Дозвіл на застосування праці іноземця

Навіщо потрібен дозвіл на працю іноземця

За загальним правилом український роботодавець не може взяти іноземця на роботу, доки не отримає дозвіл на застосування праці іноземця. Дозвіл оформлює саме роботодавець — юридична особа або ФОП, — а не сам іноземець, і він підтверджує право компанії використовувати працю конкретної особи на визначеній посаді.

Процедуру регулює Закон України «Про зайнятість населення», а видають дозволи територіальні органи державної служби зайнятості.

Дозвіл є відправною точкою всього процесу: на його підставі іноземець потім отримує посвідку на тимчасове проживання. Помилка в дозволі блокує і подальшу посвідку — зокрема тому, що строк посвідки прив’язується до періоду роботи, зазначеного в дозволі. У межах практики дозвіл на застосування праці іноземців ми ведемо обидва кроки як єдиний процес.

Хто може працювати без дозволу

Закон передбачає категорії іноземців, які працевлаштовуються без дозволу на застосування праці. До них належать, зокрема, особи з посвідкою на постійне проживання, а також інші категорії, прямо визначені законодавством.

Тому перший крок у роботі з кандидатом — не збір документів, а перевірка статусу. Якщо в людини постійна посвідка, процедура дозволу не потрібна взагалі, і компанія економить і час, і плату за дозвіл. Нам доводилося бачити, як роботодавець проходив усю процедуру для працівника, якому вона була не потрібна.

Про оформлення постійної посвідки — у статті постійна посвідка на проживання: підстави.

Строки розгляду та плата за дозвіл

Тут дві речі, які роботодавці запитують найчастіше: як довго і скільки.

Строки розгляду. Видача дозволу — 7 робочих днів. Продовження дії вже наявного дозволу — 3 робочі дні. Строки стосуються саме розгляду заяви органом, а не всього процесу: підготовка документів, переклади та засвідчення займають значно більше.

Плата. Її розмір залежить від строку, на який видається дозвіл, і рахується в прожиткових мінімумах для працездатних осіб (ПМПО).

Суму в гривнях ми свідомо не фіксуємо: вона залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється законом про державний бюджет і змінюється. Рахувати потрібно від показника, чинного на дату подання заяви. Орієнтир для 2026 року: дозвіл на строк від шести місяців до року — це 5 ПМПО, тобто сума порядку шістнадцяти тисяч гривень.

Практичний висновок із таблиці: плата зростає не пропорційно строку. Дозвіл на два роки (8 ПМПО) дешевший за два послідовні річні дозволи (5 + 5 = 10 ПМПО), та ще й економить одну процедуру. Якщо компанія впевнена в довгостроковості співпраці, довший дозвіл вигідніший — але пам’ятайте, що посвідка все одно буде річною.

Документи для отримання дозволу

Роботодавець подає:

• заяву встановленої форми;
• копію паспортного документа іноземця з перекладом українською, засвідченим у встановленому порядку;
• проєкт або копію трудового договору;
• документи про освіту або кваліфікацію — коли посада цього вимагає;
• документ про сплату встановленої плати за видачу дозволу;
• інші документи залежно від категорії іноземця та підстави працевлаштування.

Іноземні документи потребують засвідчення (апостиль або консульська легалізація) та перекладу. Це найдовша частина підготовки, і планувати її варто першою, а не останньою.

Подальше оформлення посвідки працівника описано у статті як отримати посвідку на проживання, а порядок в’їзду — у матеріалі про візу D в Україну.

Два строки після видачі, які легко проґавити

Отримання дозволу — не кінець процедури, а початок двох зобов’язань із датами.

1. Укласти письмовий трудовий договір з іноземцем — не пізніш як за 90 календарних днів з дати видачі дозволу. Це не формальність: без укладеного договору дозвіл втрачає сенс, а в документах утворюється розрив.
2. Запустити продовження завчасно. На практиці процедуру продовження варто починати не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення чинного дозволу — з урахуванням того, що сам розгляд триває 3 робочі дні, а підготовка документів більше.

Прострочення продовження означає, що дозвіл доведеться оформлювати заново — за повною платою й за повним строком розгляду. Паралельно під удар потрапляє статус проживання працівника, бо посвідка прив’язана до дозволу.

При зміні істотних умов — посади, найменування роботодавця, в окремих випадках розміру винагороди — може знадобитися внесення змін до дозволу. Тому роботодавцю варто вести календар строків за кожним іноземним працівником: дата договору, дата спливу дозволу, дата спливу посвідки. Три дати на людину, і жодна з них не нагадає про себе сама.

Для іноземців в IT-секторі діють особливості, описані у статті працевлаштування іноземців в IT.

Ризики роботодавця при порушеннях

Застосування праці іноземця без дозволу тягне для роботодавця фінансову відповідальність у розмірі 20 мінімальних заробітних плат за кожну таку особу — за розміром мінімальної зарплати на момент виявлення порушення. Це не абстрактна «відповідальність у встановленому законом розмірі», а сума, яка для компанії з кількома іноземними працівниками стає шестизначною.

Для самого іноземця наслідки не менш серйозні: робота без дозволу є порушенням міграційного режиму, а воно відкриває шлях до примусового видворення та заборони в’їзду. Людина втрачає не місце роботи, а можливість перебувати в країні.

Що з цього випливає для компанії:

• не допускати людину до роботи до отримання дозволу — навіть «на кілька днів, поки оформлюється»;
• перевіряти статус кандидата до початку процедури;
• тримати три дати на кожного іноземця в одному календарі з відповідальною особою.

Запрошення для іноземних кандидатів ми оформлюємо в напрямі оформлення запрошень. Більше — у розділі міграційне право; супровід найму іноземця обговоримо, якщо залиште заявку.