Оскарження рішень, дій і бездіяльності ТЦК та СП

Що можна оскаржити

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки діють у межах закону, проте їхні рішення не є безапеляційними. ТЦК та СП є суб’єктом владних повноважень, тому за статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню підлягають його рішення, дії та бездіяльність, якщо вони порушують права, свободи чи інтереси особи.

Конкретно у спорах із ТЦК та СП предметом оскарження найчастіше стають:

• постанови про накладення адміністративного стягнення за статтями 210 і 210-1 КУпАП;
• рішення про відмову у відстрочці від призову під час мобілізації — порядок їх оскарження передбачено пунктом 60 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560;
• рішення військово-лікарських комісій про придатність до військової служби, зокрема рішення обласної ВЛК за пунктами 72 і 73 того самого Порядку та за Положенням про ВЛК № 402;
• бездіяльність — коли ТЦК та СП не розглядає поданих документів, не вносить зміни до облікових даних, не знімає особу з розшуку після усунення підстав.

Саме бездіяльність часто виявляється найефективнішим предметом позову: її легше довести документально, а задоволення позову прямо зобов’язує орган вчинити конкретну дію.

Супровід таких спорів ми здійснюємо в межах практики військового права, а огляд суміжних тем — у блозі про військове право.

Чого оскаржити не можна: позиція Верховного Суду щодо повістки

Це найчастіше розчарування клієнтів, і про нього краще знати заздалегідь. Повістка судовому оскарженню не підлягає.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 380/2838/24 виходив з того, що обов’язок з’явитися за викликом встановлений Законом № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу» та частиною 3 статті 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а не самою повісткою. Повістка — це лише засіб оповіщення особи про необхідність виконати обов’язок, а не акт, який цей обов’язок встановлює.

Висновок суду прямий: виготовлення та вручення повістки не є рішенням чи дією суб’єкта владних повноважень у розумінні КАС і саме по собі не свідчить про порушення прав особи. Обставини незгоди з діями ТЦК щодо вручення повістки, як і незгода з наслідками відмови від її отримання, не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Що з цього випливає практично. По-перше, позов «визнати повістку незаконною» або «скасувати повістку» суд залишить без розгляду або відмовить у ньому — час і судовий збір будуть витрачені марно. По-друге, доводи про порушення процедури вручення повістки не зникають: вони стають аргументами в іншому процесі — у справі про адміністративний штраф або, якщо відкрито кримінальне провадження за статтею 336 КК, у межах цього провадження.

Тобто правильна тактика — не оскаржувати повістку, а чекати постанови про штраф і атакувати вже її, використовуючи всі порушення процедури оповіщення як підстави для скасування. Докладніше — у матеріалі про оскарження повістки.

Адміністративний шлях: куди і в які строки

Адміністративне оскарження — це звернення зі скаргою в межах системи органів, без суду. Регулюється Законом України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР, а для окремих категорій — спеціальними порядками.

Куди. Скарга подається до вищого органу або вищій посадовій особі: на дії посадової особи районного ТЦК та СП — його керівнику, далі до обласного ТЦК та СП. Рішення ВЛК оскаржуються за підлеглістю: районна — обласна — штатна ВЛК — Центральна ВЛК, за процедурою Положення № 402. Постанови у справах про адміністративні правопорушення — до вищестоящого органу або безпосередньо до суду.

Строки. За статтею 17 Закону № 393/96-ВР скарга подається протягом одного року з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця з моменту ознайомлення з ним. Для постанов у справах про адміністративні правопорушення діє значно жорсткіший строк — десять днів з дня винесення постанови (стаття 289 КУпАП).

Строки розгляду. Загальний — до одного місяця, а звернення, які не потребують додаткового вивчення, розглядаються невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів (стаття 20 Закону № 393/96-ВР). Скарга за КУпАП розглядається протягом десяти днів.

Форма. Звернення може бути усним або письмовим, зокрема електронним. Кваліфікований електронний підпис для електронного звернення не вимагається — достатньо вказати електронну адресу для відповіді. Обов’язкові реквізити: прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання, суть питання, підпис і дата. До скарги додаються копії рішень, що приймалися за зверненням раніше, та інші потрібні документи (стаття 16 Закону).

