Три роки рахуються не від дати розлучення, а від дня, коли ви дізналися про порушення свого права — і це лише перший шар. Другий: із 2 квітня 2020 року строк спочатку продовжувався на карантин, потім був зупинений на воєнний стан, а з 4 вересня 2025 року знову спливає. Розбираємо обидва шари з практикою Верховного Суду та точними датами.
Головна помилка в підрахунку строку
Найпоширеніше переконання: «майно можна поділити протягом трьох років після розлучення, потім — усе». Це неправильно, і саме через це люди роками не звертаються до суду, вважаючи, що вже пізно.
Строк справді становить три роки. Але він рахується не від дати розірвання шлюбу.
Норма сформульована так (частина друга статті 72 Сімейного кодексу України): до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, і позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Відлік починається саме від цього дня — а він може настати і через п’ять, і через десять років після розлучення.
Верховний Суд формулює це прямо: за вимогами про поділ спільного майна подружжя при визначенні початку перебігу позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного з подружжя.
І ще один висновок, який варто знати: факт незвернення з позовом про поділ майна подружжя не є підставою для припинення права власності на спільну сумісну власність. Право не «згоряє» від того, що ним не користувалися.
Загальні правила самого поділу ми розбираємо в матеріалі про поділ майна подружжя.
Від якої дати рахується давність
Типова ситуація виглядає так. Подружжя розлучилося у 2018 році. Квартира, придбана у шлюбі, залишилася зареєстрованою на чоловіка. Дружина продовжувала там проживати, ніхто нічого не оспорював, спору не було.
У 2026 році чоловік продає квартиру. Саме в цей момент право дружини порушено — і саме з цього моменту починається відлік трьох років.
Логіка проста: доки ніхто не заперечує вашого права на спільне майно, порушення немає, а без порушення немає й підстав для позову. Сам факт розлучення права співвласника не припиняє.
Верховний Суд України сформулював це ще у 2015 році, і відтоді висновок послідовно відтворюється: неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.
Наскільки далеко це може зайти, показує реальна справа. Подружжя у шлюбі отримало однокімнатну квартиру за ордером, пайовий внесок сплачувався частками зі спільного сімейного бюджету, шлюб розірвано у 1993 році, а свідоцтво про право власності колишній чоловік отримав лише у 2010-му. Позов про визнання права на 1/2 частини подано через 24 роки після розлучення. Суд першої інстанції відмовив саме через давність; апеляційний суд позов задовольнив, і Верховний Суд із цим погодився, вказавши: визначальним у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності є день, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Ще один орієнтир із практики: передумовою звернення до суду є наявність спору між подружжям щодо порядку поділу майна. Немає спору — немає й порушення, від якого рахувати строк.
Що вважається порушенням права
Це центральне питання таких справ, і від відповіді на нього залежить результат. Нижче — обставини, які практика розглядає як порушення права співвласника, і обставини, які ним не є.
Порушенням права зазвичай вважають:
- відчуження спільного майна без вашої згоди — продаж, дарування, внесення до статутного капіталу;
- пряме заперечення вашого права — заява другої сторони про те, що майно лише її, зокрема у листуванні, у суді чи у зверненні до реєстратора;
- перешкоджання у користуванні — зміна замків, недопуск до житла, виселення;
- реєстрація права власності лише на одного з подружжя за обставин, коли це стало для вас відомим і спірним;
- відмова визнати вашу частку при спробі розпорядитися майном.
Порушенням права, за практикою, не є:
- саме розірвання шлюбу — воно не припиняє спільної сумісної власності;
- незвернення з позовом протягом будь-якого часу;
- накладення арешту із забороною відчуження — це лише обмеження права розпорядження і не свідчить про порушення чи невизнання ваших прав;
- попередній судовий спір, у якому ваше право було підтверджено. У конкретній справі звернення одного з подружжя у 2004 році з позовом про визнання права власності на квартиру, рішення за яким апеляційний суд скасував, підтвердивши право спільної сумісної власності, суд не визнав початком перебігу позовної давності — бо такий факт не підтверджує заперечення прав другої сторони;
- вільне проживання у майні. У тій самій справі апеляційний суд врахував, що позивач мав вільний доступ до квартири, проживав у ній, і його права з моменту придбання не зменшилися і не порушилися — отже підстав вважати давність пропущеною немає.
