Згода другого з подружжя не потрібна — суд не може змусити людину залишатися у шлюбі. Пояснюємо, як подати позов, що робити при ігноруванні засідань і скільки це триває.
Згода другої сторони не потрібна
Найпоширеніший міф у сімейних справах — що для розлучення потрібна згода обох. Це не так, і закон говорить про протилежне прямо.
Частина 3 статті 56 Сімейного кодексу закріплює за кожним із подружжя право припинити шлюбні відносини. Частина 4 тієї ж статті додає, що примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Отже «я не дам розлучення» — це емоційна позиція, а не юридична.
Стаття 110 СК надає право пред’явити позов одному з подружжя. Стаття 112 СК визначає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо встановить: подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечили б інтересам одного з них або інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Формулювання «одного з них» і є відповіддю на питання про згоду.
Перед цим суд за частиною 1 статті 112 СК з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, бере до уваги наявність малолітньої дитини чи дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Це не перевірка «чи заслуговуєте ви на розлучення» — це з’ясування обставин, яке впливає передусім на питання примирення та дітей.
Практичний висновок: заперечення відповідача не є підставою для відмови в позові. Воно впливає на одне — на тривалість процесу. Загальний порядок розібраний у матеріалі про розірвання шлюбу.
Куди подавати позов
Якщо друга сторона проти, ДРАЦС відпадає: за статтею 106 СК розірвання шлюбу органом реєстрації можливе лише за спільною заявою подружжя, яке не має дітей, а за статтею 109 СК — за спільною заявою через суд з договором про дітей. Обидва шляхи вимагають взаємної волі. Залишається позов за статтею 110 СК.
За загальним правилом статті 27 ЦПК позов подається за зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача. Але стаття 28 ЦПК містить винятки саме для сімейних справ, і вони дуже практичні:
- позов про розірвання шлюбу можна подати за зареєстрованим місцем проживання позивача, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти;
- те саме — якщо позивач не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача;
- за згодою подружжя справу може розглядати суд за місцем проживання будь-кого з них.
Це позбавляє необхідності їздити до суду в інше місто, якщо відповідач переїхав. За наявності дітей на утриманні вибір суду фактично належить позивачу.
До позову додаються: копія свідоцтва про шлюб, копії свідоцтв про народження дітей, документ про сплату судового збору, докази на підтвердження обставин (про фактичне окреме проживання, припинення спільного господарства, конфлікт). Судовий збір за позовну заяву про розірвання шлюбу обчислюється як частка прожиткового мінімуму для працездатних осіб за статтею 4 Закону «Про судовий збір» і є одним із найнижчих у цивільному процесі.
Вимоги можна об’єднати: разом із розірванням шлюбу заявити стягнення аліментів на дитину або поділ майна подружжя. Але майновий спір суттєво подовжує процес, тому часто вигідніше спершу розірвати шлюб окремим позовом, а майно ділити згодом — трирічний строк за частиною 2 статті 72 СК починає спливати лише з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права.
Строк на примирення: максимум шість місяців
Це єдиний реальний інструмент затягування, доступний відповідачу — і водночас норма з чітким запобіжником.
Частина 7 статті 240 ЦПК: у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців, крім випадків, передбачених частиною 2 статті 111 СК. Шість місяців — це законодавча межа, а не стандарт.
Процесуальний механізм складається з трьох норм, які варто розрізняти:
| Норма | Що встановлює |
|---|---|
| ч. 7 ст. 240 ЦПК | право суду призначити строк, граничний розмір — шість місяців |
| п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК | якщо строк надано, суд зобов’язаний зупинити провадження |
| п. 3 ч. 1 ст. 253 ЦПК | провадження зупиняється до закінчення визначеного судом строку |
Тобто надати строк — право суду, а зупинити провадження після його надання — обов’язок. Поновлюється провадження за статтею 254 ЦПК: за клопотанням учасника або з ініціативи суду, не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали зупинення, і розгляд продовжується зі стадії, на якій його було зупинено.
