Домашнє насильство та охоронний ордер

Чому «охоронний ордер» — не український термін

Почнемо з термінології, бо саме через неї люди найчастіше втрачають час. Словосполучення «охоронний ордер» в українському законодавстві відсутнє. Це калька з англомовного protection order, яка розійшлася через новини й кіно. Якщо прийти до поліції або до суду й попросити «охоронний ордер», вас перепитають.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII передбачає чотири спеціальні заходи щодо кривдника:

• терміновий заборонний припис — виносить поліція, діє до 10 діб;
• обмежувальний припис — видає суд, діє від 1 до 6 місяців;
• взяття на профілактичний облік кривдника і проведення з ним профілактичної роботи;
• направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Окремо від них Кримінальний кодекс знає обмежувальні заходи за ст. 91-1 КК — їх застосовує суд у кримінальному провадженні. Це ще один, п’ятий інструмент, і він працює за іншими правилами.

Коли люди кажуть «охоронний ордер», вони зазвичай мають на увазі обмежувальний припис — найближчий аналог. Але перший крок у гострій ситуації майже завжди інший: терміновий заборонний припис, бо його виносять за годину-дві, а не за три дні.

Контекст — практика сімейного права.

Що закон вважає домашнім насильством

Домашнє насильство — це не лише побої. Закон № 2229-VIII виділяє чотири форми, і три з них не залишають слідів на тілі.

Коло осіб, на яких поширюється закон, значно ширше за подружжя. Це подружжя і колишнє подружжя, особи, які проживають (проживали) однією сім’єю без шлюбу, батьки й діти, баба, дід, онуки, брати й сестри, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, опікуни та особи під опікою, а також інші родичі й особи, пов’язані спільним побутом. Розірвання шлюбу або роз’їзд не виводять ситуацію з-під дії закону.

Ключове для практики: економічне й психологічне насильство — такі самі підстави для приписів, як і фізичне. Поліція іноді неохоче реагує на заяву без видимих ушкоджень, але закон тут однозначний, і відмова з мотивів «немає тілесних ушкоджень» є незаконною. Фіксуйте все: скриншоти повідомлень, аудіо, виписки з рахунків, показання свідків, звернення до лікаря.

Терміновий заборонний припис: перший і найшвидший крок

Це інструмент негайного реагування. Хто виносить: уповноважені підрозділи органів Національної поліції України. Підстава: існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи — з метою негайного припинення насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

За чиєю заявою: за заявою постраждалої особи або за власною ініціативою працівника поліції — за результатами оцінки ризиків. Оцінка ризиків проводиться за затвердженою методикою, і саме її результат формально обґрунтовує припис.

Строк: до 10 діб. Це не продовжується — за цей час потрібно перейти до обмежувального припису через суд.

Які заходи може містити:

• зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
• заборона на вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи;
• заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Два важливі застереження. По-перше, зобов’язання залишити житло й заборона контактувати не застосовуються, якщо кривдником є особа віком до 18 років. По-друге — і це те, чого багато хто не знає, — кривдник не може «відмовитися» виселятися: якщо він не залишає житло добровільно, поліція має повноваження забезпечити виконання припису.

Кривдник, якому приписом визначено залишити місце спільного проживання, зобов’язаний повідомити поліцію про місце свого тимчасового перебування у встановлений законом строк. Невиконання цього обов’язку — окреме адміністративне правопорушення.

Важливо про право власності. Терміновий заборонний припис про виселення не залежить від того, кому належить житло. Кривдника можна зобов’язати залишити квартиру, яка є його власністю, якщо в ній проживає постраждала особа. Припис не позбавляє права власності — він тимчасово обмежує право користування. Це найчастіше питання, яке ставлять у таких справах, і відповідь на нього саме така.

Обмежувальний припис: захист на місяці

Обмежувальний припис — це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Хто видає: суд за місцем проживання (перебування) постраждалої особи. Справа розглядається в порядку окремого провадження за правилами ЦПК.

Строк розгляду заяви: не пізніше 72 годин після її надходження. Це один із найкоротших строків у цивільному процесі.

Строк дії: від 1 до 6 місяців, і за заявою тих самих осіб суд може продовжити його ще на строк не більше 6 місяців після закінчення встановленого рішенням строку. Тобто максимум — рік, двома рішеннями.

Припис підлягає негайному виконанню. За ст. 350-8 ЦПК суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи Національної поліції за місцем проживання (перебування) заявника — щоб особу, стосовно якої видано припис, узяли на профілактичний облік.

Верховний Суд послідовно підкреслює: обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання (на відміну від КУпАП і КК), а є тимчасовим заходом із захисною та запобіжною функцією, спрямованим на попередження насильства з огляду на наявні ризики (постанова від 5 вересня 2019 року, справа № 756/3859/19). Звідси два практичні висновки: доводити «вину» в розумінні кримінального права не потрібно — достатньо ризиків; і водночас припис не може використовуватися як інструмент тиску в житловому чи майновому спорі — суди такі заяви відхиляють.

Які заходи може містити

• заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
• усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
• обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
• заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання, навчання, роботи та інших місць частого відвідування постраждалою особою;
• заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває в місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
• заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Заборона перебувати в місці спільного проживання, як і в термінового припису, не застосовується, якщо кривдником є особа віком до 18 років.

Хто може подати заяву

Зверніть увагу на різницю з терміновим приписом: там заяву подає сама постраждала особа або поліція діє з власної ініціативи; тут коло заявників ширше, зокрема органи опіки можуть діяти за дитину самостійно.

