Розлучення з іноземцем

ДРАЦС чи суд

Громадянство другого з подружжя саме по собі не блокує жоден шлях. Розвилка та сама, що й для двох українців, і визначається двома обставинами: чи є спільні неповнолітні діти і чи є згода обох.

Якщо один із подружжя не може прийти до ДРАЦС особисто, це не тупик. Його частину спільної заяви можна заповнити й засвідчити в нотаріуса, або засвідчити двомовну заяву в нотаріуса чи в консульській установі та легалізувати. Заяву можна подати і в електронній формі з кваліфікованим електронним підписом.

Окремий спрощений варіант для тих, хто вже за кордоном: якщо подружжя не має спільних неповнолітніх дітей і перебуває в одній іноземній державі, вони можуть разом звернутися до найближчої закордонної дипломатичної установи України зі спільною заявою про розірвання шлюбу.

Практичне застереження: адміністративний шлях передбачає згоду. Для пар, де один з подружжя проти розлучення або зник, ДРАЦС недоступний практично завжди — залишається суд. Базові правила — у матеріалі про розірвання шлюбу. Контекст — практика сімейного права.

Підсудність: де розлучатися

Тут є норма, про яку мало хто знає, і вона радикально змінює порядок дій.

Загальне правило: підсудність справ з іноземним елементом визначається ЦПК, законом або міжнародним договором (ст. 497 ЦПК), а компетенція судів України — за статтею 76 Закону «Про міжнародне приватне право» № 2709-IV. Якщо один із подружжя проживає в Україні, діють звичайні правила статей 27 і 28 ЦПК: за зареєстрованим місцем проживання відповідача, а за домовленістю подружжя — за місцем проживання будь-кого з них.

Але якщо обоє проживають за межами України, працює стаття 29 ЦПК: підсудність справи про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду одноособово в порядку статті 33 ЦПК. Те саме правило діє для справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за кордоном.

Що це означає на практиці: не можна просто подати позов до «якогось» райсуду в Україні. Спершу подається звернення про визначення підсудності, Верховний Суд ухвалою визначає конкретний суд, і лише тоді подається позов. Пропуск цього кроку означає повернення позовної заяви й втрату часу — а для пар, які обоє живуть за кордоном, це найтиповіша ситуація.

І перше, що робить суд у справі з іноземним елементом, — перевіряє, чи існує між Україною та державою другого з подружжя двосторонній договір про правову допомогу в сімейних і цивільних справах. Якщо договір є, застосовуються його положення, і вони можуть встановлювати власні правила підсудності. Тому перевірка договору — нульовий крок, до будь-яких інших дій.

Ще один критерій, на який звертають увагу суди, — де було укладено шлюб. Якщо шлюб укладено в Україні й на момент розірвання обоє проживають в Україні, процедура така сама, як для громадян України, навіть коли один із подружжя іноземець. Укладення шлюбу на території України є також тією подією, що може обґрунтувати компетенцію українського суду за відсутності двостороннього договору.

Яке право застосує суд

Підсудність і застосовне право — різні питання. Український суд може розглядати справу, застосовуючи при цьому іноземне право, і навпаки.

Базові колізійні правила у справах про розірвання шлюбу:

• якщо подружжя має спільне громадянство — застосовується законодавство держави цього громадянства;
• якщо громадянства різні — застосовується законодавство держави, на території якої подружжя проживає;
• якщо між державами є двосторонній договір про правову допомогу — його норми мають пріоритет і можуть встановлювати інше правило.

За відсутності двостороннього договору українські суди можуть розглядати справи з іноземним елементом, зокрема якщо сторони визначили своєю угодою підсудність судам України або якщо на території України мала місце дія чи подія, що стала підставою позову — наприклад, укладення шлюбу з видачею українського свідоцтва.

Практичний наслідок, який варто розуміти заздалегідь: суд розриває шлюб, але супутні питання можуть мати іншу підсудність і інше застосовне право. Місце проживання дитини, аліменти, поділ майна, що розташоване за кордоном, — усе це окремі предмети, і зручна для розлучення юрисдикція може виявитися незручною для них. Про стягнення утримання з боржника за кордоном ми пишемо в матеріалі про аліменти з іноземця.

Документи та їх легалізація

Є деталь, яка регулярно стає неприємним відкриттям уже після процесу.

При судовому розлученні свідоцтво про розірвання шлюбу не видається. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду, яке набрало законної сили. Шлюб припиняється з моменту набрання рішенням законної сили.

Звідси наслідок для використання за кордоном: апостиль ставиться на самому рішенні суду з відміткою про набрання законної сили, а не на свідоцтві — свідоцтва просто немає. Люди часто місяцями шукають, де «отримати свідоцтво про розлучення після суду», і втрачають час.

Базовий набір для позову про розірвання шлюбу з іноземцем:

• свідоцтво про шлюб (а якщо шлюб укладено за кордоном — із перекладом і легалізацією чи апостилем);
• документи, що посвідчують особи подружжя; для іноземця — документ, що підтверджує законність перебування в Україні, якщо він тут перебуває;
• документи про дітей, якщо вони є;
• відомості про місце проживання відповідача за кордоном — для належного повідомлення;
• квитанція про сплату судового збору.

Якщо раніше хтось із подружжя вже був у шлюбі, додаються свідоцтво про розлучення, або рішення суду, якщо шлюб розривався в суді, або документ про зміну прізвища.

Повідомлення відповідача, який живе за кордоном, — найдовша частина процесу й водночас найважливіша. Належне інформування є умовою визнання українського рішення за кордоном: рішення, ухвалене без нього, у більшості держав виконуватися не буде. Тому закладати на цей етап кілька місяців розумніше, ніж потім проходити все заново.

Визнання іноземного рішення в Україні

Процедура дзеркальна, і її обсяг залежить від того, що саме у вас на руках.

Варіант перший — документ про розірвання шлюбу, оформлений за кордоном адміністративним органом. Для використання в Україні потрібні апостиль або консульська легалізація плюс нотаріально засвідчений переклад. У частині випадків цього достатньо, і окрема судова процедура не потрібна.

Варіант другий — рішення іноземного суду, щодо якого є спір або яке потрібне для подальших процедур. Тут застосовується механізм визнання іноземного рішення українським судом. За статтею 81 Закону «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у випадках, передбачених міжнародним договором, або за принципом взаємності.

Клопотання про визнання подається до суду за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника чи його майна; у визнанні може бути відмовлено лише з підстав, передбачених відповідним договором. Серед багатосторонніх інструментів у цій сфері — Конвенція про визнання рішень про розлучення та про окреме проживання подружжя, прийнята Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права у 1970 році, та двосторонні договори про правову допомогу.

Практична порада: перевіряти конфігурацію до початку дій, а не після. Від того, чи є між державами чинний договір і яке рішення у вас на руках, залежить, чи достатньо апостиля з перекладом, чи потрібна повна судова процедура визнання. Ці два шляхи відрізняються і за строками, і за вартістю в кілька разів.

Юристи практики сімейного права LEGIUS супроводжують розлучення з іноземним елементом — від визначення підсудності до легалізації результату. Про укладення шлюбу з іноземцем — у матеріалі про шлюб з іноземцем.