового зобов’язання у господарських відносинах припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено законом або договором. Сторони можуть подовжити цей строк, прямо передбачивши це в договорі.

Розрахунок пені та штрафу

Точний і документально обґрунтований розрахунок — обов’язкова частина позову. Помилка в ньому послаблює вимоги та може стати підставою для часткової відмови. Для пені розрахунок будується за формулою: сума заборгованості, помножена на відсоток пені за день, помножена на кількість днів прострочення.

Окремо діє обмеження для грошових зобов’язань. Згідно із Законом «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, навіть якщо договір передбачає вищий відсоток. Це обмеження суди застосовують послідовно.

Поряд із неустойкою за прострочення грошового зобов’язання кредитор має право вимагати на підставі статті 625 ЦК сплати 3% річних та інфляційних втрат. Ці суми мають іншу правову природу, ніж неустойка, тому стягуються додатково. Грамотне поєднання всіх складових суттєво збільшує суму до стягнення.

Позовна давність на стягнення санкцій

Особливість стягнення неустойки — скорочена позовна давність. За пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік, тоді як до основної вимоги про стягнення боргу діє загальний трирічний строк.

Це означає, що навіть за наявності права на стягнення тіла боргу протягом трьох років вимагати пеню та штраф можна лише за останній рік. Пропуск цього строку дає відповідачу підставу заявити про застосування позовної давності, і суд відмовить у стягненні санкцій. Тому зволікати з позовом про неустойку не варто.

Важливо також пам’ятати, що для пені, яка нараховується за кожен день, перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного дня прострочення. Ці нюанси ми ретельно перевіряємо на старті, як і у справах про відшкодування збитків.

Зменшення розміру неустойки судом

Боржники часто заявляють клопотання про зменшення неустойки. Суд має таке право на підставі частини третьої статті 551 ЦК, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення. У господарських відносинах аналогічне повноваження передбачено статтею 233 ГК.

Верховний Суд сформував усталену практику: зменшення неустойки є правом, а не обов’язком суду, і застосовується з урахуванням ступеня виконання зобов’язання, майнового стану сторін, співвідношення суми санкції та основного боргу. Суд враховує баланс інтересів, аби неустойка не перетворювалася на засіб безпідставного збагачення кредитора.

Кредитору варто заздалегідь готувати докази розміру завданих порушенням негативних наслідків, аби протидіяти клопотанню боржника про зменшення санкцій.

Наша стратегія завжди враховує цей ризик: ми обґрунтовуємо співмірність нарахованої неустойки та реальні наслідки порушення для клієнта.

Стягнення неустойки через суд покроково

Стягнення санкцій здебільшого відбувається разом із основним боргом у позовному провадженні. Для спорів між підприємствами це господарський суд за правилами ГПК, для спорів за участю фізичних осіб — суд за ЦПК. Алгоритм складається з кількох кроків:

• перевірка умов договору про відповідальність та строків нарахування;
• складення детального розрахунку пені, штрафу, 3% річних та інфляційних;
• підготовка позову з урахуванням спеціальної позовної давності;
• за потреби — клопотання про забезпечення позову для арешту активів боржника;
• супровід виконавчого провадження після виграшу.

Судовий збір сплачується у відсотку від ціни позову, до якої входить і сума неустойки. Детальніше про ставки — у матеріалі про судовий збір. Витрати на судовий збір та правничу допомогу можна стягнути з опонента при виграші. Обговорити перспективи стягнення санкцій можна на консультації з адвокатами LEGIUS.