Практичний висновок: у спорі про давність доказують не дати, а подію порушення. Тому в позові варто прямо вказати, коли і в чому полягло порушення, і підкріпити це документом — витягом з реєстру про перехід права, листуванням, актом про недопуск, позовом другої сторони.
Поділ під час шлюбу: строку немає
Частина перша статті 72 Сімейного кодексу України встановлює пряме правило: позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.
Поки шлюб триває, поділити майно можна в будь-який момент — за нотаріальним договором про поділ або в судовому порядку, і жодні строки цього не обмежують. Право на поділ існує незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України), а якщо подружжя не домовилося про порядок поділу, спір вирішує суд (частина перша статті 71 СК України).
Із цього випливає тактичний висновок, про який рідко говорять: якщо відносини фактично зруйновані, але шлюб формально не розірвано, питання давності взагалі не виникає. Інколи має сенс спершу поділити майно, а вже потім розривати шлюб — особливо коли майно оформлене на другого з подружжя і є ризик його відчуження. Альтернативний інструмент на цей випадок — шлюбний договір, який визначає режим майна наперед.
Варто пам’ятати і про майно осіб, які проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу: набуте за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності, але конструкція доказування там інша — спершу встановлюється сам факт спільного проживання.
Карантин і воєнний стан: що сталося зі строками
Це другий шар, без якого розрахунок строку сьогодні буде неправильним. Загальна позовна давність у три роки встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України — і саме ця стаття потрапила під дію надзвичайних норм. Хронологія така.
Етап 1. Карантинне продовження: з 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12: під час дії карантину строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 6 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 визначила точку відліку: продовження розпочалося не з дня запровадження карантину (12 березня 2020 року), а з дня набрання чинності Законом № 540-IX, тобто з 2 квітня 2020 року. Карантин скасовано з 30 червня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.
Етап 2. Воєнний стан, перша редакція: до 29 січня 2024 року. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX ті самі Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 19: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257–259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.
Етап 3. Зупинення: з 30 січня 2024 року до 3 вересня 2025 року. Законом України від 8 листопада 2023 року № 3450-IX пункт 19 викладено в новій редакції: замість «продовжуються на строк його дії» — «перебіг позовної давності зупиняється на строк дії такого стану». Формулювання змінилося принципово, і це не стилістика: продовження і зупинення мають різну механіку.
Етап 4. Відновлення: з 4 вересня 2025 року. Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX пункт 19 виключено. Перебіг позовної давності відновився: строк, що перебував у стані зупинення, продовжує спливати з дня набрання чинності цим законом.
Узагальнений розрахунок, яким послуговується Велика Палата Верховного Суду: якщо позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, то строк звернення до суду спочатку було продовжено до 30 червня 2023 року (карантин), потім до 29 січня 2024 року (воєнний стан у першій редакції), а з 30 січня 2024 року перебіг зупинився на строк дії воєнного стану; з 4 вересня 2025 року строк поновив свій перебіг.
Дві практичні деталі на додачу. По-перше, Касаційний цивільний суд визнав, що пункт 12 застосовується і тоді, коли тривалість позовної давності була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України. По-друге, Верховний Суд окремо звернув увагу на доктринальний момент: нормами глави 19 «Позовна давність» ЦК України взагалі не передбачено можливості продовження позовної давності — лише зупинення та переривання, тому «карантинне продовження» було винятковою нормою перехідних положень, а не загальним правилом.
