Борги у спадщину: що переходить і як захиститися

Які борги входять до складу спадщини

До складу спадщини входять не лише права, а й обов’язки спадкодавця, які не припинилися з його смертю (статті 1218, 1219 Цивільного кодексу України). Це кредити й позики, заборгованість за комунальні послуги, податкові борги, невиконані договірні зобов’язання, відшкодування майнової шкоди.

Юридична механіка тут така: у разі смерті боржника у правовідносинах, що допускають правонаступництво, обов’язки померлого за загальним правилом переходять до спадкоємця — тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов’язанні. Зобов’язання не припиняється й не виникає заново: воно продовжує існувати за основними своїми характеристиками, лише з новим боржником, який відповідає в межах вартості одержаного у спадок майна.

Не переходять у спадщину обов’язки, нерозривно пов’язані з особою померлого: аліменти, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, права та обов’язки як сторони особистих договорів (стаття 1219 ЦК України). Загальне правило закріплено й у статті 608 ЦК України: зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Нараховані за життя, але не сплачені суми аліментної заборгованості — окрема історія: вони вже є грошовим боргом і можуть стягуватися зі спадщини.

Окреме питання — нарахування після смерті. Практика розрізняє суми, нараховані спадкодавцеві за життя, і відсотки, комісії та неустойку, нараховані банком уже після його смерті. Друга категорія регулярно стає предметом спору, і суди нерідко визнають такі нарахування неправомірними. Тому перше, що ми робимо в таких справах, — фіксуємо розмір боргу станом на день відкриття спадщини і окремо аналізуємо все, що банк долічив після цієї дати. Автоматично погоджуватися з сумою з довідки банку не варто.

Головне правило: відповідальність у межах спадщини

Спадкоємець ніколи не платить більше, ніж отримав. Стаття 1282 ЦК України встановлює: спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині — солідарної відповідальності «один за всіх» тут немає.

Приклад: син успадкував автомобіль вартістю 200 000 грн, а банк пред’явив вимогу за кредитом батька на 500 000 грн. Максимум, що може отримати банк від сина, — 200 000 грн. Власні кошти, зарплата та майно спадкоємця для боргів спадкодавця недоторканні.

Порядок виконання теж визначений законом: вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора стягує заборгованість у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Практичний висновок із цієї норми, який працює на спадкоємця: графік платежів — предмет домовленості, а не обов’язок. Якщо одноразово заплатити нереально, з банком домовляються про розстрочення, і це цілком у межах статті 1282 ЦК. Але домовленість має бути письмовою: усна згода менеджера нічого не варта, коли справа дійде до суду.

І ще одна деталь, важлива для оцінки ризику: межею є вартість майна, а не саме майно. Тобто кредитор не може вимагати передати йому успадковану квартиру — він може вимагати суму, що не перевищує її вартості. Оцінка цієї вартості стає окремим питанням у спорі, і тут може знадобитися незалежний звіт.

Строки, у які кредитор має заявити вимоги

Це найсильніший інструмент захисту спадкоємця, і він працює незалежно від розміру боргу.

Закон дисциплінує кредиторів. За частиною першою статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Жодних санкцій за неповідомлення закон не встановлює, але воно має практичний бік: поки кредитор не знає про смерть, він продовжує нараховувати відсотки й штрафи, які потім доведеться оспорювати.

Чинна редакція строків (стаття 1281 ЦК України в редакції Закону № 2478-VIII від 3 липня 2018 року):

• частина друга: кредиторові спадкодавця належить пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна — незалежно від настання строку вимоги;
• частина третя: якщо кредитор не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва, він має право пред’явити вимоги протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання свідоцтва;
• частина четверта: кредитор, який не пред’явив вимоги у ці строки, позбавляється права вимоги.

