Захист за статтею 130 КУпАП: як уникнути позбавлення права керування

Що передбачає стаття 130 і які санкції

Стаття 130 КУпАП охоплює кілька різних діянь, і це важливо, бо наслідки однакові:

• керування транспортним засобом або судном у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння;
• керування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
• передання керування особі, яка перебуває в такому стані;
• відмова від проходження огляду на стан сп’яніння відповідно до встановленого порядку;
• вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або ліків на їх основі після ДТП чи після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського — до проведення огляду або до ухвалення рішення про звільнення від нього.

Санкції у чинній редакції:

Три речі, про які варто знати відразу.

Санкція безальтернативна. Суд не має права призначити лише штраф або лише позбавлення права керування — застосовуються обидва стягнення одночасно. Прохання «залиште тільки штраф» юридично неможливе. Виняток — особи, які взагалі ніколи не отримували посвідчення водія: позбавляти в них нічого.

Відмова від огляду прирівнюється до сп’яніння. За наслідками це той самий склад із тією самою санкцією. Логіка «не дихав — нічого не доведуть» не працює.

Стягнення можуть складатися. Якщо поряд інкримінують інші статті, суми додаються. Показовий приклад із практики: за частиною 1 статті 130 і частиною 5 статті 126 КУпАП (керування без права керування відповідної категорії) суд призначив 40 800 грн штрафу з позбавленням права керування на 5 років, і апеляційний суд цю постанову підтримав. Часто поряд інкримінують і статтю 124 КУпАП — порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Відповідальність настає з 16 років; за правопорушення осіб, які не досягли цього віку, відповідають батьки за статтею 184 КУпАП. Справи за статтею 130 КУпАП підвідомчі районним, районним у містах, міським і міськрайонним судам (стаття 221 КУпАП) і розглядаються за місцем вчинення правопорушення (стаття 276 КУпАП). Контекст напряму — практика судових спорів.

Строк притягнення — один рік

Тут поширена і дорога помилка. Загальне правило статті 38 КУпАП для справ, підвідомчих суду, — три місяці з дня вчинення правопорушення. Але для статті 130 КУпАП стаття 38 містить окрему норму: адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Отже розрахунок на сплив тримісячного строку в справах про керування у стані сп’яніння не працює. Посилання на старі роз’яснення або на судову практику, де провадження закривали через три місяці, стосується інших статей — зокрема статті 124 КУпАП, де тримісячний строк діє.

Що з цього практично випливає.

• Затягування справи не дає результату. Протягом року суд має час розглянути справу навіть після кількох відкладень, повернення матеріалів на доопрацювання та зміни підсудності.
• Але рік — це присічний строк. Його не може продовжити або поновити ні адміністративний орган, ні суд. Постанова, винесена поза межами року з дня вчинення, є незаконною: за пунктом 7 статті 247 КУпАП провадження не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. У практиці є рішення, якими провадження за частиною 1 статті 130 КУпАП закрито саме з цієї підстави — коли з дня події минуло більше року.
• Дату вчинення треба перевірити за протоколом. Строк рахується від дня вчинення, а не від дня надходження справи до суду чи від дня першого засідання.

Окремо варто розрізняти два різні строки, які постійно змішують. Строк притягнення — це максимальний час від вчинення правопорушення до прийняття остаточної постанови; він присічний. Строк розгляду справи — процесуальний норматив, відведений безпосередньо для розгляду матеріалів; він організаційний, і його порушення саме собою не припиняє провадження.

І ще один строк, від якого залежить тяжкість санкції. За статтею 39 КУпАП, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, вона вважається такою, що не була піддана стягненню. Рік рахується не від дати постанови, а від закінчення виконання стягнення — і саме цей розрахунок визначає, чи є нове порушення «повторним протягом року» з потрійною санкцією.

Процедура огляду на сп’яніння

Основне поле роботи захисту. Огляд проводиться за статтею 266 КУпАП та Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ від 9 листопада 2015 року № 1452/735. Порядок направлення водіїв на огляд затверджено постановою Кабінету Міністрів № 1103.

Підставою для огляду є наявність у водія конкретних ознак. Ознаки алкогольного сп’яніння:

• запах алкоголю з порожнини рота;
• порушення координації рухів;
• порушення мови;
• виражене тремтіння пальців рук;
• різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
• поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаки наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів:

• наявність однієї чи декількох ознак алкогольного сп’яніння, крім запаху алкоголю з порожнини рота;
• звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
• сповільненість або, навпаки, підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
• почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Жодні інші ознаки не можуть бути підставою для складання протоколу за статтею 130 КУпАП. Водночас наявність у протоколі формального переліку ознак сама собою не є достатнім доказом сп’яніння — ознаки мають бути зафіксовані й підтверджені.

Вимоги до самої процедури:

• огляд на місці зупинки проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування — у присутності двох свідків; відеозапис долучається до матеріалів;
• поліцейський зобов’язаний представитися, показати посвідчення та роз’яснити права особі;
• у разі скерування до лікаря водія мають доставити на огляд протягом двох годин з моменту виявлення ознак сп’яніння;
• акт огляду складається у двох примірниках — один вручається водію, другий долучається до протоколу;
• водію видається копія протоколу та тимчасове посвідчення водія;
• якщо є підозра, що водій у стані сп’яніння, керування може бути передано іншій особі, яка має відповідне право.

