Аліменти з ФОП: розрахунок і стягнення

Чому аліменти з підприємця — окрема історія

Коли платник аліментів працює за трудовим договором, усе просто: є зарплатна відомість, є відсоток, бухгалтер підприємства утримує суму і перераховує її. З ФОП такого механізму немає. Немає роботодавця, який утримає, немає відомості, з якої видно «зарплату», а офіційний дохід підприємця може бути як більшим, так і значно меншим за фактичний.

Законодавство реагує на це двома різними правилами, і вибір між ними залежить не від бажання сторін, а від системи оподаткування платника:

• ФОП на загальній системі — розмір аліментів рахується із заробітку після сплати податків, тобто з чистого доходу;
• ФОП на спрощеній системі — розмір визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості, а не з фактичного доходу.

Друге правило дивує обидві сторони, і зазвичай з протилежних причин. Отримувач обурюється, бо підприємець із великим оборотом платить «як середній працівник регіону». Платник обурюється, коли виконавець рахує борг з усього обороту за декларацією, не враховуючи ні витрат, ні податків, — і виникає заборгованість, арештовуються рахунки, зупиняється робота. Обидві ситуації мають конкретне правове рішення, і саме про них ця стаття. Сімейні спори ми ведемо в межах практики сімейного права.

ФОП на загальній системі: рахуємо чистий дохід

Тут логіка близька до звичайної. Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 26 лютого 1993 року № 146, прямо включає доходи від підприємницької діяльності (п. 16), а п. 13 цього Переліку встановлює, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, після утримання з цього заробітку податків.

Отже алгоритм:

1. беремо валовий дохід — виручку в грошовій і натуральній формі;
2. відмінусовуємо документально підтверджені витрати, пов’язані з господарською діяльністю;
3. відмінусовуємо сплачений податок на доходи фізичних осіб (а на практиці — і військовий збір);
4. отриманий чистий дохід і є базою, від якої визначається частка.

Звідси два практичні наслідки. Для платника важливо мати документальне підтвердження витрат: без первинних документів виконавець порахує аліменти фактично з обороту. Для отримувача — навпаки: варто перевіряти склад витрат, бо «витратами» нерідко оформлюють особисте споживання, занижуючи базу.

Документи, якими підтверджується дохід ФОП на загальній системі: річна податкова декларація про майновий стан і доходи, книга обліку доходів і витрат, первинні документи щодо витрат, банківські виписки за підприємницькими рахунками.

ФОП на єдиному податку: середня зарплата, а не оборот

Ключова норма — частина 2 статті 195 Сімейного кодексу. Вона встановлює, що заборгованість за аліментами платника, який:

• не працював на час виникнення заборгованості, або
• є фізичною особою — підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або
• є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу,

— визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Логіка законодавця зрозуміла: підприємець на єдиному податку веде спрощений облік доходів і витрат, тому з його звітності неможливо вивести «заробіток» у тому сенсі, в якому його розуміє Перелік № 146. Замість цього закон бере об’єктивний зовнішній показник.

На практиці це породжує дві протилежні несправедливості, і про них відкрито говорять самі судді Верховного Суду. Якщо дохід підприємця значно перевищує середню зарплату в регіоні, він платить менше, ніж міг би. Якщо ж виконавець, попри норму, рахує борг з усього задекларованого обороту, підприємець отримує штучну заборгованість і заблоковані рахунки. Суддя КЦС ВС Ольга Ступак публічно називала цю конструкцію несправедливою і пропонувала законодавцю виключити ФОП на єдиному податку з ч. 2 ст. 195 СК, врегулювавши розрахунок інакше. Доки зміни не внесені, норма діє як є — і саме на неї треба посилатися.

Практичний висновок для отримувача: якщо платник — єдинник із реально високим доходом, частка від доходу тут не працює. Правильна тактика — вимагати тверду грошову суму, обґрунтовуючи її фактичним матеріальним становищем платника. Про це далі.

Що про це сказав Верховний Суд

Практика в цьому питанні сформована й послідовна, тому посилання на неї працюють і в суді, і в скарзі на виконавця.

