Аліменти на дружину (чоловіка)

Хто має право на утримання: базове правило

Перше, що варто зрозуміти: «аліменти на дружину» — це не одна норма, а кілька різних підстав, кожна зі своїми умовами й строками. Плутанина між ними — головна причина відмов у таких позовах.

Базове правило — ст. 75 СК. Дружина й чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який:

• є непрацездатним, і
• потребує матеріальної допомоги, за умови
• що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Усі три умови мають бути наявні одночасно. І кожна з них має визначення в самому законі — це не оцінні категорії, які суд наповнює на власний розсуд.

Зверніть увагу на вузькість визначення непрацездатності: тимчасова втрата працездатності, хвороба чи складне матеріальне становище самі по собі права на утримання не дають. Потрібен або пенсійний вік, або інвалідність будь-якої з трьох груп. Це найчастіша причина, чому позов не має перспектив — і найчастіше про це дізнаються вже в суді.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2026 році — 3 328 грн, для осіб, які втратили працездатність, — 2 595 грн. Саме з цими цифрами порівнюють сукупний дохід, доводячи потребу в матеріальній допомозі.

Окреме правило в ч. 6 ст. 75: той із подружжя, хто став непрацездатним у зв’язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди за Цивільним кодексом. Тобто одне не виключає іншого.

Контекст — практика сімейного права.

Шість підстав: коротка карта

Перед тим як заглиблюватися, корисно побачити всю систему одразу. Це допоможе зрозуміти, під яку саму норму підпадає ваша ситуація.

Головний висновок із цієї таблиці: чотири з шести підстав не вимагають непрацездатності взагалі. Якщо йдеться про вагітність, малолітню дитину або дитину з інвалідністю — пенсійний вік і група інвалідності не мають значення.

Вагітність і дитина до трьох років

Це найчастіша в практиці підстава — і вона працює за зовсім іншою логікою, ніж ст. 75.

Право дружини (ст. 84 СК)

• дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності;
• дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка — батька дитини до досягнення дитиною трьох років;
• якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку — до досягнення дитиною шести років.

Два принципово важливі моменти. По-перше, це право існує незалежно від того, чи дружина працює, та незалежно від її матеріального становища — єдина умова з її боку відсутня, перевіряється лише те, чи чоловік може надавати матеріальну допомогу. По-друге, право на утримання зберігається й у разі розірвання шлюбу: розлучення його не скасовує.

І практична деталь, яку часто не знають: аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду (ч. 5 ст. 84 СК). Другий раз до суду йти не потрібно.

Право чоловіка (ст. 86 СК)

Норма симетрична. Чоловік, з яким проживає дитина, має право на утримання від дружини — матері дитини до досягнення дитиною трьох років, а якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку — до шести років. Так само незалежно від того, чи він працює, і незалежно від його матеріального становища, за умови, що дружина може надавати матеріальну допомогу. Так само зберігається після розірвання шлюбу.

Це важливо проговорити, бо запит зазвичай формулюють як «аліменти на дружину»: закон тут гендерно нейтральний, окрім самої вагітності. Якщо дитина проживає з батьком, він має те саме право.

Ці аліменти існують окремо й паралельно з аліментами на дитину — це дві різні вимоги з різними підставами, і стягуються вони незалежно. Порядок стягнення утримання на дитину розібрано в матеріалі про аліменти на дитину.

Дитина з інвалідністю: найсильніша підстава

Стаття 88 СК — норма, яку в позовах використовують рідше, ніж варто було б, хоч вона дає найтривкіше право.

Якщо один із подружжя — в тому числі й працездатний — проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Ключові відмінності від усіх інших підстав:

• право триває протягом усього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею — без вікової межі дитини;
• воно не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким дитина проживає;
• розмір аліментів визначається судом за ч. 1 ст. 80 СК без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Останній пункт заслуговує на окрему увагу. За загальним правилом (ч. 2 ст. 80 СК) суд, визначаючи розмір аліментів одному з подружжя, враховує можливість одержання утримання від повнолітніх дітей і батьків позивача. Тобто типова лінія захисту — «у неї є доросла донька, нехай утримує мати». У справах за ст. 88 СК ця лінія не працює: закон прямо її виключає.

Умову «не може обходитися без постійного стороннього догляду» потрібно доводити: висновок МСЕК або лікарсько-консультативної комісії, медична документація, індивідуальна програма реабілітації.

Утримання після розірвання шлюбу

Стаття 76 СК — окрема й найскладніша конструкція, бо містить чотири різні випадки з різними умовами.

Перше правило: розірвання шлюбу не припиняє права на утримання, яке виникло за час шлюбу. Якщо право вже було — воно залишається.

А далі — чотири самостійні підстави виникнення права вже після розлучення:

Частина 3 — найбільш недооцінена норма сімейного кодексу. Вона створює «відкладене» право: на момент розлучення його ще немає, воно з’явиться через кілька років, коли особа досягне пенсійного віку. Умови жорсткі (п’ять років до пенсії та десять років спільного проживання), але якщо вони є — право виникає автоматично в силу закону, і про нього варто пам’ятати заздалегідь.

