Відмова в позові про поновлення батьківських прав закриває шлях до повторного звернення на цілий рік. Розбираємо вимоги ст. 169 СК, дві абсолютні перешкоди, роль думки дитини та висновку органу опіки.

Позбавлення не є довічним

Позбавлення батьківських прав — виняткова міра, яка має безстроковий характер, але не є безповоротною. Стаття 169 Сімейного кодексу прямо передбачає: мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Підстава для поновлення сформульована в частині 4 статті 169 СК: суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. Тобто перевіряються дві речі — людина і обставини, — а вирішальним критерієм є інтерес дитини, а не досягнення батька чи матері.

Жодного мінімального строку, який має пройти після позбавлення, закон не встановлює: позовна заява приймається судом незалежно від часу ухвалення рішення про позбавлення прав. Але це не означає, що звертатися варто одразу — про це в розділі про правило одного року.

Варто розрізняти дві різні процедури. Позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК) має безстроковий характер і поновлюється за ст. 169 СК. А відібрання дитини без позбавлення батьківських прав — це тимчасовий захід іншої правової природи: у разі усунення причин, які перешкоджали належному виконанню батьківських обов’язків, суд за заявою батьків може ухвалити рішення про повернення дитини, керуючись її найкращими інтересами (постанова ВС від 26.01.2022 у справі № 308/12188/18). Там немає ні обмежень ст. 169 СК, ні правила одного року.

Про саму процедуру позбавлення ми пишемо в матеріалі про позбавлення батьківських прав. Тут — про зворотний шлях.

Хто подає позов і до кого

Коло позивачів вузьке і закрите: ініціатива може виходити тільки від матері або батька, позбавлених батьківських прав. Інші фізичні та юридичні особи — родичі, орган опіки, прокурор — права звертатися з позовом про поновлення не мають.

Це принципова відмінність від позбавлення прав, де за статтею 165 СК позов може подати один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я або навчальний заклад, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідачем у справі про поновлення є той, у кого дитина фактично перебуває:

  • другий з батьків, якщо дитина проживає з ним;
  • опікун або піклувальник;
  • особа, в сім’ї якої проживає дитина;
  • дитячий заклад як юридична особа, якщо після позбавлення прав дитину передано до такого закладу.

Справа розглядається в порядку цивільного судочинства. Орган опіки та піклування залучається обов’язково і подає письмовий висновок.

Що потрібно довести суду

Суд оцінює не наміри, а підтверджені зміни, причому важлива не сама наявність змін, а їх глибина та стійкість. Формула «я виправився» без документів не працює жодного разу.

Доказова база формується залежно від того, яка саме з підстав статті 164 СК стала причиною позбавлення.

  • Хронічний алкоголізм або наркоманія — документи про проходження лікування, довідки медичного закладу, дані про тривалість ремісії, результати обстежень.
  • Ухилення від виконання обов’язків по вихованню, зокрема від утримання — погашення заборгованості за аліментами, регулярні платежі за тривалий період, довідка виконавця про відсутність боргу, докази участі в житті дитини.
  • Відсутність умов проживання — документи на житло, акт обстеження умов, фотографії.
  • Жорстоке поводження з дитиною — найскладніший випадок: потрібні висновки фахівців, проходження програм для кривдників, тривалий період без порушень.
  • Експлуатація дитини, примушування до жебракування — докази зміни способу життя, наявності легального доходу.
  • Засудження за умисний злочин щодо дитини — практично найважча підстава для поновлення.

Додатково суд оцінює загальну характеристику особи: наявність постійної роботи та доходу, відсутність притягнення до відповідальності, характеристики з місця роботи та проживання, свідчення осіб, які можуть підтвердити зміну способу життя.

Окремо вагомим є факт підтримання зв’язку з дитиною після позбавлення прав: спілкування, участь у житті, матеріальна допомога. Саме цей блок доказів найчастіше відсутній — і саме він найкраще демонструє, що поновлення потрібне дитині, а не лише позивачеві.

Дві абсолютні перешкоди

Є дві ситуації, за яких суд відмовить незалежно від того, наскільки змінилася особа. Обидві прямо названі в законі.

Перша: дитину усиновлено і усиновлення не скасоване та не визнане недійсним судом (ч. 2 ст. 169 СК). Логіка така: на усиновлення дитини не вимагається згоди батьків, позбавлених батьківських прав (ст. 232 СК), а подібний спір украй негативно впливав би на дитину та усиновлювачів з огляду на правові наслідки усиновлення.

Водночас перешкода не є вічною: якщо усиновлення скасовано судом за підставами статті 238 СК (коло осіб, які можуть вимагати скасування, визначене статтею 240 СК), подальше поновлення у батьківських правах кровних батьків не виключається — за наявності всіх інших умов. Про механізм усиновлення ми пишемо в матеріалі про усиновлення дитини.