Про розмір строку на практиці. Суди призначають максимум рідко. У реальних ухвалах зустрічається повний діапазон: за заявою відповідача про шість місяців суд надавав один місяць, вважаючи його достатнім для реалізації права на примирення і таким, що не порушує розумність строків розгляду; в іншій справі — два місяці; за наявності спільної малолітньої дитини і тривалого шлюбу — три місяці. Київський апеляційний суд 20 серпня 2019 року у справі № 361/2023/19 залишив без змін ухвалу про тримісячний строк і відхилив аргумент про те, що відсутність спільних дітей сама собою унеможливлює його надання.
Що з цього випливає тактично:
- клопотання відповідача про шість місяців не означає шести місяців — суд заслуховує думку сторін і враховує конкретні обставини (пункт 10 постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року № 11);
- позивачу варто одразу подати заперечення з обґрунтуванням: тривалість фактичного окремого проживання, відсутність спільного побуту, безперспективність примирення, наявність іншої сім’ї;
- строк можна скоротити — за спільним або окремим проханням сторін, або коли позивач доводить, що примирення неможливе; це питання суд вирішує на свій розсуд;
- ухвала в частині зупинення провадження підлягає апеляційному оскарженню протягом п’ятнадцяти днів, тому надмірний строк не є безальтернативним;
- повторне надання строку в тій самій справі не є звичайною практикою.
Якщо примирення все ж відбулося, позивач подає заяву про залишення позову без розгляду або відмовляється від позову. Якщо не відбулося і хоча б один із подружжя наполягає — суд вирішує справу по суті.
Коли строк на примирення не надається
Виняток із правила про примирення сформульований категорично і не залежить від розсуду суду.
Частина 2 статті 111 СК: якщо один із подружжя вчинив домашнє насильство, незалежно від стану розгляду порушеного кримінального провадження, цивільної справи або справи про адміністративне правопорушення щодо домашнього насильства, заходи щодо примирення подружжя не вживаються. На цей виняток прямо посилаються і частина 7 статті 240 ЦПК, і пункт 4 частини 1 статті 251 ЦПК.
Юридично важливі дві деталі. Перша: не потрібно чекати вироку чи постанови — достатньо самого факту вчинення насильства, встановленого доказами у справі. Друга: закон говорить про домашнє насильство в розумінні Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тобто охоплює не лише фізичне, а й психологічне, економічне та сексуальне насильство.
Тому в справах, де є такі обставини, про них слід заявити одразу і з доказами: терміновий або обмежувальний припис, заяви до поліції та відповіді на них, витяг з Єдиного реєстру випадків домашнього насильства, медичні документи, листування, свідчення. Суди відмовляють у наданні строку, лише коли докази обставин із частини 2 статті 111 СК у матеріалах справи є — голе твердження не працює.
Цей самий матеріал доказів зазвичай впливає і на питання місця проживання дитини та участі у вихованні. Про механізм захисту — у статті про охоронний ордер.
Якщо відповідач ігнорує засідання
Друга поширена тактика — просто не з’являтися, розраховуючи, що без відповідача справу не розглянуть. Це не працює, але має процесуальну ціну, яку треба розуміти.
Неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи. Суд відкладає засідання обмежену кількість разів, а далі вирішує справу за наявними матеріалами. Умова одна, зате сувора — належне повідомлення.
Тому ключове завдання позивача не в тому, щоб «привести» відповідача до суду, а в тому, щоб у справі були бездоганні докази виклику:
- рекомендовані листи з повідомленням про вручення і дані про їхню долю (вручено, не вручено за закінченням строку зберігання, відмова адресата);
- повістки, надіслані на зареєстровану адресу, навіть якщо особа там фактично не живе — ризик неотримання кореспонденції за зареєстрованою адресою лежить на самій особі;
- повідомлення через електронний кабінет, якщо відповідач є його користувачем;
- відомості про розміщення оголошення про виклик, коли адреса невідома.
Окремо варто перевіряти адресу перед кожним засіданням. Найчастіша причина скасування рішень у таких справах — не суть спору, а дефект повідомлення: суд надіслав повістку туди, де особа вже не зареєстрована, і апеляція повертає справу на новий розгляд. Перевірка адреси коштує одного запиту, а її відсутність — кількох місяців.
Заочне рішення: ризик і як його зняти
Коли відповідач систематично не з’являється, суд може ухвалити заочне рішення. Для позивача це і можливість, і ризик, тому вибір між заочним і звичайним рішенням має бути свідомим.