Що з цього випливає для вашої справи: якщо порушення права сталося у 2019–2022 роках і ви вважали строк пропущеним, його, найімовірніше, не пропущено — через накладення карантинного продовження та воєнного зупинення. Але з 4 вересня 2025 року годинник знову працює, тому відкладати звернення більше немає підстав.
Як заявляється давність у суді
Тут діє правило, яке часто вирішує справу на користь позивача. Згідно зі статтею 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Три наслідки цього правила:
- Суд не застосовує давність з власної ініціативи. Якщо відповідач про неї не заявив, суд розглядає справу по суті, навіть коли строк формально спливає.
- Заява має бути зроблена вчасно. Вперше заявити про давність в апеляції вже не можна — заява робиться до ухвалення рішення судом, який розглядає справу.
- Позов варто подавати навіть за сумнівного строку. Ризик обмежений, а відповідач може просто не скористатися своїм правом.
Якщо ви на стороні відповідача і заявляєте про давність, обставини, які потрібно обґрунтувати, такі: момент, коли позивач знав, мав можливість або повинен був дізнатися про порушення свого права на майно; наявність або відсутність у нього можливості чи обов’язку знати про порушення ще до розірвання шлюбу; обставини, за яких порушення могло розпочатися ще до припинення шлюбу; момент припинення шлюбу — органом державної реєстрації актів цивільного стану чи судом; і, нарешті, наявність або відсутність поважних причин пропуску, підтверджених доказами.
Якщо ви позивач — дзеркально: ваше завдання довести, що подія порушення настала пізніше, ніж твердить відповідач, і що до неї у вас не було ні підстав, ні об’єктивної можливості дізнатися про заперечення вашого права.
Поновлення пропущеного строку
Навіть якщо давність спливла, справа не обов’язково програна. Цивільний кодекс дозволяє суду визнати причини пропуску поважними і захистити порушене право попри сплив строку — але це виняток, який треба доводити.
Обставини, які практика розглядає як поважні:
- тривала тяжка хвороба, що об’єктивно унеможливлювала звернення до суду;
- обставини, пов’язані з воєнними діями: перебування в районі бойових дій, на тимчасово окупованій території, у полоні, служба у Збройних Силах;
- статус внутрішньо переміщеної особи, втрата документів разом із житлом;
- об’єктивна неможливість дізнатися про порушення — наприклад, коли відчуження майна було приховане, а відомості з реєстру стали доступні значно пізніше;
- введення в оману другою стороною щодо долі майна.
Що поважними причинами не визнається: незнання закону, зайнятість, відсутність коштів на адвоката, надія домовитися мирно, тривалі перемовини без фіксації, звернення «не до того» органу.
Технічно важливо: обставини мають бути підтверджені доказами з датами — медичними документами, довідкою про статус ВПО, витягом про службу, довідкою про перебування на окупованій території. Загальні твердження про «складні часи» суд не переконають, і це стосується будь-якої категорії справ, не лише сімейних.
Що робити: алгоритм
Порядок, у якому ми оцінюємо такі справи до подання позову.
- З’ясувати, чи розірвано шлюб. Якщо ні — давність не застосовується взагалі, і питання знімається.
- Знайти подію порушення. Не дату розлучення, а конкретну дію другої сторони: продаж, дарування, недопуск, заперечення права. Зафіксувати її датою й документом.
- Замовити витяги з реєстрів. Державний реєстр речових прав покаже, коли і на кого зареєстровано право та чи були переходи. Це часто і є той документ, що встановлює дату порушення.
- Накласти карантин і воєнний стан. Перевірити, чи не спливла давність станом на 2 квітня 2020 року, і провести розрахунок за чотирма етапами з розділу вище.
- Оцінити поважні причини — на випадок, якщо строк усе ж визнають пропущеним, і зібрати підтвердження з датами.
- Подати позов, не чекаючи. З 4 вересня 2025 року строк знову спливає, а відповідач у будь-який момент може вчинити дію, яка ускладнить захист, — наприклад, продати майно добросовісному набувачеві.
