Аліменти з іноземця

Два шляхи стягнення

Якщо платник аліментів — іноземець або проживає за кордоном, стягнути кошти складніше, але реально. Є два принципово різні шляхи, і обрати треба один свідомо, а не пробувати обидва по черзі.

1. Отримати рішення українського суду, а потім звернутися до компетентного органу країни боржника з клопотанням про його визнання та надання дозволу на примусове виконання.
2. Одразу звернутися до компетентного органу іноземної держави із заявою про винесення рішення щодо аліментів — у тому числі у випадках, коли спершу потрібно встановити батьківство.

Перший шлях швидший на старті: український суд розглядає справу за місцем проживання позивача, судовий збір невеликий, процес звичний. Другий — довший, але дає рішення, яке в країні виконання не потребує окремої процедури визнання й ураховує місцеві стандарти утримання, зазвичай вищі за українські.

Вибір визначається двома обставинами: чи є між Україною та країною боржника чинний договір, і чи відома адреса боржника. Базові правила нарахування — у статті аліменти на дитину. Це напрям на стику внутрішнього та міжнародного права в межах нашої практики сімейного права.

Міжнародні конвенції

Україна є стороною кількох багатосторонніх договорів, і від того, який із них застосовується, залежить уся процедура.

Важлива технічна деталь про співвідношення: за статтею 49 Конвенції 2007 року у відносинах між її Договірними державами вона замінює Конвенцію 1956 року настільки, наскільки сфери їх застосування збігаються. Тому перше, що треба зробити, — перевірити, чи набрала Конвенція 2007 року чинності для конкретної країни щодо України. Від цього залежить і процедура, і перелік документів.

Роль центрального органу в Україні виконує Міністерство юстиції. Через нього можна передати справу для стягнення в іншій державі, і цей шлях не вимагає пошуку адвоката за кордоном на старті.

Суд в Україні: що зробити правильно

Позов про стягнення аліментів розглядається судом України за місцем проживання позивача — тобто того з батьків, з ким живе дитина. Виїзд відповідача за кордон цього не змінює.

Але є умова, від якої залежить уся подальша доля рішення, і про неї дізнаються надто пізно: обов’язковою умовою для подальшого визнання рішення за кордоном є належне інформування відповідача про судовий процес, коли він відсутній на території України. Якщо боржника не повідомили за правилами — через дипломатичні канали чи в порядку, передбаченому договором, — іноземний суд у визнанні відмовить, і весь процес доведеться починати заново.

Практичний висновок: позов, поданий «швидко, бо все одно відповідач за кордоном і не прийде», дає рішення, яке ніде не виконується. Повідомлення відповідача коштує часу — кілька місяців — і цей час закладається у план.

Що варто зафіксувати в матеріалах справи ще в першій інстанції:

• докази направлення відповідачу повідомлення про засідання та спосіб такого направлення;
• журнал (протокол) судового засідання, у якому справу розглянуто по суті;
• усе, що відомо про доходи й майно боржника за кордоном.

За статтею 191 СК аліменти присуджуються від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу — з дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач доведе, що вживав заходів для їх одержання, але не міг отримати через ухилення платника, — у такому разі суд може присудити їх не більш як за десять років.

Клопотання про визнання рішення

Якщо рішення українського суду вже є, наступний крок — клопотання про його визнання та надання дозволу на примусове виконання. Надіслати його можна двома способами: напряму до компетентного суду держави виконання, якщо адреса відома, або через Міністерство юстиції України — тоді клопотання подається через суд, який ухвалив рішення в першій інстанції.

Клопотання має містити інформацію про боржника, і чим вона повніша, тим вищі шанси:

• прізвище, ім’я, по батькові, дата народження;
• місце проживання протягом останніх п’яти років, якщо відоме;
• рід занять, місце роботи — бажано з адресою та телефоном роботодавця;
• фотографія;
• дані про фінансовий стан, сімейні обставини, належне йому майно;
• будь-яка інша інформація, що сприятиме встановленню місцезнаходження боржника.

Додаються документи, оформлені судом, що виніс рішення:

1. копія судового рішення;
2. довідка про те, що рішення набрало законної сили;
3. довідка про часткове виконання або невиконання рішення на території України;
4. довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день судового засідання, — якщо він не брав участі в засіданні;
5. копія журналу судового засідання;
6. документ, що посвідчує повноваження представника, якщо клопотання подає представник.