• Об’єднана палата КЦС ВС, постанова від 5 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18. Тлумачачи ст. 81 і ч. 3 ст. 181 СК разом з Переліком № 146, суд дійшов висновку: закон вказує на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку, а вживання терміна «дохід» у дужках після «заробітку» означає, що в контексті Переліку це синоніми. Тобто база — усі доходи, а не лише трудові.
• Постанова ВС від 14 квітня 2021 року у справі № 759/1727/16. Розрахунок заборгованості боржника, який не мав реального заробітку, здійснюється виходячи із середньої заробітної плати для відповідної місцевості на час виникнення заборгованості — а не на дату розрахунку.
• Постанови ВС від 5 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18 і від 3 листопада 2021 року у справі № 521/260/20. Розрахунок заборгованості платника, який є ФОП на спрощеній системі, державний виконавець повинен проводити саме за ч. 2 ст. 195 СК — тобто виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості, а не виходячи з повного доходу боржника як ФОП. Це і є пряма підстава оскаржити розрахунок, зроблений з обороту.
• Постанова ВС від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц. Обмеження розміру аліментів, передбачене ч. 5 ст. 183 СК, встановлено виключно для справ наказного провадження, яке призначене для стягнення незначних сум. Крім того, суд зазначив: стягнення аліментів «у розмірі одного прожиткового мінімуму» без зазначення конкретної грошової суми у гривні не ґрунтується на вимогах закону. Тому в резолютивній частині має бути сума, а не формула.
• Постанова КЦС ВС від 22 березня 2023 року у справі № 212/7585/20-ц. Кошти, зараховані на платіжну картку, можуть розглядатися як дохід, з якого сплачуються аліменти, — але кожна справа потребує індивідуальної оцінки, чи є такі надходження доходом. Для ФОП це особливо актуально: частина надходжень на картку є оборотними коштами, а не доходом власника.

Окремо корисна теза з практики: за ст. 192 СК змінити розмір аліментів можна й шляхом зміни способу їх присудження — з частки від доходу на тверду грошову суму і навпаки. Імперативної заборони закон не містить. Це головний інструмент, коли первинне рішення «не працює» через статус платника.

Частка від доходу чи тверда сума: тактичний вибір

Коли платник — підприємець, вибір способу стягнення важливіший за сам розмір.

Частка від доходу зручна, коли дохід офіційний, стабільний і прозорий. Її перевага — автоматичне зростання разом із доходом. Недоліки для ФОП суттєві: вона падає разом із доходом (а офіційний дохід має властивість зменшуватися саме після подання позову), для єдинника вона взагалі рахується від середньої зарплати в регіоні, а рішення складніше виконувати, бо немає роботодавця, який утримає суму.

Тверда грошова сума виправдана, коли платник працює на себе, має нерегулярний дохід, отримує його в іноземній валюті або офіційно не працевлаштований. Такі справи складніші для суду — потрібно доводити й обґрунтовувати конкретну суму, — але рішення значно простіші для виконання: сума фіксована, і виконавець не займається розрахунками з декларацій. Недолік: вона не зростає автоматично разом із доходом платника, хоча закон і передбачає індексацію.

Закон також допускає обидві форми одночасно: частка від доходу плюс тверда сума. Для підприємця це часто найрозумніша конструкція — фіксована «підлога» плюс участь у фактичних доходах.

І про процедуру. Наказне провадження швидке й розглядається без виклику сторін, але боржник легко скасовує судовий наказ заявою, після чого справа переходить у позовне. Позов довший, зате рішення стійкіше, і лише в ньому можна просити тверду суму та доводити фактичне становище платника. Для аліментів із ФОП ми майже завжди рекомендуємо позов. Корисна деталь: судовий збір із позивача у справах про стягнення аліментів не справляється.

Докладніше про саму конструкцію фіксованого платежу — у статті про аліменти у твердій грошовій сумі.

Розміри, межі та частки у 2026 році

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину — не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У 2026 році це 1 408,50 грн на дитину до 6 років і 1 756 грн на дитину від 6 до 18 років. Нижче цієї межі аліменти не стягуються, і виконавець зобов’язаний стягувати не менше мінімального гарантованого розміру навіть тоді, коли розрахунок за часткою дає меншу суму.

Мінімальний рекомендований розмір — 100 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку: 2 817 грн для дітей до 6 років і 3 512 грн для дітей від 6 до 18 років. Це не обов’язкова, а орієнтовна межа: якщо платник має стабільний дохід, суди схиляються саме до неї.

Частки у наказному провадженні: 1/4 доходу на одну дитину, 1/3 на двох дітей, 1/2 на трьох і більше. У позовному провадженні частку визначає суд з урахуванням обставин справи.

Верхня межа у наказному провадженні: розмір аліментів не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. І тут важливо пам’ятати позицію ВС: це обмеження діє лише у наказному провадженні, тож у позовному воно не застосовується.

