Адвокат у спорах про дітей у Києві

Категорії справ

Спори про дітей — найважча категорія сімейних справ. Не через юридичну складність, а тому що ціна помилки вимірюється не грошима.

• Визначення місця проживання дитини — з ким вона житиме після розлучення.
• Порядок спілкування — графік побачень для того з батьків, хто проживає окремо.
• Усунення перешкод у спілкуванні та примусове виконання рішень.
• Виїзд дитини за кордон — тимчасовий або на постійне проживання.
• Повернення незаконно вивезеної дитини — за Гаазькою конвенцією.
• Позбавлення та поновлення батьківських прав.
• Встановлення й оспорювання батьківства.
• Опіка та піклування над дитиною.

Місце проживання дитини: як це вирішується насправді

Перше, що варто зняти: закон не надає переваги матері. Суд керується інтересами дитини, а не статтю того з батьків.

Що реально враховується: вік і стан здоров’я дитини, її прихильність до кожного з батьків, ставлення батьків до виконання обов’язків, умови проживання, можливість забезпечити розвиток і навчання, а також думка дитини, якщо вона досягла відповідного віку та зрілості.

У справі обов’язково бере участь орган опіки та піклування й подає письмовий висновок. Формально він не має наперед встановленої сили, фактично впливає сильно. Тому до обстеження умов проживання варто підготуватися, а не сприймати його як формальність.

Що працює як доказ: підтвердження умов для дитини, ваша фактична участь у житті — оплата гуртків, візити до лікаря, відвідування заходів, листування щодо навчання, характеристики від вихователів і вчителів.

Що не працює: компромат на другого з батьків без прив’язки до дитини. Такі докази часто обертаються проти того, хто їх подає. Детальніше — у матеріалі про визначення місця проживання дитини.

Коли не дають бачитися з дитиною

Друга за частотою причина звернень. Ключове, що варто знати одразу: несплата аліментів не є підставою перешкоджати побаченням, а перешкоджання не є підставою не платити. Це окремі речі.

Що ми робимо:

1. Встановлюємо графік — через орган опіки або суд, з конкретними днями, годинами, місцем і порядком передання дитини. Розмите «забезпечити можливість спілкування» потім неможливо виконати.
2. Організовуємо фіксацію перешкоджання — прибуття в час за рішенням, виклик поліції з реєстрацією звернення, відео, листування. Один зірваний візит нічого не доводить, потрібен масив.
3. Запускаємо примусове виконання — рішення про графік є виконавчим документом і виконується через виконавчу службу за участю органу опіки, а за потреби психолога.
4. Домагаємося санкцій — штраф за невиконання рішення, а при систематичному невиконанні — постановка питання про передання дитини.

Повний розбір механізму — у матеріалі про графік побачень і його виконання.

Виїзд дитини за кордон

Тема, яка стала значно гострішою за останні роки, і де найбільше помилок.

Тимчасовий виїзд. Порядок отримання згоди другого з батьків або її заміни судовим рішенням описаний у матеріалі про виїзд дитини за кордон.

Незаконне вивезення. Якщо дитину вивезли без згоди або не повернули після поїздки, працює Гаазька конвенція. Тут вирішує швидкість: якщо з дня переміщення минуло менше року, суд країни перебування зобов’язаний винести рішення про негайне повернення. Після року з’являється підстава для відмови — «дитина прижилася в новому середовищі».

Тому найгірше, що можна зробити, — місяцями вести переговори без юридичних дій. Звертатися треба одразу, паралельно з переговорами. Механізм — у статті про Гаазьку конвенцію.

Профілактика. Не давайте згоду на виїзд «на невизначений строк»: у ній мають бути конкретна країна, дати й мета поїздки.

Наш підхід

У спорах про дітей ми свідомо не працюємо на ескалацію. Причина прагматична: суд бачить, хто загострює конфлікт, і це впливає на результат. Батько чи мати, які демонструють готовність до діалогу, майже завжди виглядають переконливіше за того, хто прийшов з компроматом.

Тому ми:

• починаємо з переговорів і медіації там, де це можливо — графік, складений батьками, виконується значно частіше за нав’язаний судом;
• не втягуємо дитину в конфлікт і не готуємо її до опитування — це завжди помітно й завжди шкодить;
• чесно попереджаємо, коли позиція клієнта слабка, замість того щоб брати гроші за завідомо програшну справу;
• фіксуємо перешкоджання паралельно з переговорами — на випадок, якщо домовитися не вдасться.

І окремо: ми не беремося допомагати «забрати дитину», якщо за цим стоїть бажання покарати другого з батьків, а не інтереси дитини.