Практична порада щодо графи «пояснення»: у разі категоричної незгоди або відмови давати пояснення на місці найбезпечніше формулювання — «Пояснення буде надано у суді». Пояснення, записані під тиском і без адвоката, згодом стають головним доказом проти водія.

Презумпція невинуватості

Справа про адміністративне правопорушення — не спір про те, чи зміг водій виправдатися. Обов’язок доведення покладається на державу.

Що це означає практично:

• водій не зобов’язаний доводити свою невинуватість;
• усі обґрунтовані сумніви тлумачаться на його користь (in dubio pro reo);
• вина має бути доведена поза розумним сумнівом сукупністю належних і допустимих доказів;
• суд зобов’язаний встановити подію правопорушення, склад правопорушення і вину — усі три елементи.

Доказами у справі (стаття 251 КУпАП) є, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд, відеозаписи портативних відеореєстраторів і нагрудних камер, показання свідків.

Ключова теза, яку варто заявляти прямо: протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є достатнім доказом. Він містить лише виклад обставин у версії поліції. Якщо ця версія не підтверджена іншими доказами — відеозаписом, актом огляду, показаннями — вона не доведена.

У справі № 686/25994/25 суд саме на цій підставі скасував штраф і позбавлення права керування, визнавши відсутність складу адміністративного правопорушення: протокол, що містить виклад обставин, сам по собі без інших доказів недостатній.

Варто тверезо оцінювати і зворотний бік. Коли матеріали зібрані повно, суди підтверджують винуватість без вагань. У справі, розглянутій Херсонським апеляційним судом 26 листопада 2025 року, факт відмови від проходження огляду визнано доведеним сукупністю доказів: протоколом, складеним і підписаним уповноваженою особою, відеозаписами портативних відеореєстраторів, актом огляду з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд і постановою про накладення стягнення. Там, де процедуру дотримано, посилання на презумпцію невинуватості не допомагає.

Підстави для закриття справи

Пункт 1 статті 247 КУпАП дозволяє закрити провадження за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. На практиці до цього призводять такі обставини.

Не доведено факт керування. Найсильніша підстава. Якщо немає доказів, що за кермом був саме притягувана особа: на відео вона не фігурує за кермом, автомобіль стоїть нерухомо з вимкненим двигуном, особу водія поліція не встановлювала опитуванням свідків або переглядом камер. Відсутність факту керування виключає відповідальність повністю — склад правопорушення не утворюється незалежно від результату огляду.

Порушення процедури огляду. Недотримання Інструкції № 1452/735 знецінює результат: немає безперервного відеозапису і немає двох свідків; не названо ознаки сп’яніння; не роз’яснено порядок огляду; не запропоновано пройти тест у встановленому порядку; порушено двогодинний строк доставлення до лікаря; акт огляду не складено у двох примірниках або не вручено водію.

Недостатньо самого факту відмови. Для притягнення за відмову не досить написати в протоколі «відмовився». Потрібно довести, що водієві у встановленому порядку запропонували пройти огляд, роз’яснили порядок і наслідки, і він від цього відмовився. У справі № 354/1461/25 Івано-Франківський апеляційний суд скасував постанову про притягнення водія до відповідальності та закрив провадження саме тому, що самого факту відмови на місці зупинки недостатньо.

Порушення порядку складання протоколів. Протокол складено до встановлення особи водія або до проведення огляду; не роз’яснено права; у протоколі відсутні обов’язкові реквізити; дати в документах суперечать одна одній.

Неінформативний або перерваний відеозапис із нагрудних камер, що не підтверджує ключових обставин — ні факту керування, ні названих ознак, ні пропозиції пройти огляд.

Неявка свідка-поліцейського, який документував подію, попри неодноразові виклики суду.

Суперечності між медичними висновками та матеріалами справи, невідповідність дат процесуальних документів, відсутність даних про повірку технічного засобу, яким проводився огляд.

Кожна з цих обставин окремо або в сукупності породжує розумний сумнів, який тлумачиться на користь водія. І окрема підстава — пункт 7 статті 247 КУпАП: закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП, тобто року з дня вчинення.

Що не працює як самостійна підстава: проходження медичного огляду самостійно через певний час після складання протоколу. Такий висновок сам собою не звільняє від відповідальності, бо не спростовує стану на момент керування — він має сенс лише в сукупності з іншими доказами та за умови, що огляд проведено невідкладно.

Як будувати захист

Послідовність дій, яка себе виправдовує.

