Черги спадкування за законом в Україні

Як працює спадкування за законом

Спадкування за законом настає, якщо заповіту немає, він скасований, визнаний недійсним або охоплює лише частину майна. Тоді коло спадкоємців визначає Цивільний кодекс — через систему черг.

Стаття 1258 ЦК: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга одержує право на спадкування лише у разі:

• відсутності спадкоємців попередньої черги;
• усунення їх від права на спадкування (стаття 1224 ЦК);
• неприйняття ними спадщини;
• відмови від її прийняття.

Виняток — випадки, встановлені статтею 1259 ЦК (зміна черговості), про які нижче.

Практичний сенс цього правила такий: наявність хоча б одного спадкоємця першої черги, який прийняв спадщину, повністю виключає всі наступні черги. Не «зменшує частку», а виключає. Саме тому спір у спадкових справах зазвичай зводиться не до розміру частки, а до того, чи є взагалі спадкоємці попередньої черги і чи прийняли вони спадщину.

Строк для прийняття спадщини — шість місяців з часу її відкриття. Незалежно від часу прийняття спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК) — тобто право виникає ретроспективно, з дня смерті спадкодавця, а не з дня видачі свідоцтва.

Порядок оформлення ми описуємо окремо — у матеріалі про оформлення спадщини. Супровід спадкових справ ми здійснюємо в межах практики сімейного права.

П’ять черг спадкоємців

Про п’яту чергу варто сказати докладніше, бо саме вона найменш зрозуміла.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця; народження самого спадкодавця до цього числа не входить. Родичі ближчого ступеня усувають від спадкування родичів подальшого ступеня. Верховний Суд у постанові від 8 травня 2024 року у справі № 216/5984/21 розклав це по ступенях: онуки — другий ступінь; правнуки, прабаба, прадід, племінники — третій; двоюрідні брати та сестри, двоюрідні онуки — четвертий; двоюрідні діди та бабки — четвертий; двоюрідні правнуки, двоюрідні прадіди та прабабки, двоюрідні племінники, двоюрідні дядьки та тітки, троюрідні брати та сестри — п’ятий; троюрідні правнуки, троюрідні прадіди та прабабки, троюрідні племінники, троюрідні дядьки та тітки, чотириюрідні брати та сестри — шостий.

Утриманець — неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування. Усі три ознаки обов’язкові: вік або непрацездатність, п’ятирічний строк і характер допомоги як основного джерела.

Зверніть увагу: онуки, правнуки, племінники, двоюрідні брати та сестри не входять до складу жодної черги як такі. Вони стають спадкоємцями або за правом представлення, або як родичі п’ятої черги за ступенем споріднення. Це джерело постійної плутанини.

Право представлення

Стаття 1266 ЦК вирішує ситуацію, коли той родич, який був би спадкоємцем, помер раніше спадкодавця. Тоді його нащадки спадкують ту частку, яка належала б йому.

• Онуки, правнуки спадкують частку, яка належала б їхнім матері, батькові, бабі, дідові;
• прабаба, прадід — частку, яка належала б їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця);
• племінники — частку, яка належала б їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця);
• двоюрідні брати та сестри — частку, яка належала б їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця).

Два правила, які визначають розрахунок:

• якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну;
• при спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення — тобто й правнуки, і праправнуки.

Приклад розрахунку. Спадкодавець мав двох синів; один із них помер раніше, залишивши трьох дітей. Спадщину ділять: живий син — 1/2; троє онуків — другу половину порівну, тобто по 1/6 кожному. Онуки спадкують не «як онуки», а замість свого батька і в межах його частки.

І головне обмеження: якщо всі діти спадкодавця живі, онуки за законом не спадкують узагалі. Право представлення вмикається лише тоді, коли відповідний родич помер до відкриття спадщини.

Трансмісія — це не представлення

Дві конструкції зі схожим результатом і різними умовами. Їх плутають постійно, а від вибору правильної залежить, які документи подавати нотаріусу.

За статтею 1276 ЦК, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки переходить до його спадкоємців. Важливий виняток: право на прийняття обов’язкової частки у спадщині не переходить у порядку трансмісії. Про обов’язкову частку — окремий матеріал про обов’язкову частку у спадщині.