Друга: дитина досягла повноліття на час розгляду справи судом (ч. 3 ст. 169 СК). Зверніть увагу на формулювання — не на час подання позову, а на час розгляду. Тобто якщо дитині виповнюється 18 років під час процесу, суд відмовить у позові. Причина проста: поновлення пов’язане з вихованням дитини, і після 18 років поновлювати нічого.

Третя ситуація не є «абсолютною», але результат той самий: якщо обставини, що були підставою для позбавлення, не відпали, підстав для поновлення немає.

Практичний висновок: час працює проти позивача за трьома напрямами одночасно — можливе усиновлення, наближення повноліття дитини та ослаблення зв’язку з нею. Якщо ви маєте намір поновлюватися, зволікати не варто.

Правило одного року: чому не варто подавати позов «про всяк випадок»

Це найважливіша норма, яку найчастіше не знають, і вона робить передчасне звернення дуже дорогим.

Частина 7 статті 169 СК: у разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення з таким позовом можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.

Що це означає практично. Якщо ви подасте позов, не зібравши доказів, і отримаєте відмову, наступна спроба буде можливою лише через рік. За цей рік дитину можуть усиновити, вона може наблизитися до повноліття, а зв’язок із нею — ослабнути. Тобто ціна непідготовленого позову — не судовий збір, а втрачений рік і, можливо, сама можливість поновлення.

Звідси правильна послідовність дій:

  1. спершу усунути обставини, що стали підставою для позбавлення, і зафіксувати це документально;
  2. відновити фактичний контакт з дитиною і накопичити докази участі в її житті;
  3. налагодити взаємодію з органом опіки та піклування і домогтися позитивного висновку;
  4. і лише потім подавати позов.

Якщо станом на сьогодні бодай один із цих блоків відсутній, краще витратити кілька місяців на підготовку, ніж отримати відмову і втратити рік.

Думка дитини та думка тих, з ким вона проживає

Тут закон вимагає врахувати дві різні позиції, і про другу часто забувають.

Думка дитини. За статтею 171 СК дитина має право бути вислуханою з питань, що стосуються її особисто. Суд зобов’язаний з’ясувати думку дитини щодо можливості поновлення батьківських прав і повернення її батькам. Акцент при цьому робиться не на правовій стороні справи, яку дитина оцінити не може, а на простому питанні: чи хоче дитина повернутися до батька або матері.

Дві важливі межі цього правила. По-перше, мотиви незгоди дитини значення не мають — суд не перевіряє, наскільки вони обґрунтовані. По-друге, суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. Тобто позиція дитини є дуже вагомою, але не абсолютною — в обидві сторони.

Опитування проводиться з урахуванням віку дитини, у присутності фахівців і в обстановці, що виключає тиск. Спроби заздалегідь вплинути на позицію дитини зазвичай стають очевидними і працюють проти позивача.

Думка другого з батьків та інших осіб. Частина 5 статті 169 СК окремо зобов’язує суд брати до уваги думку другого з батьків та інших осіб, з ким проживає дитина. Це означає, що позиція опікуна, бабусі чи прийомної родини враховується самостійно, а не лише через висновок органу опіки.

Звідси практична порада: відновлювати стосунки варто до подання позову — і з дитиною, і з тими, хто її виховує. Рішення суду стосунків не відновлює, а конфлікт із фактичними вихователями майже гарантовано відобразиться і в їхніх поясненнях, і в позиції дитини.

Висновок органу опіки та піклування

Орган опіки та піклування бере участь у справі обов’язково і подає суду письмовий висновок щодо доцільності поновлення. Перед цим проводиться обстеження умов проживання позивача, з’ясовується його спосіб життя та характер стосунків із дитиною.

Юридична вага висновку визначена частиною 6 статті 19 СК: суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він недостатньо обґрунтований або суперечить інтересам дитини. Тобто висновок має рекомендаційний характер і наперед встановленої сили для суду не має.

Але на практиці його вплив дуже суттєвий — саме тому взаємодію з органом опіки варто вибудовувати завчасно: забезпечити доступ для обстеження житла, надати документи про зміну обставин, не уникати контакту, попередньо з’ясувати перелік документів.

Негативний висновок не є вироком: його можна оспорювати, доводячи недостатню обґрунтованість — наприклад, якщо обстеження проводилося без доступу до житла, якщо не враховано документи про лікування чи погашення боргу, якщо висновок не містить оцінки інтересів дитини, а лише перераховує минулі порушення. Проте оспорювати негативний висновок значно складніше, ніж отримати позитивний.

Варто пам’ятати й про загальний орієнтир, який суд застосовує у всіх справах щодо дітей: найважливіші інтереси дитини за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц). Тому позиція «я змінився, отже маю право» сама по собі суду недостатня.