Що додати до заяви

Рішення про видачу або про відмову ухвалюється на підставі оцінки ризиків. Тому заява має давати суду матеріал для такої оцінки:

• копію термінового заборонного припису, якщо він виносився;
• копію протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП або постанови про накладення стягнення;
• документи про звернення до поліції та до медичного закладу;
• докази психологічного й економічного насильства: переписку, записи, виписки з рахунків;
• дані про неповнолітніх дітей, якщо вони були свідками або постраждалими.

Порівняння двох приписів

Практичний алгоритм із цього очевидний: терміновий припис — щоб вижити сьогодні, обмежувальний — щоб жити далі. Десять діб термінового припису — це саме той запас часу, за який потрібно підготувати й подати заяву до суду. Якщо цей час втратити, захист зникає, а збирати докази заново буде складніше.

Обмежувальні заходи за ст. 91-1 КК

Це окремий інструмент, який працює вже в кримінальному провадженні. В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або зі звільненням від кримінальної відповідальності чи покарання суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів.

Заходи схожі на обмежувальний припис: заборона перебувати в місці спільного проживання, обмеження спілкування з дитиною, заборона наближатися на визначену відстань, направлення для проходження програми для кривдників.

Строк: за ч. 3 ст. 91-1 КК заходи застосовуються на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців. Застосовуються вони до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18 років.

Тут є нюанс, який помічають не всі суди. Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 7 серпня 2024 року (справа № 161/17404/23) вказав: строк проходження програми для кривдника визначається не лише ст. 91-1 КК — за Законом «Про запобігання та протидію домашньому насильству» така програма триває від 3 місяців до 1 року. Місцевий суд призначив програму строком 2 місяці, і ВС погодився з прокурором, що за два місяці провести весь комплекс передбачених програмою заходів неможливо. Тобто мінімальний загальний строк заходів за ст. 91-1 КК (один місяць) не означає, що саму програму можна призначити на місяць.

Відповідальність кривдника

Домашнє насильство має два рівні відповідальності, і межа між ними — систематичність.

Адміністративна: ст. 173-2 КУпАП

Відповідальність настає за умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру — застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має право, — внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого.

Ця редакція діє з 19 грудня 2024 року — вона посилила санкції порівняно з попередньою (де штраф починався від 10 НМДГ) і додала окремі склади щодо дітей та за повторність. Окремо запроваджено й ст. 173-8 КУпАП — відповідальність за невиконання термінового заборонного припису. Осіб, які вчинили домашнє насильство або не виконали терміновий заборонний припис, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках — до дванадцяти годин.

Кримінальна: ст. 126-1 КК

Домашнє насильство як злочин — це умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Карається громадськими роботами від 150 до 240 годин, або пробаційним наглядом на строк до п’яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років.

Як доводиться систематичність — найважливіше практичне питання. Систематичність може бути підтверджена попереднім притягненням особи до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП не менше двох разів. Саме тому кожне звернення до поліції, навіть якщо воно завершилося «лише» адміністративним протоколом, має значення: це цеглина у складі злочину. Відмова фіксувати епізоди «бо все одно нічого не буде» — найпоширеніша помилка постраждалих.

За невиконання приписів: ст. 390-1 КК

Умисне невиконання обмежувальних заходів за ст. 91-1 КК, умисне невиконання обмежувальних приписів або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, карається пробаційним наглядом на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

Крім цього, умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню тягне відповідальність за ч. 1 ст. 382 КК — штраф від 500 до 1 000 НМДГ або позбавлення волі до трьох років.

Куди звертатися і що робити

1. 102 — поліція, у гострій ситуації. Вимагайте оцінки ризиків і термінового заборонного припису; наполягайте на реєстрації заяви та отриманні її номера.
2. 1547 — урядова гаряча лінія з питань протидії домашньому насильству, торгівлі людьми та дискримінації за ознакою статі. Працює круглодобово, консультує і спрямовує.
3. Служба у справах дітей — якщо постраждала дитина або дитина була свідком. Орган опіки та піклування може самостійно подати до суду заяву про обмежувальний припис.
4. Медичний заклад — зафіксуйте ушкодження або стан здоров’я навіть за відсутності видимих слідів. Медичний документ стає доказом і в адміністративній, і в кримінальній справі.
5. Суд — заява про обмежувальний припис. За п. 12-1 ч. 2 ст. 3 Закону «Про судовий збір» судовий збір за подання такої заяви не справляється.
6. Безоплатна правнича допомога — особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу: представництво в судах та інших органах і складення процесуальних документів із питань, пов’язаних із захистом їхніх прав. Це право не залежить від рівня доходу.

Що варто робити паралельно:

• зберігати копії, а не оригінали документів, і тримати їх окремо від спільного житла;
• вести хронологію епізодів із датами — на цьому тримається доказування систематичності;
• не видаляти переписку, навіть неприємну; скриншот без збереженого чату має меншу вагу;
• подумати про визначення місця проживання дитини і, за наявності підстав, про позбавлення батьківських прав — приписи дають безпеку, але не вирішують питання дитини назавжди;
• якщо йдеться й про розлучення — порядок описано в матеріалі про розірвання шлюбу. Окремо варто знати: за ч. 2 ст. 110 СК позов про розірвання шлюбу не може бути поданий під час вагітності дружини та протягом року після народження дитини — але це обмеження не діє, якщо один із подружжя вчинив протиправну поведінку з ознаками кримінального правопорушення щодо другого з подружжя або щодо дитини.