Зняття арешту з рахунків та майна компанії

Що таке арешт майна за статтею 170 КПК

Арешт майна — один із заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 7 частини другої статті 131 КПК). Частина перша статті 170 КПК визначає його як тимчасове, до скасування у встановленому Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Зверніть увагу на три слова в цій нормі, якими ми користуємося щодня: тимчасове, та/або і позбавлення права. «Тимчасове» означає, що арешт не є станом, який не можна змінити. «Та/або» означає, що обсяг обмежень може бути різним: заборона відчуження, заборона розпорядження, заборона користування — або лише щось із цього. А «позбавлення права» нагадує, що йдеться про втручання у право власності, яке за статтями 7 і 16 КПК є загальною засадою кримінального провадження і яке має бути виправданим.

Завданням арешту майна та сама норма називає запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Це не формальність: саме з цього перелічення випливає, що арешт не може існувати «про запас» або «щоб було».

Для бізнесу блокування рахунків нерідко болючіше за сам факт провадження: воно паралізує розрахунки з контрагентами, виплату зарплат і виконання зобов’язань. Саме тому арешт активів часто використовується як інструмент тиску, і саме тому адвокати кримінального захисту бізнесу LEGIUS реагують на нього невідкладно.

Чотири мети арешту і чиє майно можна арештувати

Частина друга статті 170 КПК містить закритий перелік чотирьох мет, з якими допускається арешт майна:

1. забезпечення збереження речових доказів;
2. забезпечення спеціальної конфіскації;
3. забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4. відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Далі закон прив’язує до кожної мети своє коло осіб, і це перша точка, де арешт часто виходить за межі дозволеного:

Два висновки з цієї таблиці мають практичну вагу. Перший: накладення арешту на майно третьої особи допускається лише з метою забезпечення збереження речових доказів і спеціальної конфіскації. Якщо арешт на майно компанії, яка не є ні підозрюваним, ні особою, щодо якої здійснюється провадження, мотивовано забезпеченням цивільного позову — це вже вихід за межі статті 170.

Другий: за частиною другою статті 64-2 КПК клопотання про арешт майна третьої особи може подати лише прокурор. Клопотання слідчого щодо майна третьої особи — самостійна підстава ставити питання про скасування арешту.

І окремо: арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає саме ухвала слідчого судді або суду за правилами КПК.

Що слідчий суддя мусить урахувати

Частина перша статті 173 КПК покладає на особу, яка подала клопотання, обов’язок довести: необхідність арешту та наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна. Тягар доказування лежить на стороні обвинувачення, а не на власнику.

Частина друга статті 173 КПК перелічує, що слідчий суддя або суд повинен враховувати:

• правову підставу для арешту майна;
• можливість використання майна як доказу у провадженні (якщо арешт накладається з метою забезпечення речових доказів);
• наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння (для арешту з метою конфіскації як виду покарання та з метою забезпечення цивільного позову);
• можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт накладається з цією метою);
• розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або неправомірної вигоди, отриманої юридичною особою;
• розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
• наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Останні дві позиції — основа будь-якої аргументації проти арешту рахунків. До них додаються загальні підстави застосування заходів забезпечення за частиною третьою статті 132 КПК: захід не допускається, якщо не доведено потреби, і якщо потреби досудового розслідування не виправдовують ступеня втручання у права і свободи особи.

На практиці це означає, що в клопотанні про скасування арешту ми не просто заперечуємо підозру, а показуємо математику: який обсяг коштів заблоковано, який розмір заявленої шкоди, яка частка обороту компанії паралізована, які конкретні зобов’язання вона через це не може виконати і які наслідки це має для працівників і контрагентів, які в провадженні взагалі не фігурують.

Частина 11 статті 170: найсильніший аргумент проти блокування рахунків

Є норма, про яку згадують значно рідше, ніж вона того варта. Частина одинадцята статті 170 КПК встановлює: заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Логіка норми така. Арешт складається з кількох самостійних обмежень, і закон не дозволяє застосовувати їх «пакетом». Заборона відчуження — це базове обмеження. Заборона користування і заборона розпорядження — це додаткові обмеження, кожне з яких потребує окремого обґрунтування конкретними обставинами.

