Звільнення з військової служби: підстави та порядок

Перелік підстав є вичерпним

Підстави звільнення визначає стаття 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» № 2232-XII, а порядок — Положення про проходження військової служби, затверджене Указом Президента № 1153/2008.

Перелік закритий: звільнитися «за власним бажанням» під час воєнного стану не можна. Основні підстави:

• за віком — досягнення граничного віку перебування на службі;
• за станом здоров’я — за висновком ВЛК;
• через сімейні обставини або інші поважні причини з визначеного законом переліку;
• загибель або зникнення безвісти близького родича під час захисту України;
• звільнення з полону;
• інші підстави, передбачені законом.

Важлива деталь: більшість підстав спрацьовують лише за умови, що військовослужбовець не висловив бажання продовжувати службу. Тобто право на звільнення не виникає автоматично — його треба заявити.

Ще один нюанс: частина 4 статті 26 стосується мобілізованих, частина 5 — тих, хто служить за контрактом. Умови й строки там різні, і посилатися треба на «свою» частину.

За станом здоров’я

Найчастіша підстава. Вона охоплює кілька різних ситуацій, які не варто плутати:

• непридатність до військової служби за висновком ВЛК — із виключенням з військового обліку;
• тимчасова непридатність з обов’язковим переоглядом через 6–12 місяців;
• наявність інвалідності — якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати службу.

Усе тримається на висновку ВЛК, тому саме його об’єктивність і має вирішальне значення. Якщо висновок не відповідає фактичному стану здоров’я — спершу оскаржується він, а не відмова у звільненні. Порядок — у матеріалі про оскарження висновку ВЛК.

Окремо щодо документів про інвалідність: довідки, видані до 1 січня 2025 року, діють на зазначений у них строк, а нові рішення оформлюються витягом із рішення експертної команди. Невідповідність форми документа чинній процедурі — поширена причина, чому рапорт повертають.

Сімейні обставини

Це окрема група підстав із власним переліком. До найпоширеніших належать:

• утримання трьох і більше неповнолітніх дітей;
• одноосібний догляд за дитиною з інвалідністю або тяжкохворою дитиною;
• догляд за близькими родичами, які потребують постійного стороннього догляду;
• загибель або зникнення безвісти близького родича — чоловіка, дружини, сина, доньки, батька, матері, рідного повнорідного брата чи сестри.

Кожна підстава має власний перелік підтвердних документів, і саме неповнота пакета — найчастіша причина відмов. Орієнтовний перелік для конкретної підстави видно при формуванні рапорту в застосунку «Армія+».

Як подається рапорт

Рапорт подається по команді разом із документами, що підтверджують підставу. У тексті зазначають:

1. підставу звільнення — з посиланням на конкретний пункт і частину статті 26;
2. думку щодо служби у військовому резерві за своєю військово-обліковою спеціальністю;
3. за бажанням — погодження на виключення зі списків особового складу до завершення всіх розрахунків.

Рапорт має дійти до останньої ланки — до посадової особи, яка має право звільняти, — з клопотаннями прямих командирів або з обґрунтуванням їх відсутності. Саме на проміжних ланках рапорти найчастіше й зупиняються.

Якщо наданих документів недостатньо, командир може не погодити рапорт, але зобов’язаний зазначити вичерпний перелік того, чого бракує. Загальне «документи не підтверджують обставини» без конкретики — це вже дефект, на який можна посилатися.

Фіксуйте дату реєстрації рапорту в стройовій частині: від неї рахується строк розгляду.

30 днів на розгляд

Рапорт про звільнення має бути розглянутий протягом 30 календарних днів з моменту реєстрації. За результатами командування зобов’язане або видати наказ по особовому складу, або надати обґрунтовану відмову.

Ключове формулювання із судової практики: розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення і це рішення належним чином доведене до військовослужбовця. Рішення, яке «десь ухвалили», але не повідомили, розглядом не є.

Для контрактників, які беруть безпосередню участь у бойових діях, діє окреме правило: звільнення — після завершення виконання завдань, але не пізніше трьох місяців з дня подання рапорту.

Якщо відмовили або мовчать

Це дві різні ситуації з різними способами захисту.

Бездіяльність. Якщо рішення взагалі не ухвалено, предметом позову є визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду рапорту. Суди такі позови задовольняють. А ось вимога одразу зобов’язати звільнити зазвичай визнається передчасною: доки командир рішення не ухвалив, суд не може підмінити його собою.

Відмова. Оскаржуються протиправні дії та рішення; суд оцінює, чи справді надані документи не підтверджували підставу.

Процесуальні орієнтири:

• суд — окружний адміністративний за місцем реєстрації позивача або відповідача;
• строк звернення — шість місяців з дня, коли особа дізналася про відмову; пропущений строк можна поновити;
• докази — рапорт із відміткою про реєстрацію, відповідь або її відсутність, документи, що підтверджують підставу.

Перед судом має сенс подати скаргу вищому командуванню або до Міністерства оборони: іноді питання вирішується швидше, а листування стає доказом.

Адвокати LEGIUS ведуть такі спори в межах практики військового права.