Документи перекладаються й оформлюються за вимогами конкретного договору. Якщо договором перелік не визначений або договору немає, подається саме цей базовий набір. Мін’юст передає клопотання до компетентного органу, а в разі відсутності чинного договору або невідповідності документів — повертає із зазначенням причин. Тому комплектність перевіряється до подання, а не після.

Подібну логіку має й розлучення з іноземцем щодо визнання рішень, а загальний механізм примусового виконання описаний у матеріалі про виконання судового рішення.

Розміри аліментів у 2026 році

Українські стандарти варто знати заздалегідь — зокрема тому, що вони часто нижчі за ті, які дало б рішення іноземного суду, і це аргумент на користь другого шляху.

Мінімальний гарантований розмір закріплений частиною другою статті 182 СК: аліменти на одну дитину не можуть бути меншими за 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір — це повний прожитковий мінімум, і суд може присудити його за умови достатності заробітку платника.

Якщо аліменти стягуються у частці від доходу, діють класичні частки: 1/4 на одну дитину, 1/3 на двох, 1/2 на трьох і більше. У наказному провадженні, тобто без спору, розмір не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Окрема норма, корисна при старих рішеннях: за статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти в розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру. Тобто рішення, ухвалене багато років тому на суму 300 ₴, виконується вже за актуальним мінімумом — звертатися до суду за зміною розміру заради цього не потрібно.

Якщо боржник уже за кордоном

Коли рішення є, а боржник виїхав, є інструменти і в межах України.

Заборгованість за весь минулий час. Якщо за виконавчим листом, пред’явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв’язку з розшуком платника або з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час — без обмеження трьома роками. Це важлива норма: виїзд не «обнуляє» період, а лише відкладає стягнення.

Обмеження прав боржника. Якщо сукупна заборгованість перевищує суму платежів за чотири місяці (три місяці — якщо аліменти сплачуються на дитину з інвалідністю або тяжкохвору дитину), державний виконавець виносить постанови про тимчасове обмеження боржника у правах — зокрема у праві виїзду за межі України, керування транспортними засобами, користування зброєю. Для боржника, який планує повертатися, це реальний тиск.

Єдиний реєстр боржників. Відомості про боржника вносяться до реєстру, і це створює наслідки при нотаріальних діях і операціях з майном.

Кримінальна відповідальність за ухилення. Тут є процесуальна особливість, яку варто знати: провадження за ухилення від сплати аліментів може бути розпочато лише на підставі заяви потерпілого (ст. 477 КПК). Тобто звернутися до правоохоронних органів може виключно стягувач — виконавець цього за вас не зробить, він лише надсилає письмове роз’яснення про таке право.

Детальніше про розрахунок і стягнення боргу — у матеріалі про заборгованість з аліментів.

Окремо про боржників на території росії: щодо них механізми міжнародної співпраці фактично не працюють, і реалістично розраховувати можна лише на стягнення з майна та доходів, що є в Україні.

Практичні поради

1. Спершу перевірте договір. Чи є між Україною та країною боржника чинний договір і чи набрала для неї чинності Конвенція 2007 року. Від цієї відповіді залежить усе інше, включно з вибором шляху.
2. Зберіть дані про боржника до подання позову — адреси за п’ять років, роботодавець, майно, фотографія. Це саме той перелік, який потім дослівно переходить у клопотання.
3. Не економте на повідомленні відповідача. Рішення, ухвалене без належного інформування боржника, за кордоном не визнають. Це найчастіша причина, через яку все доводиться починати заново.
4. Оцініть другий шлях. Якщо боржник давно живе й працює за кордоном, рішення місцевого органу може виявитися і швидшим у виконанні, і вищим за сумою.
5. Не зволікайте. Борг накопичується, але доказів ухилення з часом стає менше, а контакти з боржником втрачаються. Крім того, аліменти за минулий час присуджуються лише за умови доведення спроб їх одержати.

Юристи практики сімейного права LEGIUS супроводжують справи про стягнення аліментів із боржників за кордоном — від позову в Україні до клопотання про визнання рішення. Більше матеріалів — у розділі сімейне право.