Для рахунків компанії це ключ. Арешт коштів із забороною розпоряджатися ними означає зупинку діяльності. Але якщо мета арешту — збереження речових доказів або забезпечення майбутнього стягнення, її часто можна досягти менш руйнівним способом: арештом у межах суми заявленої шкоди замість усіх рахунків; забороною відчуження без заборони користування; арештом конкретного майна замість коштів. Слідчі судді на таку аргументацію реагують: часткове скасування арешту саме в частині заборони користування — поширена практика, бо воно не суперечить меті збереження доказів.

Практичний спосіб побудувати цю лінію:

1. встановити з ухвали, яка саме мета арешту заявлена, і які саме обмеження накладені;
2. перевірити, чи є в ухвалі обґрунтування кожного обмеження окремо, а не загальна фраза про «ризики»;
3. показати менш обтяжливу альтернативу, якою та сама мета досягається;
4. довести співрозмірність через конкретні цифри: сума арешту проти суми шкоди, частка обороту, зобов’язання перед третіми особами.

Окремо варто перевірити долю попереднього арешту. Якщо у визначений законом строк прокурор не звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі. Банки іноді продовжують тримати блокування за підставою, що вже зникла, і це усувається простим зверненням.

Розгляд клопотання: коли арешт накладають без вас

Частина перша статті 172 КПК імперативно встановлює, що розгляд клопотання про арешт майна має відбуватися за участю, зокрема, іншого власника майна, а за наявності — також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Але з цього є виняток, і більшість арештів рахунків накладається саме за ним. Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Отже типова ситуація виглядає так: компанія дізнається про арешт не з повістки, а від банку, який відмовляє у платежі. Дві практичні поради на цей випадок:

• Негайно отримати текст ухвали. Доки ви не бачите ухвали, ви не знаєте ні мети арешту, ні обсягу обмежень, ні суми, ні того, хто подавав клопотання. Банк зобов’язаний повідомити підставу блокування, а ухвалу можна отримати в суді.
• Не починати з емоцій про тиск. Починати потрібно з перевірки формальних меж: правильна мета, правильне коло осіб, обґрунтування кожного обмеження окремо, співрозмірність.

Є й зворотний бік, який грає на боці захисту. Частина третя статті 172 КПК встановлює: слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 КПК, повертає його прокурору або цивільному позивачу та встановлює строк у сімдесят дві години (або, з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача, менший строк) для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. Тобто дефектне клопотання не задовольняється «як є».

Апеляційне оскарження ухвали про арешт майна

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, визначено статтею 309 КПК, і цей перелік є вичерпним. За пунктом 9 частини першої статті 309 КПК до нього належать ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову в ньому.

Отже ухвала, якою на рахунки компанії накладено арешт, апеляційному оскарженню підлягає. Це прямий і зрозумілий шлях: апеляційна скарга на ухвалу про арешт майна.

Строк подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді обчислюється з дня її оголошення, а для особи, яка не була присутня при розгляді, — з дня отримання копії ухвали. Оскільки арешт рахунків часто накладається без повідомлення власника, саме дата фактичного отримання копії ухвали стає критичною, і її варто фіксувати документально.

Апеляція і клопотання про скасування арешту — це два різні інструменти з різними предметами. Апеляція перевіряє законність і обґрунтованість ухвали на момент її ухвалення. Клопотання за статтею 174 КПК ставить питання про те, що потреба в арешті відпала або що арешт накладено необґрунтовано. Їх можна використовувати послідовно, і вибір між ними — тактичне рішення, а не формальність.

Пастка статті 174: ухвала про відмову не оскаржується

Стаття 174 КПК дає два самостійні механізми скасування арешту.

Перший. Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Для компанії, яка дізналася про арешт від банку, це базовий інструмент.