Зверніть увагу на орієнтир: у чинній редакції відлік прив’язано до свідоцтва про право на спадщину та до обізнаності кредитора про прийняття спадщини, а не до «відкриття спадщини», як було в попередній редакції. Публікації й навіть рішення у справах, де спірні правовідносини виникли до 2018 року, цитують старі формулювання — «шість місяців від дня, коли кредитор дізнався про відкриття спадщини» та «один рік від настання строку вимоги». Для нових справ застосовується наведена вище редакція, тому при перевірці вимоги банку спершу встановлюється, яка редакція діяла на час виникнення правовідносин.

Чому це настільки сильно. Велика Палата Верховного Суду визначила, що строки статті 1281 ЦК України є преклюзивними. Їхній сплив має наслідком не просто відмову в позові, а позбавлення кредитора права вимоги — тобто припинення його цивільного права — і припинення самих зобов’язань. Звідси й неможливість вимагати у суді захисту відповідного права.

Різниця з позовною давністю принципова, і її варто розуміти:

Тому кожну претензію банку чи колекторів варто перевіряти насамперед на дотримання строків — це один із найефективніших способів захисту, який ми регулярно використовуємо у справах клієнтів.

Як саме кредитор має заявити вимогу

Цей розділ часто вирішує справу, бо банки регулярно вважають «вимогою» те, що нею не є.

Велика Палата Верховного Суду визначила, що кредитор може пред’явити вимогу до спадкоємців, які прийняли спадщину, в один із двох способів:

• безпосередньо спадкоємцю;
• опосередковано — через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України — через консульську установу).

Важливо: для банку не є обов’язком знати конкретних спадкоємців. Його обов’язком є заявити протягом шести місяців свої вимоги як кредитора — зокрема через нотаріуса. Аргумент «ми не знали, кому пред’являти» суди не приймають.

А тепер зворотний бік, який працює на спадкоємця. Верховний Суд визнав, що лист, надісланий банком нотаріусу з проханням повідомити, чи зверталися спадкоємці із заявами про прийняття спадщини, має інформаційний характер і не є вимогою в розумінні статті 1281 ЦК України. У розглянутій справі банк повідомляв нотаріуса про укладені кредитні договори та свою обізнаність про смерть позичальника й просив надати інформацію про спадкоємців — і цього виявилося недостатньо.

Отже перше, що ми робимо, отримавши позов банку: вивчаємо зміст того документа, який банк називає вимогою. Запит інформації, повідомлення про існування кредиту, претензія, адресована померлому, лист без вимоги про виконання — усе це не вимога у розумінні статті 1281 ЦК.

Що вважається вимогою додатково. Велика Палата роз’яснила, що звернення кредитора безпосередньо до суду — зокрема із заявами про процесуальне правонаступництво та (або) про заміну сторони виконавчого провадження — слід розглядати як пред’явлення вимог у порядку статті 1281 ЦК України. Але з принциповим обмеженням: такі заяви кредитор може подати лише в межах строків, встановлених статтею 1281 ЦК. Тобто пізніше звернутися в суд із заявою про правонаступництво вже не можна «обійти» строк.

Окремо врегульована ситуація, коли боржник помер під час розгляду справи. Велика Палата виснувала, що стаття 1281 ЦК не містить особливих застережень для цього випадку: якщо смерть позичальника настала під час розгляду справи за позовом кредитора, застосовуються загальні правила статті 1281, а спадкоємці, які прийняли спадщину, залучаються до участі у справі як правонаступники на підставі статті 55 Цивільного процесуального кодексу України. Іншими словами, поданий за життя позов не звільняє кредитора від обов’язку додержати строків щодо спадкоємців.

Іпотека, застава та поручительство

Якщо успадковане майно перебуває в іпотеці чи заставі, обтяження слідує за майном: у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця, який набуває статусу іпотекодавця. Прийняти квартиру «без іпотеки» неможливо — прийняття спадщини означає прийняття її цілком, з активами й обтяженнями.

Але строки працюють і тут. Велика Палата Верховного Суду визначила, що сплив строків статті 1281 ЦК України має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов’язаннями, у тому числі тих, які забезпечені іпотекою, а також припинення таких зобов’язань. Тобто наявність іпотеки не дає банку безстрокового права.