Практичний приклад. Помер батько; через два місяці, не подавши заяву нотаріусу, помер його син. Це трансмісія: право прийняти частку сина переходить до спадкоємців сина — його дружини та дітей. Якби син помер раніше батька, працювало б право представлення, і частку отримали б лише діти сина, а не його дружина. Різниця в колі осіб суттєва.

Верховний Суд у постанові від 9 червня 2024 року у справі № 343/2085/21 звернув увагу на потребу розмежовувати «одержання права на спадкування наступною чергою» і «зміну суб’єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». На другу впливають: зміна черговості (стаття 1259 ЦК), право представлення (стаття 1266 ЦК), відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця (частина 2 статті 1274 ЦК), спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК) і збереження правового зв’язку при усиновленні (частина 3 статті 1260 ЦК).

Четверта черга: цивільне подружжя

Найчастіше запитання в практиці: чи має право на спадщину жінка або чоловік, які жили зі спадкодавцем без реєстрації шлюбу. Відповідь: мають, але лише в четвертій черзі, тобто за умови, що немає спадкоємців першої, другої та третьої черг. Якщо є діти, подружжя або батьки спадкодавця, які прийняли спадщину, цивільний партнер без заповіту не отримає нічого.

Стаття 1264 ЦК вимагає проживання зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. Цей факт встановлюється судом, і доказування тут — основна робота.

Що саме доводиться. За частиною 2 статті 3 СК сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Верховний Суд у постанові від 7 лютого 2024 року у справі № 383/821/22 зазначив, що предметом доказування є передусім сукупність обставин, які за законом складають основні ознаки сім’ї.

Конституційний Суд ще в рішенні від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 назвав обов’язкові умови: факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла та його ремонт, наявність інших обставин, що підтверджують реальність сімейних відносин.

Докази, які працюють на практиці: показання свідків, довідки про реєстрацію місця проживання та довідки центру надання адміністративних послуг, документи про спільні придбання, квитанції про спільні платежі, фотографії та листування, свідоцтва про народження спільних дітей, документи про організацію похорону.

Дві позиції Верховного Суду, які вирішують більшість таких справ.

Перша — про інший шлюб. Касаційний цивільний суд вказав: необхідною умовою застосування статті 1264 ЦК є встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі (стаття 25 СК). Якщо попередній шлюб позивача був розірваний пізніше, ніж почалося спільне проживання, факт за цей період не встановлюється — і фактичне припинення подружніх відносин із колишнім чоловіком чи дружиною правового значення не має. Це найчастіша причина відмови.

Друга — про обчислення п’яти років. Об’єднана палата Касаційного цивільного суду 9 жовтня 2023 року дійшла висновку: п’ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання до набрання чинності ЦК (1 січня 2004 року). Для таких відносин застосовується стаття 1264 ЦК, а не стаття 74 СК — ці норми регулюють різні правовідносини, сімейні та спадкові.

Зміна черговості

Стаття 1259 ЦК передбачає два способи змінити черговість — договірний і судовий.

Договірний. Черговість може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Два обмеження: такий договір не може порушити прав спадкоємця, який у ньому не бере участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку.

Судовий. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Зверніть увагу на формулювання: суд не переводить особу до попередньої черги, а дає право спадкувати разом зі спадкоємцями відповідної черги. Тобто частки перераховуються з урахуванням нового спадкоємця.

Для задоволення такого позову необхідна наявність усієї сукупності обставин:

1. позивач є спадкоємцем за законом наступних черг;
2. допомога надавалася протягом тривалого часу;
3. позивач опікувався спадкодавцем;
4. позивач матеріально забезпечував його або надавав іншу допомогу;
5. спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відсутність будь-якої з цих обставин означає відмову. Найчастіше справи «розсипаються» на останньому пункті: доглядати за літньою людиною, яка зберігала самостійність, — не те саме, що доглядати за особою в безпорадному стані, і це потребує медичних документів.