Коли адміністративний шлях справді корисний: він безоплатний, дає письмову відповідь органу, яка сама стає доказом у суді, і дозволяє витребувати документи, яких у вас немає. Коли він марний: якщо вже є постанова про штраф і десятиденний строк спливає — тоді одразу до суду.

Судовий шлях: строки звернення і розгляду

У суді строки залежать від того, що саме оскаржується, і їх легко переплутати.

• Шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, — загальний строк звернення до адміністративного суду (стаття 122 КАС).
• Три місяці — якщо законом передбачено обов’язкове досудове врегулювання спору: строк рахується з дня вручення рішення за результатами розгляду скарги, а якщо рішення не було прийняте — з дня закінчення строку розгляду скарги (стаття 122 КАС).
• Десять днів — для оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення (стаття 286 КАС).

Строки розгляду: питання про відкриття провадження вирішується невідкладно, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття (стаття 193 КАС), розгляд по суті — протягом тридцяти днів, спрощене позовне провадження — до шістдесяти днів (стаття 258 КАС). Справи щодо постанов про адміністративні правопорушення розглядаються в десятиденний строк.

Головна процесуальна перевага позивача в адміністративному процесі: обов’язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, тобто на ТЦК та СП. Саме орган має довести, що оповіщення було належним, склад правопорушення встановлений, а процедура дотримана. Крім того, суд має право витребувати докази з власної ініціативи.

Водночас є межа, за яку суд не вийде: він не може підміняти собою ТЦК та СП і ухвалювати рішення замість нього. Тому прохальна частина позову зазвичай формулюється як «визнати протиправним і скасувати» та «зобов’язати повторно розглянути», а не «зобов’язати надати відстрочку».

Пропуск строку не завжди фатальний — його можна поновити за наявності поважних причин, проте це додатковий ризик і додаткове навантаження на доказування, тому покладатися на поновлення не варто.

Оскарження штрафу: три підстави, які реально працюють

Постанови за частиною 3 статті 210-1 КУпАП (порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію) та за статтею 210 КУпАП (порушення правил військового обліку) — найчастіший предмет спору. Типовий розмір штрафу в таких постановах становить 17 000 грн. Суди скасовують їх регулярно, і найчастіше з трьох причин.

Перша — примітка до статті 210 КУпАП. Вона передбачає, що статті 210 і 210-1 КУпАП не застосовуються, якщо інформація про особу доступна в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Тобто якщо ТЦК та СП мав військово-облікові дані особи або міг їх отримати з реєстру, підстав для штрафу немає. Суди прямо вказують, що орган зобов’язаний був перевірити реєстр, і неврахування цієї примітки є самостійною підставою для скасування постанови.

Друга — порушення процедури оповіщення. Якщо повістка вручена не особисто, без належного підтвердження отримання, або порядок оповіщення за Порядком № 560 порушено, суд визнає дії неправомірними. Зверніть увагу на зворотний бік: у частині справ суди визнавали належним оповіщенням навіть відмітку «адресат відсутній» на поштовому конверті, тому цей аргумент не є автоматичним.

Третя — неправомірність самого виклику. Суди виходять з того, що виклик повісткою має мати правове підґрунтя: якщо особа має відстрочку, а ТЦК та СП не обґрунтував необхідності виклику, відсутність підґрунтя робить виклик неправомірним і виключає в діях військовозобов’язаного порушення.

Додайте до цього базові процесуальні вимоги. За пунктом 1 статті 247 КУпАП обов’язковою умовою притягнення є наявність події та складу правопорушення, а за статтею 280 КУпАП орган, який розглядає справу, зобов’язаний встановити всі істотні обставини і довести їх належними доказами. Шаблонна постанова без аналізу обставин цим вимогам не відповідає.

Ще одна поширена підстава — поважна причина неявки, про яку своєчасно повідомлено і яка належно підтверджена: лікарняний у день явки, стаціонарне лікування, догляд за хворим. У таких справах суди не встановлюють події та складу правопорушення. Детальніше про цю категорію — у матеріалі про оскарження штрафу ТЦК.

Строк накладення штрафу: аргумент, який пропускають

Це найнедооціненіша підстава, і вона суто арифметична. За частиною 7 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП, вчинені в особливий період, може бути накладено протягом трьох місяців з дня їх виявлення, але не пізніше одного року з дня їх вчинення.