Обставини, які враховує суд (ст. 182 СК): стан здоров’я та матеріальне становище дитини й платника; наявність у платника інших дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, дочки, сина; наявність майна та майнових прав — нерухомості, транспорту, коштів, корпоративних прав, інтелектуальної власності; доведені витрати платника, які перевищують десятикратний прожитковий мінімум для працездатної особи, якщо він не підтверджує джерело цих коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Останній пункт — прямий інструмент проти ситуації «ФОП на єдиному податку з мінімальним оборотом і автомобілем бізнес-класу».

Строк. За загальним правилом аліменти сплачуються до 18 років. Якщо повнолітня дитина продовжує навчання і потребує матеріальної допомоги, батьків можуть зобов’язати утримувати її до 23 років — за умови, що вони мають таку можливість.

Як доводити реальний дохід підприємця

Це центральна робота у справі проти ФОП, і вона полягає не в спробі отримати «закриті» дані, а в побудові картини з відкритих джерел.

• Реєстри. Єдиний державний реєстр (види діяльності, участь в інших компаніях, частки в ТОВ), Державний реєстр речових прав (нерухомість), дані про транспортні засоби, Державний земельний кадастр. Перевіряти варто і за близькими особами: типова схема — майно оформлене на батьків або нового партнера.
• Відкриті дані про бізнес. Сайт, соцмережі, прайси, кількість точок чи працівників, вакансії з зазначеною зарплатою, наявність ПРРО, відгуки клієнтів, згадки в медіа. Ці матеріали суд оцінює як докази фактичного становища.
• Витрати. Подорожі, навчання дітей у приватних закладах, оренда житла в дорогих локаціях, придбання майна — усе, що видно публічно або підтверджується документами.
• Витребування доказів через суд. Суд може витребувати податкову звітність, банківські виписки, відомості з реєстрів. Клопотання варто формулювати конкретно: який документ, за який період, у кого саме.
• Корпоративні права. Якщо ФОП паралельно є учасником ТОВ, дивіденди й розподілений прибуток — теж дохід. Це часто випадає з поля зору.

Мета всієї цієї роботи одна: обґрунтувати стягнення у твердій сумі, розмір якої відповідає реальним, а не задекларованим можливостям платника. Прямого «доступу до реального доходу ФОП» закон не дає, тому результат визначає якість доказової бази.

І зустрічна порада платникам: краща захисна стратегія — не приховування, а прозорість і документальне підтвердження витрат. Спроба різко «обнулити» оборот після позову читається судом однозначно й навпаки працює на аргумент про приховування доходів.

Виконавче провадження: що робити кожній зі сторін

Для отримувача. Виконавець стягує аліменти в розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом (ст. 71 Закону «Про виконавче провадження»). Індексація розміру, визначеного у твердій сумі, проводиться виконавцем щороку, починаючи з другого року після визначення розміру, якщо інше не передбачено виконавчим документом або договором між батьками.

Якщо заборгованість перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Для ФОП це означає арешт підприємницьких рахунків і майна — найсильніший реальний важіль. Паралельно працюють інші обмеження для боржників за аліментами, про які ми пишемо у статті про заборгованість за аліментами.

Для платника. Якщо ви ФОП на спрощеній системі, а виконавець порахував борг з усього обороту за декларацією — це пряма підстава для скарги з посиланням на ч. 2 ст. 195 СК і постанови ВС у справах № 464/6206/18 і № 521/260/20. Такі справи Верховний Суд розглядає (справи про оскарження дій виконавців щодо виконання рішень про стягнення аліментів із категорії малозначних не виключені).

Що варто зробити одразу: отримати в виконавця письмовий розрахунок заборгованості з формулою; перевірити, який показник узято за базу і за який період; перевірити, чи застосовано середню зарплату саме для відповідної місцевості і на час виникнення заборгованості; за наявності помилки — подати заяву виконавцю, а далі скаргу до суду. Спори щодо розміру заборгованості вирішуються судом за заявою заінтересованої особи.

І обом сторонам: розмір аліментів не є остаточним. За ст. 192 СК він переглядається у разі істотної зміни матеріального становища чи сімейних обставин будь-якої зі сторін і зміни реальних потреб дитини — у тому числі через зміну способу присудження. Якщо домовитися вдається, розмір можна визначити нотаріально посвідченим договором, і тоді у разі його невиконання аліменти стягуються за виконавчим написом нотаріуса, без нового суду.

Текст має інформаційний характер: розмір і спосіб стягнення залежать від системи оподаткування платника, його фактичного становища і потреб дитини. Щоб ми підібрали тактику для вашої ситуації, запишіться на консультацію.