1. Зберіть документи. Копія протоколу, акт огляду, направлення на огляд, тимчасове посвідчення водія, постанова (якщо вже винесена). Якщо копію протоколу не вручили — це окремий аргумент.
2. Витребуйте відеозаписи. Записи з нагрудних камер і портативних відеореєстраторів — основний доказ у справі. Клопотання про їх витребування подавайте одразу: записи зберігаються обмежений час. Перевіряйте, чи запис безперервний і чи фіксує він названі ознаки, пропозицію пройти огляд і сам огляд.
3. Перевірте технічний засіб. Запросіть дані про прилад, яким проводився огляд: модель, свідоцтво про повірку, строк її дії. Огляд приладом без чинної повірки — вагомий аргумент.
4. Перевірте процедуру за Інструкцією № 1452/735 пункт за пунктом: ознаки, відеофіксація або двоє свідків, роз’яснення прав, двогодинний строк доставлення до лікаря, два примірники акта.
5. Перевірте доведеність факту керування. Хто бачив особу за кермом, чи є це на відео, чи опитувалися свідки, чи переглядалися камери спостереження.
6. Відрахуйте річний строк від дати вчинення за протоколом і перевірте, чи не спливає він до розгляду.
7. Подайте клопотання про закриття провадження за пунктом 1 статті 247 КУпАП — за відсутності складу, або за пунктом 7 — у разі спливу строків.
8. Забезпечте участь у засіданні. Розгляд справи за відсутності особи обмежує можливості захисту: немає кому заявляти клопотання, досліджувати відео та ставити питання свідкам.

Чого робити не варто: давати пояснення на місці без адвоката; підписувати документи, не прочитавши їх; погоджуватися на формулювання «з порушенням згоден» у графі пояснень; розраховувати на домовленості — дострокове повернення права керування за статтею 130 КУпАП законодавством не передбачене, і будь-які пропозиції «вирішити питання» таким способом варто сприймати критично.

Важливо діяти швидко: справи про адміністративні правопорушення мають стислі процесуальні строки, відеозаписи зберігаються обмежений час, а зволікання звужує можливості захисту.

Оскарження постанови

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Виняток — постанови про застосування стягнень, передбачених статтями 32 і 32-1 КУпАП (адміністративний арешт та арешт з утриманням на гауптвахті), які виконуються негайно.

Правила апеляції (стаття 294 КУпАП):

• строк — десять днів з дня винесення постанови;
• право оскарження має особа, яку притягнуто до відповідальності, її законний представник, захисник, потерпілий, його представник, а також прокурор у визначених законом випадках;
• скарга, подана після закінчення строку, повертається, якщо не заявлено клопотання про поновлення строку або в поновленні відмовлено. Поновлення можливе за наявності поважних причин — апеляційні суди поновлюють строк з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя;
• скарга подається до апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову; місцевий суд протягом трьох днів надсилає її разом із справою;
• апеляційний перегляд здійснюється протягом двадцяти днів з дня надходження справи;
• неявка особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду, крім випадків поважних причин або відсутності в суду даних про належне повідомлення.

Дві норми, які варто використовувати:

• апеляційний суд переглядає справу в межах скарги, але не обмежений її доводами, якщо встановить неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права;
• апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим їх ненадання до місцевого суду або необґрунтованим їх відхилення.

За наслідками розгляду апеляційний суд має право залишити скаргу без задоволення, скасувати постанову та закрити провадження, скасувати постанову та прийняти нову або змінити постанову. У разі зміни постанови в частині стягнення воно не може бути посилено.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Тому апеляція — остання реальна можливість, і готувати її потрібно повно, а не «для порядку».

Відновлення права керування

Якщо позбавлення права керування все ж застосовано, варто знати порядок повернення посвідчення після закінчення строку.

Для відновлення права керування після позбавлення за статтею 130 КУпАП потрібно:

• пройти позачерговий медичний огляд — це обов’язкова умова саме для позбавлення за статтею 130;
• скласти іспити — причому за вищою відкритою категорією з тих, що були в посвідченні;
• сплатити передбачені збори та звернутися до сервісного центру МВС.

Дострокове повернення права керування за статтею 130 КУпАП законом не передбачене. Строк позбавлення обчислюється роками, місяцями або днями (стаття 39 КУпАП щодо обчислення строків стягнень) і спливає повністю.

Щодо штрафу: пільг або знижок для окремих категорій осіб закон не передбачає. Водночас можливе звернення до суду із заявою про розстрочку виконання постанови — це не зменшує суму, але дозволяє розподілити платіж у часі.

І практичний момент, який варто врахувати заздалегідь: рік за статтею 39 КУпАП, після якого особа вважається такою, що не була піддана стягненню, обчислюється від закінчення виконання стягнення. Тобто поки штраф не сплачений і строк позбавлення не сплив, цей рік не починає спливати — а отже нове порушення буде кваліфіковане як повторне з потрійною санкцією.

Адвокати LEGIUS захищають у справах за статтею 130 КУпАП: аналізують процедуру огляду, витребовують відеозаписи й дані про повірку приладів, заявляють клопотання про закриття провадження, представляють інтереси в суді першої інстанції та в апеляції. Ми не обіцяємо конкретного результату — він залежить від того, як саме поліція оформила матеріали, — але чесно оцінюємо перспективу на першій консультації, зокрема й тоді, коли шансів на закриття немає. Суміжні матеріали: апеляція на рішення суду, судовий збір і ставки. Записатися можна через форму консультації.