Аліменти на дитину в Україні

Хто обирає спосіб стягнення

Обов’язок утримувати дитину не залежить від того, чи батьки в шлюбі, чи живуть разом. Він існує до досягнення дитиною повноліття, а в окремих випадках — і після.

Закон дає два способи визначення аліментів, і право вибору між ними належить конкретній особі. Частина 3 статті 181 Сімейного кодексу України: аліменти присуджуються у частці від доходу матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі — за вибором того з батьків або іншого законного представника дитини, разом із яким проживає дитина.

Це принципово: спосіб обирає не суд і не платник, а той, з ким дитина живе. Платник може оспорювати розмір, але не спосіб.

Три шляхи отримати аліменти, від найпростішого:

1. Договір між батьками. Батьки можуть у позасудовому порядку домовитися про участь того з них, хто проживає окремо, в утриманні дитини в грошовій формі. Нотаріально посвідчений договір має силу виконавчого документа — це найшвидший і найдешевший шлях.
2. Судовий наказ — спрощена процедура для стягнення у частці від доходу.
3. Позов — коли потрібна тверда грошова сума, нестандартний розмір або є спір.

Окремо варто знати: неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу. Це стає актуальним, коли дитині виповнюється 14 років.

Ці справи ведуть адвокати практики сімейного права LEGIUS. Якщо аліменти — частина більшого спору, варто одразу врахувати й питання, з ким дитина житиме: порядок описано в матеріалі про визначення місця проживання дитини.

Розміри аліментів у 2026 році

Усі межі прив’язані до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Законом «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлено:

Від цих показників закон відраховує три різні величини, і їх постійно плутають між собою.

Що важливо в цих трьох рядках:

1. Мінімальний гарантований розмір — це підлога, нижче якої суд піти не може. До 2017 року він становив 30 % прожиткового мінімуму; Законом № 2475-VIII від 03.07.2018 його закріплено на рівні 50 %.
2. Рекомендований розмір не є автоматичним. Абзац 3 частини 2 статті 182 СК формулює це прямо: мінімальний рекомендований розмір становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Тобто щоб отримати цю суму, потрібно доводити доходи платника, а не лише посилатися на норму.
3. Максимум — 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, і ця межа працює навіть за дуже високих доходів платника.

Обставини, які суд враховує при визначенні розміру, перелічені у статті 182 СК: стан здоров’я та матеріальне становище дитини і платника, наявність у платника інших дітей та осіб, яких він за законом зобов’язаний утримувати, наявність у дитини рухомого й нерухомого майна та інші обставини, що мають істотне значення.

Частки від доходу за статтею 183 СК

Якщо обрано стягнення у частці від доходу, застосовуються такі розміри:

Тут є механіка, про яку мало хто знає до першого зіткнення. Аліменти на двох і більше дітей завжди визначаються у ЄДИНІЙ частці від заробітку, яка стягується до досягнення повноліття найстаршою дитиною (така позиція сформульована, зокрема, у рішенні Вищого спеціалізованого суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 756/14962/15).

Що відбувається далі: після досягнення повноліття найстаршою дитиною аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Тобто розмір не перераховується автоматично на нову частку — він зменшується на відповідну долю.

Єдина частка також має власну підлогу:

• не менше 60 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, якщо діти належать до однієї вікової категорії (до 6 або від 6 до 18 років);
• не менше суми, що складається з 30 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, якщо діти належать до різних вікових категорій.

І практичне обмеження з іншого закону: частина 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє утримувати із заробітної плати боржника до 50 % заробітної плати при стягненні аліментів. Тобто навіть присуджена 1/2 на трьох дітей упирається в цю межу, якщо є інші стягнення.

Коли частка невигідна: якщо платник офіційно отримує мінімальну зарплату, а фактично має значно більші доходи, 1/4 офіційного доходу дасть суму, близьку до мінімальної. У такій ситуації правильніший вибір — тверда грошова сума.

Тверда грошова сума: коли вона краща

Тверда грошова сума — фіксований щомісячний платіж, не прив’язаний до доходу платника. Вона має сенс у таких випадках:

1. Дохід платника нестабільний або неофіційний. ФОП, сезонна робота, гонорари, робота за кордоном без підтверджених документів.
2. Офіційний дохід занижений. Частка від мінімальної зарплати не забезпечує потреб дитини.
3. Платник не працює офіційно взагалі. Частку рахувати ні від чого.
4. Потрібна передбачуваність — коли витрати на дитину сталі й відомі.

Ключова перевага: тверда сума підлягає індексації в порядку, встановленому законом, тому з часом вона не «тане» від інфляції.

Ключовий недолік: якщо доходи платника суттєво зростуть, тверда сума не зросте автоматично — потрібно звертатися до суду про її збільшення.

Що потрібно довести, щоб отримати достатню тверду суму:

• фактичні витрати на дитину — чеки, квитанції за гуртки, навчання, лікування, одяг, харчування;
• особливі потреби, якщо вони є: медичні документи, призначення лікаря, вартість лікування або реабілітації;
• реальний рівень життя платника, якщо він не відповідає задекларованим доходам: нерухомість, транспорт, закордонні поїздки, публічна активність.

Розмір аліментів можна збільшити або зменшити в разі зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них, а також за наявності обґрунтованих особливих потреб дитини. Суд може й звільнити одного з батьків від сплати аліментів, якщо дохід дитини значно перевищує дохід цього з батьків.