Наслідки поновлення

Моментом поновлення є день набрання законної сили рішенням суду. Батьківські права відновлюються в повному обсязі: право на виховання, спілкування, захист інтересів дитини, представництво, відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, а також взаємні спадкові права.

Відновлюються й обов’язки — насамперед обов’язок утримувати дитину. Заборгованість за аліментами, що виникла раніше, поновленням прав не скасовується; навпаки, її погашення є одним із доказів зміни поведінки.

Виконання рішення має одну зручну особливість: рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання законної сили суд самостійно надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини (ч. 6 ст. 169 СК). Позивачу для цього нічого робити не потрібно.

А от питання про повернення дитини вирішується окремо і не є автоматичним наслідком поновлення прав. Повернення допускається лише тоді, коли це відповідає інтересам дитини; місце проживання визначається за загальними правилами, про які ми пишемо в матеріалі про визначення місця проживання дитини.

Адвокати практики сімейного права LEGIUS супроводжують справи про поновлення батьківських прав — від формування доказової бази та взаємодії з органом опіки до представництва в суді. Якщо ви плануєте таке звернення, запишіться на консультацію: краще оцінити готовність справи до подання позову, ніж втратити рік через передчасну відмову.

Потрібна персональна консультація з теми «Сімейне право»? Перейдіть на сторінку практики або залиште заявку — відповімо протягом 15 хвилин.
Послуги напряму: Розірвання шлюбу через РАЦС та суд, Поділ спільного майна подружжя, Спадкові справи та спори про спадщину.
Матеріал підготувала команда LEGIUS Юридична компанія в Києві, практика з 2011 року. Текст має інформаційний характер: обставини кожної справи різні, і остаточний висновок можливий лише після розбору документів. Про компанію · Наші адвокати · RSS
Виник спір щодо дитини?Адвокати LEGIUS ведуть такі справи в Києві. Перша консультація — безкоштовна.

Питання та відповіді

Чи можна поновити батьківські права після позбавлення?

Так. Стаття 169 СК прямо надає таке право матері або батькові, позбавленим батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення, і ухвалює рішення відповідно до інтересів дитини.

Хто може подати позов про поновлення батьківських прав?

Тільки сама мати або батько, позбавлені батьківських прав. Інші фізичні та юридичні особи — родичі, орган опіки, прокурор — права на таке звернення не мають. Це відрізняє поновлення від позбавлення, де коло позивачів значно ширше.

Коли поновлення батьківських прав неможливе?

Якщо дитину усиновлено і усиновлення не скасоване та не визнане недійсним, або якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Також суд відмовить, якщо обставини, що стали підставою для позбавлення, не відпали.

Що буде, якщо суд відмовить у позові?

За частиною 7 статті 169 СК повторне звернення з позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням про відмову. Тому передчасний позов коштує не судового збору, а втраченого року.

Чи враховується думка дитини?

Так, за статтею 171 СК суд зобов’язаний з’ясувати думку дитини. Мотиви її незгоди значення не мають, але суд має право ухвалити рішення і всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. Окремо враховується думка другого з батьків та осіб, з якими дитина проживає.

Чи обов’язковий для суду висновок органу опіки?

Ні. За частиною 6 статті 19 СК суд може не погодитися з висновком, якщо він недостатньо обґрунтований або суперечить інтересам дитини — висновок має рекомендаційний характер. Але на практиці його вплив суттєвий, тому взаємодію з органом опіки варто вибудовувати завчасно.

Чи повернуть дитину одразу після поновлення прав?

Не автоматично. Повернення дитини вирішується окремо і допускається лише тоді, коли відповідає її інтересам, а місце проживання визначається за загальними правилами. Поновлення прав і повернення дитини — різні питання.

Читайте також

Сімейне право · 14 хв

Позбавлення батьківських прав: підстави та процедура

Несплата аліментів підставою для позбавлення прав не є, перелік підстав вичерпний, а Верховний Суд називає цей захід винятковим і вимагає доведеної вини. Розбираємо ст. 164-170 СК, тягар доказування, наслідки й поновлення прав.

Читати
Сімейне право · 14 хв

Усиновлення дитини в Україні: умови та порядок

З 5 серпня 2026 року справи про усиновлення розглядає суддя одноособово, без присяжних, з обов’язковою участю прокурора і не довше 30 днів. Розбираємо вимоги до усиновлювача, етапи процедури, таємницю усиновлення та правові наслідки.

Читати
Сімейне право · 14 хв

Визначення місця проживання дитини після розлучення

Велика Палата Верховного Суду у 2018 році відмовилася від автоматичного застосування принципу 6 Декларації прав дитини — «презумпції на користь матері» більше немає. Розбираємо, що насправді доводять у таких справах і які моделі рішень застосовує суд.

Читати