Пояснюємо склад шахрайства за ст. 190 ККУ, роль умислу й обману, як розмежувати злочин від невиконаного договору та яку стратегію захисту обрати бізнесу.
Склад злочину за статтею 190 ККУ
Стаття 190 Кримінального кодексу України визначає шахрайство як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Ключова відмінність шахрайства від інших злочинів проти власності — спосіб: потерпілий добровільно передає майно, перебуваючи під впливом обману або зловживання довірою.
Саме цей добровільний характер передачі робить справи про шахрайство складними й часто спірними. Грань між шахрайством і звичайним невиконанням договірних зобов'язань буває тонкою, і слідство нерідко кваліфікує як злочин те, що є цивільно-правовим спором.
Адвокати кримінального захисту бізнесу LEGIUS у справах за ст. 190 ККУ передусім перевіряють, чи доведено всі обов'язкові елементи складу: обман або зловживання довірою, заволодіння майном, причинний зв'язок і — найголовніше — умисел, наявний ще до отримання майна.
Умисел і обман як ключові елементи
Шахрайство — злочин з прямим умислом. Це означає, що особа усвідомлювала обман і вже на момент укладення угоди не мала наміру виконувати зобов'язання, а прагнула безоплатно заволодіти майном. Якщо ж намір не виконати зобов'язання виник пізніше, через об'єктивні обставини, — складу шахрайства немає.
Обман може бути активним (повідомлення неправдивих відомостей) або пасивним (замовчування фактів, які особа зобов'язана повідомити). Проте не будь-яка неправда утворює кримінальний обман: звичайне комерційне перебільшення, оптимістичні прогнози чи рекламні твердження злочином не є.
Захист зосереджується на доведенні відсутності первісного умислу: наявність реальної господарської діяльності, спроби виконати зобов'язання, об'єктивні причини невиконання (ринкові, фінансові, форс-мажорні). Документально підтверджена добросовісність руйнує конструкцію обвинувачення про обман.
Розмежування цивільного спору та шахрайства
Найпоширеніша ситуація у бізнесі — коли невиконання договору, неповернення позики чи зрив постачання контрагент намагається подати як шахрайство, щоб тиснути на боржника кримінальними методами замість звернення до господарського суду. Така криміналізація цивільних відносин суперечить закону.
Розмежувальним критерієм є саме первісний умисел та наявність реальних правовідносин. Якщо сторони уклали реальний договір, частково його виконували, вели листування й розрахунки — це свідчить про господарські, а не злочинні відносини. Невиконання зобов'язання саме по собі не є шахрайством.
Захист доводить, що спір підлягає вирішенню в порядку цивільного чи господарського судочинства, а не кримінального переслідування. Це часто стає підставою для закриття провадження за відсутністю складу злочину — про порядок читайте у статті закриття кримінального провадження.
Кваліфікуючі ознаки та розмір шкоди
Тяжкість відповідальності за статтею 190 ККУ залежить від кваліфікуючих ознак. До них належать повторність, вчинення за попередньою змовою групою осіб, заподіяння значної шкоди потерпілому, шахрайство у великих та особливо великих розмірах, а також вчинення шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.
Розмір завданої шкоди прямо впливає на кваліфікацію та санкцію, тому його правильний розрахунок — важливий елемент захисту. Часто слідство завищує суму збитків, включаючи неустойки, упущену вигоду чи спірні нарахування, які не є прямою дійсною шкодою від обману.
Захист оспорює як саму кваліфікацію, так і розмір шкоди, домагаючись перекваліфікації на менш тяжкий склад або повного спростування обвинувачення. Зменшення розміру нерідко переводить діяння в категорію, де можливе примирення чи звільнення від відповідальності.
Стратегія захисту у справах про шахрайство
Ефективний захист за ст. 190 ККУ будується на кількох опорах. Перша — доведення відсутності первісного умислу через документи реальної господарської діяльності. Друга — демонстрація цивільно-правової природи відносин. Третя — оспорювання розміру й факту шкоди. Четверта — виявлення процесуальних порушень при зборі доказів.
Окремий напрям — захист посадових осіб компанії, адже шахрайство в бізнесі часто інкримінують директорам та особам, які підписували договори. Кримінальна відповідальність персональна й залежить від реальної ролі та наявності умислу в конкретної особи.
Справи про шахрайство потребують глибокого занурення в господарські обставини та швидкого реагування на кожну слідчу дію. Якщо щодо вас або вашої компанії відкрито провадження за статтею 190 ККУ, зверніться за консультацією — ми оцінимо перспективи й вибудуємо лінію захисту.
Послуги напряму: Захист під час обшуків та виїмок, Супровід у провадженнях БЕБ і поліції, Економічні та фінансові злочини.