Стаття 280 ЦПК допускає заочне рішення за одночасного існування чотирьох умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання; не з’явився без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За кількох відповідачів заочний розгляд можливий лише за неявки всіх. Якщо позивач змінює предмет або підставу позову чи розмір вимог, суд відкладає розгляд для повідомлення відповідача.
Важливо: заочне рішення не означає автоматичного задоволення позову. Суд так само досліджує наявні докази, перевіряє їх належність, допустимість, достовірність і достатність та встановлює обставини справи.
Ризик — у спеціальному порядку перегляду. За статтею 284 ЦПК відповідач може подати письмову заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне рішення не було вручене в день проголошення, строк поновлюється за умови подання заяви протягом двадцяти днів з дня вручення повного тексту, а також може бути поновлений з інших поважних причин. Заява розглядається в судовому засіданні протягом п’ятнадцяти днів з дня надходження (стаття 286 ЦПК).
За результатами розгляду суд за частиною 3 статті 287 ЦПК має лише дві можливості — залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. Велика Палата Верховного Суду тлумачить цей перелік як вичерпний. Якщо заяву залишено без задоволення, заочне рішення оскаржується в загальному порядку, причому строк на апеляцію починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви без задоволення (частина 4 статті 287 ЦПК).
Практичний висновок: у справах, де очікується саботаж, часто розумніше не погоджуватися на заочний розгляд, а домогтися звичайного рішення — тоді в відповідача немає спеціального механізму перегляду і залишається лише звичайна апеляція. Позивач має право заперечити проти заочного вирішення справи, і це його процесуальний вибір.
Якщо місце проживання невідоме
Ситуація, коли зв’язок повністю втрачено, вирішується процесуально і не вимагає жодних спеціальних статусів.
Територіальна підсудність: за статтею 27 ЦПК позов до відповідача, зареєстроване місце проживання якого невідоме, подається за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання чи перебування.
Виклик: суд надсилає повістки на останню відому адресу, а за відсутності відомостей про місце проживання здійснює виклик через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України за статтею 128 ЦПК. З опублікуванням такого оголошення особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Це і є законний спосіб замкнути питання належного повідомлення, коли адресат недосяжний.
Чого робити не потрібно: визнавати особу безвісно відсутньою в окремому провадженні. Це тривала окрема справа зі своїм предметом доказування, і для розірвання шлюбу вона не є умовою. Так само не є перешкодою виїзд відповідача за кордон — розгляд відбувається за тими самими правилами.
Окремо слід розрізняти три різні стани, які часто плутають: невідоме місце проживання (процесуальна проблема, вирішується викликом через оголошення), зникнення безвісти за особливих обставин (статус із власними наслідками для сім’ї військовослужбовця) і визнання безвісно відсутнім за рішенням суду. Для сімей військовослужбовців ці питання розібрані окремо — у матеріалі про розлучення з військовослужбовцем.
Строки, обмеження і тактика
Реалістичні орієнтири залежать від поведінки відповідача, а не від складності права.
| Сценарій | Орієнтовний строк |
|---|---|
| Відповідач визнає позов | найшвидший варіант, кілька засідань |
| Відповідач заперечує, строк на примирення надано | плюс один — шість місяців залежно від ухвали суду |
| Відповідач не з’являється, повідомлений належно | кілька відкладень, далі розгляд без нього |
| Ухвалено заочне рішення | плюс до тридцяти днів на заяву про перегляд |
| Місце проживання невідоме, виклик через оголошення | додатковий час на процедуру виклику |
| Об’єднано вимоги про майно | строк визначається майновим спором, а не розлученням |
Єдине законодавче обмеження права на позов стосується лише чоловіка. За частиною 2 статті 110 СК позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений чоловіком протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. Винятком є випадки, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини. Частини 3 і 4 статті 110 СК додають ще дві ситуації: чоловік і дружина можуть пред’явити позов до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнано іншою особою або виключено за рішенням суду. Для дружини такого обмеження немає.
Щодо моменту оцінки цієї заборони є усталена позиція: Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 7 листопада 2022 року у справі № 361/1017/20 вказала, що визначальним є стан на день пред’явлення позову. Вагітність, яка настала після подання позову, не є підставою для закриття провадження; прихована вагітність не є нововиявленою обставиною.