Другий. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

А тепер пастка, через яку втрачають час найчастіше. Об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 20 травня 2024 року у справі № 712/191/23 дійшла висновку: ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна, а також про відмову в скасуванні арешту майна, постановлена в порядку статті 174 КПК, апеляційному оскарженню не підлягає.

Обґрунтування таке: перелік ухвал, що оскаржуються, у статті 309 КПК є вичерпним, і пункт 9 частини першої цієї статті охоплює лише ухвали про арешт майна або відмову в ньому. Ухвали, постановлені за статтею 174 КПК, до цього списку не належать. Суд окремо зазначив, що таке обмеження має легітимну мету, не порушує принципу пропорційності між гарантованими статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правами особи та суспільною необхідністю і відповідає принципу правової визначеності.

Що з цього випливає практично — три речі.

• Апеляцію на ухвалу про арешт пропускати не можна. Це єдина точка, де рішення перевіряє суд вищої інстанції. Якщо строк пропущено і ви пішли шляхом статті 174, апеляційного перегляду у вас уже не буде.
• Відмова за статтею 174 не є остаточною. Верховний Суд прямо вказав: відмова у скасуванні арешту майна не позбавляє особу права звернутися до суду з повторним клопотанням про скасування арешту в порядку статті 174 КПК — як на досудовому розслідуванні, так і під час судового провадження. Тобто механізм статті 174 працює не один раз, а стільки, скільки з’являється нових обставин.
• Нові обставини потрібно створювати і фіксувати. Повторне клопотання з тим самим набором доводів приречене. Працюють зміни: завершено експертизу, для якої майно вилучалося; знято підозру; сплачено суму заявленої шкоди або надано інше забезпечення; змінився обсяг обороту, який блокується; минув значний час без слідчих дій щодо цього майна.

Якщо ухвала про арешт стосується не рахунків, а запобіжного заходу щодо керівника, порядок дій і строки інші — про них у матеріалі оскарження запобіжного заходу.

Алгоритм дій для компанії

Послідовність, яка дає результат найчастіше:

1. Зафіксувати факт і дату. Отримати від банку письмове підтвердження підстави блокування з реквізитами ухвали. Дата фактичного отримання копії ухвали визначає строк апеляції.
2. Отримати ухвалу і клопотання. Без обох документів неможливо побудувати захист: ухвала показує, що вирішив суд, клопотання — що просила сторона обвинувачення і чим обґрунтовувала.
3. Перевірити формальні межі. Чи відповідає мета арешту переліку частини другої статті 170; чи дозволяє закон арештовувати майно саме цієї особи для цієї мети; чи подав клопотання уповноважений суб’єкт (щодо третьої особи — лише прокурор); чи додержано вимог статті 171.
4. Перевірити обсяг обмежень за частиною 11 статті 170. Чи обґрунтоване окремо кожне обмеження — відчуження, розпорядження, користування.
5. Порахувати співрозмірність. Сума арешту проти розміру заявленої шкоди; частка заблокованого обороту; конкретні зобов’язання, які компанія не може виконати; кількість працівників, яким затримується зарплата.
6. Вибрати інструмент. Апеляція на ухвалу про арешт, якщо строк не пропущено і йдеться про законність самої ухвали. Клопотання за статтею 174, якщо потреба в арешті відпала або арешт накладено необґрунтовано. Часто — і те, й інше послідовно.
7. Готувати часткове скасування як мінімальну мету. Повне скасування арешту на початку розслідування буває недосяжним, а зняття заборони користування коштами в частині, що перевищує суму шкоди, повертає компанії можливість працювати.
8. Паралельно перевірити інші канали тиску. Арешт рахунків рідко йде сам: часто поряд є обшуки, допити, вилучення документів. Захист має бути системним — як це організовано, описано в матеріалі обшук в офісі.

Арешт майна — тимчасовий за законом і дуже часто надмірний за обсягом. Якщо рахунки вашої компанії заблоковано, запишіться на консультацію: перші дні визначають, чи буде збережено право на апеляційний перегляд.