Верховний Суд у постанові від 9 червня 2024 року у справі № 343/2085/21 окремо зазначив, що доведення факту належності до спадкоємців четвертої черги не є безумовною підставою для зміни черговості. Це дві різні вимоги з різними предметами доказування, і їх не можна підмінювати одну одною.

Частки та їх перерозподіл

Стаття 1267 ЦК: частки у спадщині кожного зі спадкоємців за законом є рівними. Це означає, що всередині черги майно ділиться порівну незалежно від ступеня близькості, віку чи участі в житті спадкодавця.

Але закон дозволяє спадкоємцям домовитися інакше:

• щодо рухомого майна — за усною угодою між собою спадкоємці можуть змінити розмір частки когось із них;
• щодо нерухомого майна або транспортних засобів — за письмовою угодою, посвідченою нотаріусом.

Практичний приклад розподілу. Помер чоловік, у якого залишилися дружина, двоє дітей і мати. Усі четверо — спадкоємці першої черги, отже кожен отримує по 1/4 спадщини. Поширена помилка — вважати, що дружині належить половина як подружня частка, а решта ділиться між іншими. Подружня частка у спільному майні — це окрема конструкція сімейного права: спочатку визначається, що зі майна є спільною власністю подружжя і яка частина взагалі входить до складу спадщини, і лише потім спадкова маса ділиться на рівні частки.

Другий типовий розрахунок. Спадкодавець не мав дітей і подружжя, батьки померли раніше, є дві рідні сестри і одна баба — усі троє у другій черзі, отже по 1/3. Якщо одна зі сестер померла раніше спадкодавця і мала двох дітей, то ці племінники спадкують за правом представлення частку своєї матері: по 1/6 кожному.

Відмова від спадщини також змінює розрахунок. За частиною 2 статті 1274 ЦК спадкоємець за законом може відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом — тоді його частка приєднується до частки цієї особи, а не розподіляється між усіма. Детальніше — у матеріалі про відмову від спадщини.

Відумерла спадщина

Якщо спадкоємців немає взагалі, застосовується стаття 1277 ЦК. Відумерлою вважається спадщина, яка не була прийнята спадкоємцями за заповітом або за законом — за відсутності спадкоємців, усунення їх від права на спадкування, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття.

Процедурні деталі:

• звернутися до суду із заявою можна лише після спливу одного року з часу відкриття спадщини;
• право подати заяву має як територіальна громада, так і кредитор спадкодавця — такий висновок зробила Об’єднана палата Касаційного цивільного суду в постанові від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19;
• Касаційний цивільний суд у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 216/354/24 зазначив, що частина 2 статті 1277 ЦК не передбачає кінцевого (присічного) строку для подання такої заяви — отже, пропустити момент неможливо;
• у заяві зазначаються час і місце відкриття спадщини, перелік майна, докази належності майна спадкодавцю та докази відсутності спадкоємців або їх усунення, неприйняття чи відмови (стаття 335 ЦПК);
• суд ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді (стаття 338 ЦПК);
• майно переходить до територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно — за місцем його розташування.

Концептуально важлива позиція Верховного Суду: законодавець не кваліфікує набуття територіальною громадою права на відумерлу спадщину як спадкування, а територіальну громаду — як спадкоємця. Спадкоємці мають право на спадкування, натомість територіальній громаді належить публічний обов’язок. Із цього випливає практичний наслідок: громада не є учасником спадкових відносин і не конкурує зі спадкоємцями, а виконує обов’язок щодо майна, яке залишилося без правонаступників.

Окремо про старі спадщини. Якщо спадщина відкрилася до 1 липня 2003 року і не була прийнята у шестимісячний строк, вона переходить до держави за правом спадкування за статтею 555 ЦК УРСР 1963 року, а не до територіальної громади як відумерла за статтею 1277 ЦК. Однорічний строк для визнання спадщини відумерлою може обчислюватися не раніше 1 липня 2003 року.

Адвокати LEGIUS встановлюють коло спадкоємців і черговість, ведуть справи про встановлення факту проживання однією сім’єю, про зміну черговості та про визнання спадщини відумерлою, оскаржують свідоцтва про право на спадщину. Обговорити вашу ситуацію можна через форму консультації.