Інших підстав, за яких суд може відмовити в розірванні шлюбу назавжди, законодавство не містить. Варто також пам’ятати, що шлюб не можна розірвати мировою угодою — вона не може стосуватися питань, які не є предметом цивільного обороту, тому у справі про розлучення суд ухвалює рішення.
Що дає підготовка: правильний суд за місцем проживання позивача, зібрані докази фактичного окремого проживання, завчасні заперечення проти надмірного строку на примирення, бездоганні докази повідомлення відповідача і свідомий вибір між заочним та звичайним рішенням. Саме ці п’ять речей, а не красномовність у засіданні, визначають, чи триватиме справа три місяці або рік.
Адвокати практики сімейного права LEGIUS ведуть справи про розірвання шлюбу, зокрема конфліктні процеси із запереченням і систематичним затягуванням. Щоб оцінити вашу ситуацію і строки, запишіться на консультацію.
Послуги напряму: Розірвання шлюбу через РАЦС та суд, Поділ спільного майна подружжя, Спадкові справи та спори про спадщину.
Питання та відповіді
Чи можна розлучитися, якщо чоловік або дружина проти?
Так. Згода другої сторони не потрібна: частина 3 статті 56 СК закріплює право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини, а стаття 112 СК дозволяє розірвати шлюб, якщо його збереження суперечить інтересам одного з подружжя. Заперечення відповідача впливає лише на тривалість процесу.
Скільки триває строк на примирення?
За частиною 7 статті 240 ЦПК строк не може перевищувати шести місяців. На практиці суди призначають значно менше — зустрічаються ухвали на один, два і три місяці. Надання строку є правом, а не обов’язком суду, і при його визначенні суд заслуховує думку сторін.
Чи можна уникнути строку на примирення?
Так, у двох випадках. Якщо один із подружжя вчинив домашнє насильство, заходи щодо примирення не вживаються взагалі (частина 2 статті 111 СК), незалежно від стану розгляду відповідної справи. Крім того, призначений строк можна скоротити за проханням сторін або коли позивач доводить безперспективність примирення.
Чи розгляне суд справу, якщо відповідач не приходить?
Так. Неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду. Ключове — щоб у справі були докази належного виклику: рекомендовані листи з даними про вручення, повідомлення через електронний кабінет або відомості про розміщення оголошення на вебпорталі судової влади.
Чи варто погоджуватися на заочне рішення?
Не завжди. Відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення (стаття 284 ЦПК), а суд може скасувати рішення і призначити справу до нового розгляду. Якщо очікується саботаж, часто вигідніше заперечити проти заочного вирішення і домогтися звичайного рішення.
Чи можна подати позов за своїм місцем проживання?
Так. Стаття 28 ЦПК дозволяє подати позов про розірвання шлюбу за зареєстрованим місцем проживання позивача, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти, а також якщо позивач не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Що робити, якщо невідомо, де живе друга сторона?
Позов подається за місцезнаходженням майна відповідача або за його останнім відомим зареєстрованим місцем проживання (стаття 27 ЦПК). Суд здійснює виклик через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади за статтею 128 ЦПК, і з моменту публікації особа вважається повідомленою. Визнавати її безвісно відсутньою не потрібно.
Читайте також
Розірвання шлюбу в Україні: повний порядок дій у 2026 році
Чотири способи розірвати шлюб і як обрати свій: коли достатньо ДРАЦС, коли потрібен суд, чому під час вагітності позов подати не можна (і що тоді робити), скільки це коштує у 2026 році, з якого дня шлюб вважається припиненим і чого розлучення не вирішує.
ЧитатиРозлучення онлайн: як розірвати шлюб дистанційно
З вересня 2026 року шлюб без спільних неповнолітніх дітей можна розірвати повністю онлайн через «Дію». Розбираємо умови, кроки, строки та що робити, якщо є діти.
ЧитатиДомашнє насильство: охоронний ордер і захист потерпілих
«Охоронного ордера» в українському праві немає — є два різні інструменти з різними строками й органами. Розбираємо терміновий заборонний припис, обмежувальний припис через суд, обмежувальні заходи за ст. 91-1 КК і відповідальність кривдника.
Читати