Порука. Тут позиція Великої Палати особливо корисна для спадкоємців. У разі пропуску кредитором строків пред’явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, кредитор позбавляється прав вимоги як за основним зобов’язанням, так і за додатковим — порукою, що не може існувати окремо від основного зобов’язання. Висновок зроблено на аналізі частини першої статті 559 та частин другої і четвертої статті 1281 ЦК України.

Поряд із цим діє й загальне правило про долю поруки при зміні боржника. Зобов’язання за договором поруки нерозривно пов’язані з особою боржника, а порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника (частина третя статті 559 ЦК України). Тому обов’язок виконання за кредитним договором може бути покладений на поручителя у разі смерті позичальника лише за одночасної наявності двох умов:

• є правонаступник позичальника, який прийняв спадщину;
• є згода поручителя відповідати за нового боржника.

Без згоди поручителя нового договору поруки фактично немає — і неможливо поручитися за виконання зобов’язання особи, цивільна правоздатність якої припинилася у зв’язку зі смертю (статті 553, 554, частина четверта статті 25 ЦК України).

Важливий виняток — майновий поручитель. Це свіжа й неочевидна позиція. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2025 року у справі № 761/382/21 виснувала, що статті 1281 і 1282 ЦК України не застосовуються у правовідносинах, пов’язаних зі спадкуванням предмета іпотеки після смерті майнового поручителя (іпотекодавця), який не був боржником за основним зобов’язанням. Такі спадкоємці не є боржниками в розумінні статті 1281 ЦК України — ні щодо необхідності пред’явлення кредитором вимоги у визначений строк, ні щодо порядку виконання зобов’язання. Смерть майнового поручителя не впливає на порядок виконання основного зобов’язання, забезпеченого іпотекою. Велика Палата при цьому відступила від протилежного підходу, який раніше утвердився в практиці.

Що це означає практично: якщо ваш родич сам був позичальником — захист через строки статті 1281 ЦК працює. Якщо він лише передав своє майно в іпотеку за борг третьої особи — ці строки вам не допоможуть, іпотека залишається чинною, а спадкоємець успадковує предмет іпотеки з обтяженням. Це дві принципово різні ситуації, і першою ж дією має бути з’ясування, ким саме був спадкодавець за договором.

Перевірити, чи не обтяжене майно, можна ще до подання заяви: Державний реєстр речових прав та Державний реєстр обтяжень рухомого майна відкриті для запитів. Окремо радимо з’ясувати, чи не був кредит застрахований: за договорами страхування життя позичальника борг у разі смерті погашає страхова компанія, а не спадкоємці. Особливості успадкування нерухомості, включно з іпотечною, — у статті про спадкування нерухомості.

Податковий борг померлого

Податкові зобов’язання мають власну норму — статтю 99 Податкового кодексу України, і вона побудована за тією самою логікою, що й цивільна.

Виконання грошових зобов’язань та (або) погашення податкового боргу фізичної особи — у тому числі ФОП і особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, — у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.

Чотири норми, які варто знати:

• Строки — ті самі. Претензії спадкоємцям пред’являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред’явлення претензій кредиторами спадкодавця. Тобто податкова не має власного, довшого строку: до неї застосовується стаття 1281 ЦК України з усіма наслідками її пропуску.
• Борг стає вашим після строку прийняття спадщини. Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов’язання та (або) податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов’язаннями та (або) податковим боргом спадкоємців.
• Пеня не нараховується. Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов’язання та (або) податковий борг спадкодавців пеня не нараховується. Якщо її все ж нарахували за цей період — це підстава для перерахунку.
• Спадщина державі припиняє борг. У разі переходу спадщини до держави грошові зобов’язання померлої фізичної особи припиняються.

Якщо спадкодавець був ФОП, окремо перевіряється стан розрахунків за єдиним податком і ЄСВ, а також чи завершено реєстраційні процедури. Загальну логіку податкових вимог ми розбираємо в матеріалі про податковий борг.

Прийняти чи відмовитися: як рахувати

Спадщина приймається цілком: активи разом із боргами. Вибіркове прийняття неможливе, тому рішення зводиться до арифметики й оцінки ризиків.