Судовий наказ або позов: що швидше

Для стягнення у частці від доходу закон передбачає спрощену процедуру — наказне провадження. Той з батьків або інший законний представник, разом із яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видання судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 1/4, 1/3 або 1/2 заробітку (доходу) платника.

Судовий збір за заяву про скасування судового наказу у 2026 році становить 166,40 грн — тобто для платника оскаржити наказ дуже дешево. Саме тому, якщо ви очікуєте опору з боку другої сторони, нерідко раціональніше одразу подавати позов, а не витрачати місяць на наказ, який буде скасовано.

Окремо про важливе: аліменти можна стягнути і за минулий час. Стаття 194 СК регулює стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами — ця вимога заявляється в позові й вимагає доказів того, що утримання не надавалося.

Куди подавати: позов про стягнення аліментів може подаватися за місцем проживання позивача, що зручно, коли платник живе в іншому місті або регіоні.

Додаткові витрати на дитину

Аліменти покривають звичайні потреби. Окремо від них стаття 185 СК передбачає участь батьків у додаткових витратах на дитину, спричинених особливими обставинами.

Що належить до додаткових витрат:

• лікування: операції, медикаменти, реабілітація, протезування, санаторне лікування;
• розвиток здібностей: спортивні секції, музична школа, профільне навчання;
• навчання: репетитори, підготовка до вступу, навчання за контрактом;
• догляд, якщо він потрібен через стан здоров’я дитини.

Додаткові витрати можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення — одноразово, періодично чи постійно. Це важлива можливість: якщо дитині потрібна дорога операція, не обов’язково спершу платити з власних коштів, а потім стягувати половину.

Що потрібно для стягнення:

1. документальне підтвердження витрат або їх необхідності — призначення лікаря, кошторис клініки, договір із навчальним закладом;
2. обґрунтування, що обставини справді особливі, а не є звичайними поточними потребами, які вже покриті аліментами;
3. розрахунок частки, яку має покрити другий з батьків.

Прострочення сплати додаткових витрат тягне таку саму відповідальність, як і прострочення аліментів: відповідні зміни внесено до статті 196 СК одночасно з удосконаленням механізму відповідальності за несплату аліментів.

Заборгованість і пеня 1 % за кожен день

Це найсильніший фінансовий інструмент стягувача, і він використовується рідше, ніж міг би.

Частина 1 статті 196 СК: у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення — від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Три межі, які потрібно розуміти до подання позову:

1. Потрібна вина платника. Стягнення пені можливе лише в разі виникнення заборгованості з вини зобов’язаної особи. Якщо заборгованість виникла не з його вини, пені не буде.
2. Максимум — 100 % боргу. Парламент встановив межу: розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується. Тобто при боргу 50 000 грн пеня не перевищить 50 000 грн, хоч би скільки тривало прострочення.
3. Суд може зменшити пеню. Частина 2 статті 196 СК дає суду право зменшувати розмір пені, але не звільняти платника від її сплати. Це важлива різниця: повністю відбитися від пені платник не може.

Додатково до пені можна заявляти інфляційні втрати та 3 % річних за статтею 625 Цивільного кодексу — ці вимоги не виключають одна одну.

Порядок визначення заборгованості, присудженої у частці від заробітку, встановлює стаття 195 СК. А стаття 71 Закону України «Про виконавче провадження» містить гарантію для стягувача: виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом. Тобто якщо присуджена частка від офіційного доходу виявилася меншою за 1 408,50 або 1 756 грн, виконавець має стягувати мінімум.

Заходи впливу на боржника

Коли рішення є, а грошей немає, вступають у дію виконавчі механізми. Ключовий тригер — заборгованість понад чотири місяці: за її наявності до боржника застосовуються заходи впливу.

До них належать:

1. Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. На практиці найдієвіший захід.
2. Тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами — з винятками, передбаченими законом.
3. Тимчасове обмеження у праві користування зброєю та у праві полювання.
4. Внесення до Єдиного реєстру боржників, який є відкритим: це блокує нотаріальні дії з майном і впливає на репутацію та кредитування.
5. Арешт коштів і майна боржника, звернення стягнення на заробітну плату в межах 50 %.
6. Адміністративна відповідальність за несплату аліментів, а за наявності складу — і кримінальна за злісне ухилення.

Окремо про воєнний стан: зміни до виконавчого законодавства, запроваджені під час воєнного стану, припинили звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника, але рішення про стягнення аліментів із цього припинення прямо виключені. Так само змінами не передбачено заборони нарахування та стягнення пені за прострочення сплати аліментів. Тобто аліменти стягуються і під час воєнного стану.

Практична послідовність дій, якщо виплат немає:

1. отримати в органі державної виконавчої служби або в приватного виконавця розрахунок заборгованості;
2. подати заяву про застосування заходів впливу, якщо борг перевищує чотири місяці;
3. заявити окремий позов про стягнення пені за статтею 196 СК разом з інфляційними втратами і 3 % річних;
4. за наявності ознак ухилення — ініціювати питання про адміністративну чи кримінальну відповідальність;
5. оцінити, чи не є ситуація підставою для позбавлення батьківських прав, пам’ятаючи, що сама лише несплата аліментів такою підставою не є.

Якщо аліменти не сплачуються або присуджений розмір не покриває потреб дитини, зверніться за консультацією: перерахунок заборгованості з пенею часто дає суму, що мотивує боржника значно сильніше за саме рішення суду.