- Паралельно — забезпечення позову. Арешт майна або заборона відчуження на час розгляду зберігає сам предмет спору. Виграна справа щодо вже проданої квартири має значно меншу практичну цінність.
Супутні питання ми розбираємо в матеріалах про поділ майна подружжя та поділ іпотечної квартири. Оцінити, чи спливла давність у вашій ситуації, і побудувати позицію можна на консультації.
Послуги напряму: Стягнення та зміна розміру аліментів, Визначення місця проживання дитини, Встановлення та оспорювання батьківства.
Питання та відповіді
Скільки років є на поділ майна після розлучення?
Три роки, але вони рахуються не від дати розірвання шлюбу, а від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права на спільне майно (частина друга статті 72 СК України). Це може статися і через багато років після розлучення.
Чи можна поділити майно через 10 років після розлучення?
Так, якщо порушення права сталося нещодавно — наприклад, друга сторона щойно продала спільну квартиру або відмовилася визнати ваше право. Верховний Суд підтримував позов, заявлений через 24 роки після розлучення, бо визначальним є день, коли особа довідалася про порушення, а не дата припинення шлюбу.
Чи діє позовна давність, якщо шлюб не розірвано?
Ні. Частина перша статті 72 СК України прямо встановлює, що позовна давність не застосовується до вимог про поділ спільного майна подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. Поділити майно можна в будь-який момент — за нотаріальним договором або в суді.
Чи впливають карантин і воєнний стан на цей строк?
Так, і суттєво. Якщо давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, строк спочатку було продовжено до 30 червня 2023 року на час карантину, потім до 29 січня 2024 року за першою редакцією пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, а з 30 січня 2024 року перебіг зупинився на строк дії воєнного стану. З 4 вересня 2025 року, після виключення пункту 19 Законом № 4434-IX, строк знову спливає.
Чи є порушенням права сам факт арешту майна?
Ні. Практика виходить із того, що накладення арешту із забороною відчуження не свідчить про порушення чи невизнання прав співвласника, а є лише обмеженням права розпорядження, тому від цієї дати позовна давність не відлічується.
Чи застосує суд позовну давність сам?
Ні. За статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Тому подавати позов має сенс навіть за сумнівного строку — відповідач може просто не скористатися своїм правом.
Які причини пропуску строку суд вважає поважними?
Тривала тяжка хвороба, обставини, пов’язані з воєнними діями, перебування в окупації чи полоні, статус внутрішньо переміщеної особи, об’єктивна неможливість дізнатися про порушення через його приховування. Незнання закону, зайнятість, відсутність коштів на адвоката чи надія домовитися мирно поважними причинами не визнаються, і будь-яка обставина має бути підтверджена доказами з датами.
Читайте також
Поділ майна подружжя: як справедливо розділити нажите
Презумпцію спільності майна доводити не потрібно — її спростовує той, хто заперечує. А трирічна давність рахується не від дня розлучення, а від дня, коли ви дізналися про порушення права. Розбираємо обидва правила та практику ВС щодо реального поділу.
ЧитатиШлюбний договір: навіщо потрібен і як його скласти
За шлюбним договором не може передаватися у власність нерухоме майно — але умова про непоширення статті 60 СК на набуте в шлюбі майно, за позицією ВС 2026 року, сама собою цієї заборони не порушує. Розбираємо межі договору та підстави недійсності.
ЧитатиІпотечна квартира при розлученні: як ділиться житло і борг
Квартира в іпотеці ділиться разом із боргом — і рішення суду про поділ не переписує кредитний договір. Розбираємо, чому подружжя відповідає перед банком солідарно, що насправді означає «частка в іпотечному майні», чотири робочі сценарії виходу, як доводиться особистий перший внесок і коли платежі одного з подружжя дають підставу відступити від рівності часток.
Читати