Коли прийняття очевидно виправдане:

• вартість майна суттєво перевищує борг;
• кредитор уже пропустив строки статті 1281 ЦК України — тоді борг юридично припинився, а майно залишається;
• кредит був застрахований, і страхова покриває залишок;
• борг оспорюваний: значна частина суми — відсотки та неустойка, нараховані після смерті.

Коли варто серйозно розглянути відмову:

• залишок іпотечного боргу близький до вартості житла або перевищує її, а спадкодавець був саме позичальником;
• склад боргів невідомий, а строк для прийняття спливає — приймати «наосліп» ризиковано;
• успадковується бізнес або ФОП з непрозорими зобов’язаннями перед контрагентами й бюджетом;
• майно фактично неліквідне: частка в будинку без доступу, земля на окупованій території, застарілий транспорт із заборгованістю.

Чого робити не варто. Відмовлятися «про всяк випадок» без розрахунку — поширена й дорога помилка: відмова від спадщини є остаточною, і повернути її через суд надзвичайно складно. Так само не варто вважати, що борг «згорить сам»: якщо кредитор заявив вимогу у строк, він має право вимоги, і від цього не рятує ні бездіяльність, ні фактичне невступання у володіння.

Перед рішенням ми завжди робимо дві речі: інвентаризацію активів з оцінкою та аудит вимог — чи заявлені вони взагалі, чи заявлені у строк, чи є документ, який є вимогою по суті. Нерідко після цього «безнадійна» спадщина виявляється цілком прийнятною. Деталі процедури — у статті про відмову від спадщини.

Щодо строків прийняття: базовий строк — шість місяців, але з 30 січня 2024 року діє важлива особливість. Якщо смерть зареєстровано більш ніж через місяць після дати смерті, спадкові строки обчислюються від дня державної реєстрації смерті, тоді як часом відкриття спадщини залишається день смерті. Детальніше — у матеріалі про пропущений строк спадщини.

Алгоритм захисту спадкоємця

Послідовність, яку ми використовуємо у справах, де вже з’явився кредитор.

1. Встановити роль спадкодавця в зобов’язанні. Позичальник, поручитель, майновий поручитель (іпотекодавець за борг третьої особи) чи співборжник. Від цього залежить, чи працюють строки статті 1281 ЦК узагалі.
2. Зафіксувати три дати. День смерті (час відкриття спадщини), дата державної реєстрації смерті, дата одержання свідоцтва про право на спадщину. Саме від останньої відлічується шестимісячний строк за частиною другою статті 1281 ЦК.
3. Перевірити, чи була вимога і коли. Запросити у нотаріуса матеріали спадкової справи: чи надходила претензія кредитора, якого змісту, якою датою. Запит інформації вимогою не є.
4. Перевірити редакцію норми. Яка редакція статті 1281 ЦК діяла на час виникнення спірних правовідносин — від цього залежить сам орієнтир відліку.
5. Порахувати межу відповідальності. Вартість успадкованого майна та власну частку. Усе, що понад цю суму, стягненню не підлягає.
6. Виділити нарахування після смерті. Окремо порахувати відсотки, комісії та неустойку, нараховані після дня відкриття спадщини, і заявити щодо них заперечення.
7. Перевірити обтяження та страхування. Державний реєстр речових прав, Державний реєстр обтяжень рухомого майна, договір страхування життя позичальника.
8. Перевірити долю поруки. Чи давав поручитель згоду відповідати за нового боржника; чи не пропущені строки за статтею 559 ЦК.
9. Оформити домовленість письмово. Якщо борг обґрунтований, узгодити з кредитором графік замість одноразового платежу — у письмовій формі.

Загальна процедура оформлення — у покроковому гіді. Якщо кредитори вже тиснуть або подали позов, підключайте адвоката: у межах послуги «Спадкові справи та спори про спадщину» ми перевіряємо вимоги, ведемо переговори з банками та захищаємо спадкоємців у суді — консультація тут.