Отже, у кожній постанові треба перевірити дві дати: коли правопорушення вчинене і коли виявлене. Якщо з дня виявлення до винесення постанови минуло понад три місяці — стягнення накладене поза строком. Якщо з дня вчинення минуло понад рік — те саме.

Тут виникає ключове питання: чи є неявка за повісткою триваючим правопорушенням? Якщо триваючим, то строк не спливає, доки обов’язок не виконаний. Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 визначив триваючим правопорушення, пов’язане з тривалим і безперервним невиконанням покладеного законом обов’язку, яке припиняється лише після його виконання або припинення дії обов’язку.

Практика місцевих судів цю конструкцію до неявки за повісткою не застосовує. Так, у рішенні від 16 липня 2026 року у справі № 707/2116/26 суд дійшов висновку, що правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, яке полягає у неявці за викликом, не є триваючим, а має одноактний характер і вичерпується фактом неприбуття у визначені дату, час і місце. Відповідно тримісячний строк рахується від дня неприбуття, а не безперервно, і постанова, винесена через чотири місяці після цієї дати, підлягає скасуванню.

Це позиція суду першої інстанції, а не Верховного Суду, тому гарантії вона не дає — але аргумент сильний і заявляти його варто в кожній справі, де дати дозволяють.

Які докази збирати

Успіх оскарження значною мірою залежить від доказів, і збирати їх треба до подання позову, а не під час розгляду.

• Усі документи від ТЦК та СП: повістки, постанови, протоколи, акти, відповіді на звернення. Обов’язково — конверти з поштовими штемпелями: дата на штемпелі часто доводить, що особа фізично не могла отримати повістку до дати явки.
• Докази поважності причини неявки: листок непрацездатності, виписка зі стаціонару, медичні призначення, документи про перебування за кордоном чи у відрядженні — разом із доказом того, що про причину було повідомлено ТЦК та СП.
• Скриншоти та витяги з «Резерв+». Якщо ваш військово-обліковий документ електронний, самого посилання на застосунок недостатньо: суд відмовив у позові там, де позивач не подав ні паперового документа, ні електронного витягу. Фіксуйте стан застосунку з датою.
• Документи про відстрочку чи бронювання — вони підтверджують відсутність правового підґрунтя для виклику.
• Запити і відповіді щодо даних у Єдиному державному реєстрі призовників — для аргументу за приміткою до статті 210 КУпАП.
• Медичні документи, якщо спір стосується придатності; про цей напрям — у матеріалі про оскарження ВЛК через суд.

Окрема пересторога. Електронні заяви, які підписують «щоб зняти з розшуку», суди розцінюють як свідоме визнання обставин. В одній зі справ суд критично поставився до твердження позивача, що його ввели в оману: доросла людина, підписуючи заяву, не могла не розуміти наслідків. Перед підписанням будь-чого в ТЦК та СП варто прочитати документ до кінця.

Типові помилки заявників

• Позов про скасування повістки. Найпоширеніша і найдорожча помилка: за позицією КАС ВС такий спір не підлягає розгляду в адміністративному судочинстві. Оскаржувати треба постанову про штраф, а не повістку.
• Пропуск десятиденного строку. Люди застосовують до постанови про штраф загальний шестимісячний строк — і втрачають право на оскарження. Для постанов за КУпАП строк десять днів.
• Емоційна скарга без правового обґрунтування. Твердження про несправедливість не замінюють посилання на примітку до статті 210 КУпАП, частину 7 статті 38 КУпАП або порушення Порядку № 560.
• Відсутність доказів у матеріалах справи. Документ, який «є в телефоні» або «є в ТЦК», для суду не існує, доки не долучений до справи.
• Вимога, яку суд не може задовольнити. Прохання зобов’язати ТЦК та СП надати відстрочку означає підміну органу; правильно — скасувати рішення і зобов’язати розглянути повторно.
• Затягування з адміністративним оскарженням на шкоду судовому. Якщо строк звернення до суду спливає, адміністративну скаргу варто подавати паралельно, а не замість позову.

Якщо ви отримали постанову, повістку або відмову, яку вважаєте незаконною, запишіться на консультацію — ми перевіримо дати, наявність даних у реєстрі та дотримання процедури оповіщення й визначимо, що саме у вашій ситуації підлягає оскарженню.