Частина 4 — єдина підстава, яка прямо визнає внесок у сім’ю, не оплачений заробітком. Але вона обмежена трьома роками, і цей строк рахується від дня розірвання шлюбу, а не від дня звернення до суду.

Розмір і спосіб стягнення

Спосіб (ст. 77 СК). Утримання надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно; за взаємною згодою — можуть бути сплачені наперед.

Окреме правило для виїзду за кордон: якщо платник аліментів виїжджає на постійне проживання в державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а в разі спору — за рішенням суду.

Розмір (ст. 80 СК). Аліменти присуджуються у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Законом фіксованої частки чи мінімуму для подружжя не встановлено — на відміну від аліментів на дитину. Суд визначає розмір:

• з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків позивача (виняток — справи за ст. 88 СК);
• з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Тому в позові за ст. 75 СК орієнтиром зазвичай слугує різниця між прожитковим мінімумом і фактичним доходом позивача — саме вона кількісно показує «потребу в матеріальній допомозі». Але це орієнтир, а не норма: суд не зв’язаний ним.

Розмір, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за заявою платника або одержувача в разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ч. 3 ст. 80 СК). Це двосторонній механізм — ним користуються і для збільшення, і для зменшення.

Договір замість суду. Подружжя може укласти договір про надання утримання (ст. 78 СК), у якому самостійно визначити умови, розмір і строки виплати. Якщо такий договір нотаріально посвідчений, у разі несплати стягнення провадиться на підставі виконавчого напису нотаріуса — тобто без звернення до суду. Це найшвидший шлях, коли між подружжям немає гострого конфлікту.

Позов про стягнення аліментів не оподатковується судовим збором: позивачі за позовами про стягнення аліментів звільнені від його сплати за ст. 5 Закону «Про судовий збір».

Коли права на утримання немає або воно припиняється

Закон знає три різні механізми: право не виникає взагалі, право може бути позбавлене судом, право припиняється.

Право не виникає (ч. 5 ст. 75 СК)

Права на утримання не має той із подружжя:

• хто негідно поводився у шлюбних відносинах;
• хто став непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.

Позбавлення або обмеження строком (ст. 83 СК)

Рішенням суду одного з подружжя може бути позбавлено права на утримання або обмежено його строком, якщо:

1. подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;
2. непрацездатність того, хто потребує допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину;
3. непрацездатність або тяжка хвороба того, хто потребує допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;
4. одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

Ці положення поширюються й на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу. Зверніть увагу: це право суду, а не обов’язок, і застосовується воно за заявою відповідача з доведенням відповідної обставини.

Пункт 4 — найчастіший предмет спору. «Свідомо поставив себе у становище» означає умисні дії: звільнення з роботи без причини, відмова від спадщини, відчуження майна, що давало дохід, відмова від лікування чи реабілітації, яка могла відновити працездатність. Саме лише небажання працювати за наявності інвалідності під цей пункт не підпадає.

Припинення

Право на утримання припиняється з припиненням обставин, які були його підставою: дитині виповнилося три (або шість) років, особа перестала потребувати матеріальної допомоги, сплив трирічний строк за ч. 4 ст. 76 СК. Окремі підстави припинення встановлюють ст. 82, 85, 87 і 89 СК — зокрема реєстрація нового шлюбу одержувачем аліментів.

Якщо шлюб не був зареєстрований

Стаття 91 СК поширює частину правил на жінку й чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

• якщо вони тривалий час проживали однією сім’єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до ст. 76 СК;
• вони мають право на утримання в разі проживання з ними їхньої дитини — відповідно до ч. 2-4 ст. 84, ст. 86 і ст. 88 СК. Тобто правила про дитину до трьох років, до шести років за вад розвитку і про дитину з інвалідністю працюють повністю.

Право припиняється з підстав, встановлених пунктами 2 і 4 ст. 83 та статтями 85, 87 і 89 СК.

Зверніть увагу, чого в цій нормі немає: права вагітної жінки на утримання (ч. 1 ст. 84) — ст. 91 відсилає лише до частин 2-4 ст. 84. Також немає підстав ч. 3 і ч. 4 ст. 76 — передпенсійного віку й втрачених можливостей, бо вони прив’язані до факту розірвання шлюбу.

Головна практична складність тут не в праві, а в доказуванні: «тривалий час проживали однією сім’єю» — оцінна категорія, і її доводять спільною реєстрацією, спільними витратами, свідченнями, фотографіями, спільними договорами, народженням дитини. Фіксованого строку закон не встановлює.

Якщо другий із подружжя перебуває за кордоном, порядок стягнення описано в матеріалі про аліменти з іноземця. Загальні питання розлучення — у матеріалі про розірвання шлюбу.